Державному секретареві України Зінченкові О.О. від члена партії ВО «Батьківщина» Федорова Дмитра Семеновича
НА РОЗВИТОК ТЕМИ Це не перший мій лист до Вас. Писав я Вам і після першого туру, щоправда Ви ніяк не відповіли. Мене, як небайдужого громадянина, написати змусила ситуація, що склалася в країні з обговоренням фундаментального законопроекту про територіальну та адміністративну реформу. Я направив свій проект Безсмертному Р.П., віддав Литвину В.М. (коли той був в Одесі), але ніхто не відгукнувся. Що ж до суті питання. Критикуючи – пропонуй. От і пропонуємо. Зробити керування територіями триланковим. Кабінет Міністрів – округ – громада. Для того, щоб розглянути пропозиції, потрібно відійти від стереотипів мислення, тоді одержимо конструктивний діалог. Ми завжди посилаємося на європейські стандарти, хоча для мене це не показник. У кожного своя специфіка. І мені доводиться посилатися на адміністративний і територіальний устрій близької до нас за багатьма показниками Франції, де 96 адміністративних одиниць – департаментів.
Що дають такі зміни:
1. Позбуваємося рудиментів радянського минулого – рад – буферної зони КПРС.
2. Ламаємо сформовані корупційні зв’язки.
3. Наближаємо владу до її джерела.
4. Створюємо умови для розкриття творчого потенціалу кожної окремої людини.
5. Позбуваємося виборного ажіотажу з його величезними збитками.
6. Створюємо нові культурні центри.
7. Позбавляємо центральні органи влади постійних нарікань і шантажу.
8. Ползбавляємо території патерналістських настроїв.
9. Гроші заробляємо самі, і самі на свій розсуд витрачаємо. Державі для цільових програм і обов’язкових сплат вистачило б митних зборів, підакцизного ліцензування, податку з продажів і ще 3-4 видів оподаткування. Ось і все.
10. Позбуваємося зарегульованості економіки.
11. Йдемо геть від спроб нав’язати територіям сепаратистські настрої. Взяти той же Донбас із його п’ятимільйонним населенням. Досить провести референдум у краї та поділити область на дві, – скажімо, Донецьку й Маріупольську, і територія стає керованою та розумною.
12. У будь-якому разі реформа (ну буквально за 2-3 роки) дає різкий стрибок економічної активності.
13. Найбезболючіший і найдешевший варіант адміністративно-територіальної реформи. І печатки не треба міняти. Все не розповіси.
У місті (обласному центрі), власне кажучи, і ділити нічого не потрібно. Наприклад, в Одесі, все поділено. В чому мене можуть звинуватити, так це в розколі єдиної громади. Я іншої думки. В нас один із районів – Суворовський із його 300 тис. населенням – розташований далеко від міста і має власну інфраструктуру, й ущемленим себе не вважає, і вказівок із Думської площі не потребує. Мандат депутата міськради потрібен тільки самому депутату, тому він дитячий майданчик заасфальтує, і двері в парадній відремонтує, він ці гроші поверне.
Не знаю, як в інших містах, але в Одесі до депутатів ставляться нешанобливо, а коли ще й дізналися, що міськрада передала свої повноваження меру міста розпоряджатися землею міської громади одноосібно, то тепер до них відразливе ставлення.
Що ж до села, то в селі або районному центрі, крім нього самого, ніхто не знає, що він депутат, а сам депутат згадує про свої обов’язки, тільки коли треба піднімати руки на збільшення бюджетних видатків на адміністративні потреби. Царство кривих дзеркал. Побігом зазначу, що якщо не змінити організаційну структуру сільськогосподарського виробництва, жодних грошей не вистачить на його реанімацію. Адже диспаритет цін – це тільки мала частина проблем. Сільське господарство низькопродуктивне, що в тваринництві, що в рослинництві. З таким добовим приростом ваги, з такою врожайністю на ринку пропозицій робити нічого. Він повернеться звідти знекровленим. І знову головна біда в байдужості так званого хлібороба. Адже свій город, на 30 соток, він обробляє до пізньої ночі, а в колгоспі (я не обмовився) о 16.00 він уже вдома. Йому важливіший врожай на 30 сотках, ніж на 5000 га. Він пишається, що його город кращий. ніж у сусіди. Це абсурдне становище потрібно змінювати, але це тема не сьогоднішньої розмови. Так живуть 15 млн сільських людей. Тому й половина орної землі в країні незатребувана.
Далі. Я не знаю, з ким радився Безсмертний, але його проект справді щиро непридатний. Чисельний склад населення не може бути базовим при розгляді питань реформи, а територіальний переділ дуже болісний і небезпечний. Ну, наприклад, мер Одеси Гурвіц де тільки можна скаржиться, що місту бракує території для розвитку, хоча в історичній частині міста будинки розсипаються від занедбаності та ветхості, так от він розраховує, що місту будуть передані деякі землі приміських районів. Він не розуміє, що говорить. Це зараз земля не потрібна, а спробуй забери – посієш бурю. І взагалі, навіщо ж адміністративно забирати. Міській громаді просто потрібно купити стільки землі, скільки потрібно. За все треба платити. Земля приватна.
І ось іще питання. Чому в державі на суд громадськості поданий тільки проект Безсмертного? Де ви таке бачили? Що, в країні немає інших розумних людей? Якщо він радиться тільки з ученими, які в своїй масі схоласти, то нагромадження в проекті закону мені зрозумілі. Я, наприклад, зачитував свій законопроект на трьох міжнародних науково-практичних конференціях. Бурхливі оплески, але більше нічого не хочуть робити. Таке враження, що я сиджу серед інопланетян. Наслухався я, і як хан Батий мало був не створив демократичну державу, а батько Махно створив її де-факто в Гуляй-полі. Я з ними замучився. 45 хвилин поговорять, і знову на солодкий фуршет. Але який був мій подив, коли ці вчені стали підходити до мене з проханням вислати їм по примірнику то до деканату, то на кафедру – на візитках самі професори й академіки. Здуріти можна. З ким Роман Петрович береться за таку величезну справу?
Взагалі, строго кажучи, країні потрібна не реформа, а національна реконструкція. А це поняття незрівняно ширше.
Для чого я це вам пишу – Олександре Олексійовичу. Може, знайдеться людина й дасть можливість публічно обговорити варіанти проекту.
Залишаюся з надією, Федоров Д.С.
23 червня 2005 р.
