Радуйся, от утроби матернія очищенний...

Радуйся, рожденієм своїм родителій удививий

Радуйся, силу душевную абіє по рождестві явивий

(Акафіст, ікос 1)

Близько 16 століть минуло відтоді, як жив і подвизався на землі святитель і угодник Божий Микола, великий Чудотворець, архієпископ Мірлікійський, якого нині вшановує та вславляє весь християнський світ за його ревність із віри, доброчесне життя та численні дива, здійснювані ним і досі для всіх, що впадають до нього з вірою в його допомогу та ласку Божу.

Промислові Божому завгодно було послати на землю святителя Миколу в одну з найлихіших для християнства годин. Ще в перші свої немовлячі дні св. Микола засвідчив, що його призначено на особливе служіння Господеві, і провадив суворе подвижницьке життя. Батьки звернули особливу увагу на його виховання і постаралися прищепити синові істини християнства та настановити його на праведне життя. Старання батьків не вийшли намарне. Хороше насіння, що його сіяли доброчесні християни в душу свого сина, впало на плідний ґрунт і дало багаті плоди. Майже цілий свій час юний Микола провадив, читаючи Святе Письмо, подвизаючися в пості та молитві, вже змолоду наготовуючи свою душу до безперешкодного замешкання її Духом Святим. До храму Божого Микола плекав міцну любов і пробував там увесь свій вільний час.

Доброчесне життя святителя Миколи невдовзі зробилося відоме всім мешканцям міста Патари.

Прийнявши сан священицтва, святий Микола вдався до ще суворішого подвижницького життя. Безперервне обудження, піст і молитва наближали його до горішнього. Промислові Божому завгодно було, аби добродійне життя св. Миколи накеровувало й інших на шлях істини та слугувало їм на душевну поживу та спасіння.

Долоня його була завжди розгорнена для подавання всілякому нужденному, як ото повновода річка струменить для кожного охочого до тамування спраги.

Він був сумирний і незлостивий серцем, смиренний духом, чужий усілякій писі та захланності. І згодом, попри високий сан, у житті Микола так само дотримував сувору помірність і простоту: він завжди носив простий одяг, куштував пісне раз на добу. Двері його дому були відчинені для всіх: кожного приймав він із любов’ю та щирістю, будучи для сиріт батьком, для злиденних – годувальником, для тужних – розрадником, для пригнічених – захисником.

Сягнувши глибокої старості, святитель Микола мирно відійшов до Господа. Чесні його мощі зберігалися нетлінними в місцевій катедральній церкві, і багато хто здобув від них одужання.

Християни всього світу шанують і спогадують події, пов’язані з життям і чудесами святителя. Адже вшанування святих та закликання їх у молитвах є в Церкві споконвіку. Церква засновувала на їх честь окремі свята, особливо на спомин про мучеників, віншувала їх гімнами, цілонічними будними службами та відправою Божественної Літургії, їхньому імені посвячували храми, аби пошанувати в них Господа, дивовижного во святих своїх, укріпити та розрадити вірників.

Як і всім святим, вірним слугам і вгодникам Божим, віддавана святителеві Миколі честь стосується власне Бога, а чудотворець із Мир Лікійських, до клопотання якого перед Богом вдаються вірники, є моливенником за всіх нас.

З ушануванням святих поєднано і вшанування їхніх нетлінних тілес або ж святих мощів, а також речей, що мали тісне дотикання до мощів.

Історія Церкви засвідчує, що через нетлінні тіла, святі мощі, здійснювалися численні дива, і знаки, і вигоєння хвороб, що вірники збирали та берегли останки святих як дорогий скарб, як вмістилище ласки Божої; міста сперечалися про володіння ними, ділили їх між собою, вчиняли врочисті перенесення, поставляли у храмах та затверджували над ними святії престоли. Сьомий Вселенський собор ухвалив, щоби жоден храм не був освячений без покладання святих мощей, цього правила досі дотримується Церква.

Велика святиня Церкви, частка Святих мощей святителя Миколи Чудотворця, архієпископа Мирлікійського, з Промислу Божого нині перебуває в Одеських чернечих помешканнях і парафіяльних храмах, тисячі православних християн Одеси й області приходять на поклоніння святому та випрошують у своїх молитовних проханнях потрібне їм, хвалять Бога за милостиво здійснене, за допомогу в життєвих справах від великого святого.

Із благословіння його високопревелебності високопревелебного Агафангела, Митрополита Одеського і Ізмаїльського, святі мощі святителя Миколи перебуватимуть у Свято-Іверському чоловічому монастирі до 26 червня, у Свято-Іллівському чоловічому монастирі – від 26.06 по 3 липня, далі у храмі ікони Божої Матері Казанської – від 3.07 по 5.07 і Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі – від 05.07 по 10.07. Далі святі мощі відвідають кожен благочинний округ Одеської єпархії.