Про це наша розмова із Л.І. Савельєвою, головним фахівцем у справах сім’ї та молоді Овідіопольської селищної ради.
– Ліліє Іванівно, у районі Вас добре знають, оскільки Ви стали переможцем у районному конкурсі “Краща сім’я”. Напевно, Вам це добре допомагає в роботі, адже така у Вас місія – захищати пенати?
– З одного боку, це справді додає мені сил, впевненості. Легко агітувати за ідею, коли сам віриш в неї. Справді, чи може навчати сімейній абетці людина, яка своє особисте життя не може налагодити? З другого боку, мені, яка вірить у сімейні ідеали, дуже важко змиритися із тим, що так стрімко впав престиж сім’ї. В ієрархії державних пріоритетів вона виявилася на останньому місці. Про це говорить хоча б невблаганна статистика шлюбів та розлучень (у середньому на кожне весілля – “півтора” розлучення). На жаль, щоденне виживання поставило багато які молоді сім’ї у безнадійне становище. А страждають діти…
– Чи тільки матеріальні причини підривають основи сім’ї?
– Ні, звичайно. Спілкуючись щодня із неблагополучними сім’ями, із самотніми матерями, я прийшла до висновку, що сьогодні із нашого життя виганяється сімейний дух. Пам’ятаєте, ще древні римляни думали, що домашнє вогнище охороняють добрі духи – пенати. І що нібито саме вони не пускають до будинку чвари, охороняють його стіни від зла. Отож, сьогодні саме духовної міцності не вистачає молодим парам, вони не знають ціни сімейному союзу, не прагнуть до психологічного комфорту. Що стосується матеріальної сторони, то, безумовно, вона має значення. Але ось наша сім’я ніколи за багатством не гналася, а живемо ми вже близько двадцяти років дружно й щасливо. Я твердо впевнена, що ступінь затишку не залежить від квадратних метрів площі, висоти стель, наявності євроремонту, дорогої побутової техніки. Набагато важливіше щиросердечний комфорт.
– Як же зберегти романтику стосунків, продовжити свіжість почуттів?
– Знаєте, коли мій майбутній чоловік Сергій був в армії, я щодня писала йому листи. Загалом, за два роки відправила йому понад шістсот послань. Про що вони? Про кохання, про вірність…Про те, що щастя залежить тільки від нас двох…І ці зворушливі, ніжні стосунки ми зберегли й досі. Вважаю, що ініціатива при цьому все ж таки належить жінці. Саме вона має подбати про емоційне поле, спілкуючись із сильною половиною…
– Напевно, цієї якості треба навчати?
– Гадаю, що так. На жаль, багато молодих жінок просто вражають своєю байдужістю, емоційною бідністю. Ані в школі, ані в сім’ї не піклуються про їхню головну роль – охоронниці сімейного вогнища. Тому в нас і проводяться конкурси на “Кращу сім’ю”, щоб відродити культ сім’ї. Ми із чоловіком, готуючись до цього турніру, відтворили генеалогічне древо, зібравши дані про своїх предків.
– Напевно, випробування не минули й вашу сім’ю?
– Я гадаю, що ідеальних шлюбів взагалі не буває, як не буває людей без недоліків. Ми із чоловіком завжди вміли визнавати свої помилки. Не можна, щоб у подружніх стосунках правий був тільки один... Що стосується перевірки на міцність наших стосунків, то ми витримали її із честю. Сьогодні у нас троє дітей, яких ми дуже любимо. Під час другої вагітності я трохи занедужала – мене паралізувало. Тривалий період я була прикутою до постелі, і ніхто не гарантував мені видужання. І ось тут мій Сергій проявив чудеса відданості й шляхетності. Усі сімейні турботи він звалив на себе: готував, прибирав, прав. Не забувайте, що в нас ще й немале підсобне господарство, й свій город. І скрізь чоловік встигав. Це додало мені впевненості й сил. Та й в цілому, все тримається на чоловікові, завдяки йому ми побудували новий зручний будинок, посадили дерева, виховали трьох синів. І мені дивно бачити, коли молоді батьки (батько або мати) зовсім спокійно ставляться до того, що їх… позбавляють батьківських прав. Кожен такий випадок для мене – просто трагедія, тупик, із якого немає виходу…
– Але ж не одразу вдаються до таких крайніх заходів?
– Звичайно. Кожній неблагополучній сім’ї, а їх у нас тільки в Овідіополі 42, намагаємося підтримати і морально, й матеріально. Рік тому одній із таких сімей надали допомогу і грошима, й продуктами, допомогли зробити ремонт у будинку. Намагалися батьків працевлаштувати, добре, що робочі місця у нас є. Але, на жаль, немає бажання трудитися. Через деякий час тато й мати знову взялися за своє – пиятики-гулянки. Терпіння наше лопнуло, і тепер ми готуємо документи на позбавлення батьківських прав.
– Але ж і просте розлучення – теж трагедія для дитини…
– Частіше за все, так. І ми усіма силами намагаємося зберегти сімейне вогнище, підтримати молодих батьків. І багатодітним, і малозабезпеченим допомагаємо продуктами, одягом. Діти із таких сімей безкоштовно ходять до дитсадка. Місцеві підприємці, такі як А. Гадіян, купили й подарували їм газові плити. Але, повторюю, наших зусиль недостатньо. Потрібний міцний духовний стрижень, бажання створити у своєму будинку сприятливий простір. Дуже часто, спостерігаючи за молодятами, відзначаєш, що вони не вміють спілкуватися в сім’ї. На роботі ще якось контролюють себе, намагаються справити приємне враження, а ось вдома зриваються через дрібниці, грублять, грубіянять. Але ж через такі дрібниці й складаються основи сімейного благополуччя. Звичайно, багато чого залежить також від чесності, побутової порядності, вміння домовлятися. Навіть якщо нічого не змінилося, і ваш партнер невиправний, відкрите обговорення сімейних проблем вселяє надію на краще. Ще одна якість, необхідна для сімейного життя, це наявність почуття гумору. Звичайно, часто в сімейному житті, як кажуть, не до сміху. Але нерідко жарти скрашують ситуацію, допомагають уникнути конфлікту. Тому варто поставитися до слабкостей своїх домочадців поблажливо, або просто із гумором. Саме на цьому ми будували одне із чергових свят – День закоханих. Проводили його активісти громадської організації “Спадкоємці Овідія”. Так називається молодіжна спілка, яку нещодавно я очолила. Давно звернула увагу, що після розпаду комсомолу, у молодіжному середовищі з'явився вакуум. Заповнити його, задіяти молодих на добрі й корисні справи – така мета нової спілки. Ми вже розбили в Овідіополі парк, створили команду КВВ. І зрозуміло, що виховання у дусі сімейних традицій, високої духовності, моральності стане нашим головним завданням.
