До 80-річчя з дня народження народного артиста України, Героя Соціалістичної Праці Бориса Петровича Зайцева.
Понад п'ять років немає серед нас неабиякої особистості, співака Бориса Петровича Зайцева. Загальне визнання його ще за життя було приголомшливим. Про нього багато писали як про людину, що перемогла смерть, було знято документальний фільм. Сибірські витоки народження заклали в його характер неймовірне життєлюбство. Удар долі наприкінці війни, при виконанні бойового завдання, перетворив двадцятирічного юнака в інваліда: він втратив зір...
Джерело надії виникло в житті Бориса завдяки Пані – гарній, веселій сибірячці, яку він устиг зустріти до відходу на фронт. Вона стала йому більш, ніж дружиною – талісманом його життя, стала для нього усім... на шляху знаходження себе. Відкрився талант, у Бориса виявили вокальні дані – гарний баритон.
І ось за спиною музичне училище, консерваторія. У репертуарі співака близько 1500 вокальних творів, він дав близько десяти тисяч концертів, записаний Всесоюзною студією грамзапису на диски-гіганти. На своєму авто вони об'їздили всю країну. Глибокий баритональний бас із широким тембровим забарвленням чарував слухачів. Нагороди Батьківщини однозначно належать двом Зайцевим: Золота Зірка Героя, орден Леніна, Вітчизняної війни І та ІІ ступеня й численні медалі.
Але прозвучала прощальна фуга...
Такі героїчні особистості гідні вічної пам'яті. Борису Петровичу Зайцеву споруджено прекрасний пам'ятник на місці поховання на 2-му Християнському цвинтарі. А на будинку № 12 по Французькому бульвару встановлено меморіальну дошку із барельєфом співака. Кошти на придбання матеріалів було виділено Одеською облдержадміністрацією та мерією міста. У вирішенні цих двох питань треба віддати належне наполегливості співробітника ОДНБ ім. М. Горького І.В. Васильєва. Із вдячністю варто згадати талановитого одеського скульптора Олексія Копйова, який виготовив та встановив меморіальну дошку самотужки безоплатно – як данину поваги таланту й подвигу співака.
Але хотілося, щоб пам'ять про Б.П. Зайцева цим не обмежилася. Адже він віддав понад 50 років свого творчого життя Одесі й Одеській обласній філармонії. На жаль, у самій філармонії нічого не нагадує про творчу діяльність Б.П. Зайцева. У фойє розміщено портретну галерею нинішніх артистів колективу, це дуже добре. Але можна й треба знайти місце для тих, кого з нами вже немає, але хто є гордістю нашої культури. Про це я говорила із директором Одеської обласної філармонії В.М. Кузнецовим, і він зі мною погодився.
…Борис Петрович залишив унікальну спадщину, значимість якої ще не оцінено. Необхідно включити історію життя Б.П. Зайцева до програми уроків мужності в школах. І це не все... В голосі Бориса Петровича приховане диво, він має потужний психотерапевтичний ефект. Всього лише 20 хвилин ми послухали із Паною Яківною улюблені пісні її чоловіка, одна із яких “Журавлі”, – і привітна господиня почала спокійно посміхатися, високий тиск нормалізувався, а в мене з'явилося відчуття ефекту свіжості, як після тривалого відпочинку. Ось де мільйони “не закопано”, вони на поверхні.
Сподіваюся, що ці ідеї, а можливо й інші, що запропонують вдячні шанувальники мистецтва, якими є одесити, буде втілено у реальність.
А з першого серпня в ротонді Великої читальної зали ОДНБ ім. М. Горького буде відкрито виставку, яка присвячена Б.П. Зайцеву.
