Верховна Рада від імені українського народу проголосувала за нову Конституцію України 28 червня 1996 р. Прийняття Основного Закону закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет та територіальну цілісність.
В Українській РСР діяла конституція, яка, звичайно, була «найдемократичнішою у світі». Але з початку 90-х років Україні треба було разом із незалежністю визначати подальший шлях розвитку держави. Так, 24 жовтня 1990 р. Верховна Рада прийняла постанову про створення комісії щодо розробки нової конституції і 19 червня 1991 р. було затверджено концепцію Конституції президентської республіки Україна. А 1 грудня 1991 р. пройшов Всеукраїнський референдум про підтримку Акту проголошення незалежності України і відбулися вибори Президента, ним став тодішній лідер країни, голова Верховної Ради Леонід Кравчук. Він йшов на вибори під гаслом п'яти «Д» - державність, демократія, добробут, духовність, довіра. І народ підтримав його.
Шлях до Конституції нової України виявився тривалим і тернистим - через ранній політичний романтизм, апаратні ігри компартійої ієрархії і Руху, протистояння Президента і парламенту, політичну кризу, відстоювання кордонів, поділ армії і флоту, грошові реформи, розкол у парламенті, дострокові президентські вибори, проблему Криму. Упродовж цього часу політичних баталій завдання прийняття нової Конституції постійно відкладалося.
Рік 1996-й став, зрештою, роком активної конституційної творчості. Щоправда, президентський проект Основного Закону не влаштував нікого. У суспільстві не було єдності. Одні вважали, що Україна має бути парламентською республікою, інші – що влада має належати Радам. Не було єдності в питаннях прав власності, статусу російської мови, участі в СНД, статусу Криму, навіть державної символіки.
Але було створено узгоджувальну комісію, яка зробила із президентського проекту новий, більш демократичний варіант. Він був запропонований на схвалення парламенту 27 червня 1996 р. Конституційні пильнування тривали цілу добу – 315 депутатів обговорювали і голосували кожне окреме положення Конституції, статті за статтею. Тієї ночі востаннє ламалися списи, відмовлялися від своїх принципів, змінювали переконання, проковтували образи, йшли на компроміси – це була велика драма народження нової України. А 28 червня Основний Закон держави було прийнято. Зала вибухнула бурхливими оплесками, кричали «Ура!», обіймалися, поздоровляли один одного, співали гімн, у багатьох на обличчях блищали сльози – сльози радості. Так закінчилася драматична ніч, коли народилася нова Україна. Прийняття Конституції стало актом національного об'єднання, тріумфом української державної ідеї.
Демократичність нашої Конституції визнали в усьому світі. Ставши суверенною, демократичною, правовою державою, Україна оголосила, що найвища соціальна цінність в ній – людина, її життя й здоров'я, її права й свободи. За цією Конституцією ми живемо дотепер і маємо жити надалі.
