Протягом багатьох років фраза: «А у нас в країні сексу немає!», яка стала «класичною» із часів Союзу після проведення одного із телемостів, була співзвучна з іншою сімейною темою, що приховувалася до певної міри за вимогами суспільної моралі. У даному випадку йдеться про поєднані захворювання, під іменем Венери – богині кохання. До пори до часу за заборонену тему бралися лише специфічні друковані видання, переважно, медичного напряму. За старих часів цим підтримувався певний етичний сенс.
Без табу!
Навряд чи набереться понад десять професій, які мають право за родом своєї діяльності вторгатися в життя й долі людей. Оскільки кожна із них має своє унікальне призначення: захищати, рятувати, виховувати й навчати, але в жодному разі не шкодити! У зв'язку із цим питання моральної позиції журналістів безперечне. Хто зможе заперечити слова поета: «Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна полки за собою повести!». Особливо сьогодні, коли сучасна журналістика перебуває на хисткій грані відчуження та руйнування попередніх цінностей і формування інших, часом несподіваних морально-етичних норм нового суспільства, вони шокують.
За явної недосконалості багатьох сучасних моральних та законодавчих еталонів, існують, однак, цінності, напрацьовані попереднім досвідом. На варті недоторканності приватного життя виступає одна зі статей ухваленого понад рік тому Кримінального кодексу України. У ній, зокрема, говориться про недопустимість розповсюдження конфіденційної інформації про особистість без її згоди, або розповсюдження цієї інформації публічним чином, так само як і в ЗМІ.
Інша стаття того ж Кодексу стосується незаконного розголошення лікарської таємниці. І хоча в багатьох газетних публікаціях найчастіше немає явного посилання на реальних діючих осіб, дано лише приблизну географію місця подій, для багатьох учасників це може відгукнутися серйозним дисонансом у їхній подальшій долі.
Для недостатньо освіченої аудиторії відвідування медичної установи, іменованої диспансером (психо-неврологічним, шкірно-венерологічним, туберкульозним) найчастіше накладало певне тавро сумніву і робило сумнівним подальшу повноцінність пацієнта. А якщо йшлося про мешканця сільської місцевості, то судам-пересудам сусідок стосовно цього, як і заборон для безперервної роботи «спідничного» радіо, ніколи не існувало.
Подібно до міни уповільненої дії
В конкретному випадку йдеться про невеличке село із чистою та звучною назвою у Білгород-Дністровському районі, яке скандально прошуміло у південному регіоні України. Відповідно до заголовку, як стверджувала публікація видання – «діточок «перебруднили» статевими болячками». Справді, вісім дівчаток, які відвідують сільський дитсадок, захворіли на вульвовагініт стрепто-стафілококової етіології – на запальний процес в області статевих органів.
Із легкої руки акул пера події, які стали надбанням громадськості, потрясли багатьох. Довідавшись про НП, і випереджаючи прогнозований розвиток сюжету, призначений на посаду голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації Володимир Миколайович Зінченко після детальних консультацій із низкою медичних фахівців обласного рівня розсудив таким чином:
– Село прикордонне, невеличке. Усі один одного досить добре знають. І психологія сільського жителя така, що в настільки делікатному питанні потрібний особливий підхід. Тому рекомендую вжити усіх необхідних заходів, щоб відгородити «учасників подій» від можливих потрясінь. Весь хід «операції» варто провести із максимальною увагою і відгородити потерпілу сторону від усіляких чуток та домислів.
Перша, «гаряча» публікація про скандальну подію з'явилася на сторінках незалежного обласного видання. Вичерпним за змістом був і її заголовок: «Усім селом – на один горщик». Повідана історія зробила такі «хвилі», що на неї негайно відреагували інші колеги по перу.
Незабаром під рубрикою «скандал» з'явилася «цеглина» на розвороті іншого видання, доповнена жалісливою фотографією якоїсь крихітки. До речі, до часу трохи припізненої за календарними термінами публікації, кількаразові лабораторні дослідження цілком підтвердили: збудник запального процесу у потерпілих дівчаток «до статевого питання» має стосунок віддалений. І дане захворювання аж ніяк не відноситься до сфери венерології, а напряму – до гінекології! Хіба тільки за анатомічним розташуванням. Але бажання зробити «ударний» матеріал для газети виявилося сильнішим за питання журналістської етики. «Сумлінно» скориставшись цитатами з даної теми із попередньої публікації обласного видання, трохи перебрехавши лише назву діагнозу, до речі, фонетично помилкову й у первісному варіанті, аматори сенсацій вершили свою справу.
Сьогодні керівні та медичні кола Білгород-Дністровського району дуже шкодують, що конфіденційна інформація настільки інтимного характеру вихлюпнулася на сторінки газет. І тема, про яку завжди говорилося у піввуха та півголосу, зазвучала із шокуючою відвертістю. Стан потрясіння у матерів восьми хворих дівчаток, змінив розпач. Згодом після курсу лікування антибіотиками та кількаразовими контрольними лабораторними дослідженнями, які так і не підтвердили наявність патогенної флори венеричної природи, відступили страх, побоювання за здоров'я своїх дітей. Первинна психотравма у деяких матерів після відвідування Білгород-Дністровського обласного шкірно-венерологічного диспансеру сьогодні поступилася місцем іншим проблемам перманентного значення, включивши морально-психологічний фактор. «Реклама» лиха, роздутого злими язиками до рівня венеричної хвороби, накопичення медичних термінів, які із зусиллями розуміють селяни, але які вивуджуються завзято із газет «на дану тему», затріпаних читанням, послужила недобру славу.
– Я не знаю, що трапиться у майбутньому, – зі сльозами говорить одна із матерів вилікуваної дівчинки. – Сьогодні нашим дітям по три-п'ять років, але коли моя дитина виросте, я дуже боюся, що і їй можуть пригадати цей випадок. Знаєте, в селах живе довгострокова пам'ять...
Чи варто було розшукувати прудким журналістам вищих медичних чиновників області для коментарів про етіологію виниклого захворювання? Можливо, слід було б потрудитися та й розкрити медичний довідник, нехай не лікарський, фельдшерський, щоб ознайомитися із медичним визначенням даного захворювання: «Вульвовагініт – запалення зовнішніх статевих органів. Спостерігається головним чином у дитячому віці й значно рідше у дорослих. Причинами його можуть бути порушення правил гігієни, постійна травматизація, хронічні тонзиліти, ексудативний діатез». (За інформацією головного лікаря Білгород-Дністровського обласного шкірвендиспансеру стрепто-стафілококова етіологія захворювання підтверджена кількаразовими лабораторними дослідженнями. Прим. автора).
Насправді фатальну роль у розголосі цієї неприємної історії зіграв навіть не факт звертання матерів захворілих дівчаток до Білгород-Дністровського обласного шкірно-венерологічного диспансеру. Там-то вже точно вміють зберігати таємниці та професійно працювати із пацієнтами у даній сфері. Захищаючи честь мундира, головний санітарний лікар району забила тривогу, немов при епідемії холери або чуми! І направила до облСЕСу необхідне у таких випадках екстрене повідомлення районної санепідслужби із первинним діагнозом «Неспецифічний вульвовагініт незрозумілої етіології». «Слизький» діагноз (а до часу відправлення документа в лабораторних посівах, як, втім, і згодом, нічого підозрілого не «виросло») було негайно взято на озброєння.
За сигнальним повідомленням до села прибула виїзна бригада облСЕС. І хоча фахівці намагалися максимально виявити такт і обережність при обстеженні контактних, не видавати таємницю хворих, людська поголоска миттєво винесла незаперечний вердикт – гонорея! І закрутилося, понеслося! «Звістка» безперешкодно донеслася до ЗМІ, і далі все вже залежало від тих, кому довелося міркувати на дану тему.
Справедливості заради необхідно сказати, що злободенність та скандальність події, порушена у матеріалі, незаперечна. Недостатній санітарно-гігієнічний контроль: не жарт, у функціонуючому дитячому садку справді діти сідали на єдиний горщик, дав у підсумку цілком логічний результат. Однак історії недотримання санітарно-гігієнічних вимог у дитячих дошкільних установах мають таку «бороду», що вони практично невичерпні. Особливо сьогодні, в умовах ослаблого санітарного контролю, ускладненого дефіцитом води. Наприклад, у місті Білгороді-Дністровському у дані дні дорогоцінну вологу подають за найсуворішим, випрацюваним роками графіком. А в деяких частинах міста її немає тижнями. Із яким же трагізмом можна запитувати про дотримання санітарних умов сільської місцевості, де стан справ з водопостачанням ще гірший?! Тут навіть за умови наявності горщиків відповідно до облікового складу ясельної або садкової групи неухильне дотримання санітарно-гігієнічних вимог помічниками вихователів, а у нещодавньому минулому простих нянечок, прямо залежить від рівня їхньої моральної відповідальності. Тому що байки про дітей, які піднімаються після денного сну із ліжок, і висаджуються по черзі, нехай не на один, а шість-вісім горщиків, на жаль, все ще існують у спогадах маленьких відвідувачів дитячих садків та ясель.
Білгород-Дністровський район
