КАЛЕНДАРИК ВІД ОЛЬГИ ДУБОВЕНКО
СЕРПЕНЬ
А у серпні вже серпанки
Інколи бувають зранку,
Тож скоріш готуй серпи,
Урожаю не проспи.
Цілий місяць
Раптом, в один із теплих днів серпня, відчуєте подих осені. І різнобарвні айстри надішлють нам привіт із вересня... Батьки займуться підготовкою до школи... Як, невже відходить літо? У серпні час лине швидко – і тече повільно. І стільки подій містить у собі щодня. А їх попереду ще цілих тридцять – і один!
Я можу!
Про цих юних художників нам розповів їхній вчитель Василь Іванович Карпенко. Щоправда, зараз Василь Іванович працює у середній школі села Олександрівка Комінтернівського району, а діти – із художнього класу музичної школи у селі Фонтанка. Вони дуже люблять малювати, беруть участь у різних конкурсах і привозять звідти нагороди.
Юля Мак (робота «Олень»), Христина Карпенко («Моя Україна») і Катя Водяна («Коза») перемогли у конкурсі «Світ живої природи». Світлана Комарова та Денис Ткач – у конкурсі «Все про Чорне море». Діти беруть участь у традиційному конкурсі малюнків «Греція очима дітей», який проводить Одеська філія Фонду грецької культури. Диплом та цінний подарунок за картину «Ангел» одержала Віка Чубинська. Ганна Крива за картину «Три грекині» одержала гран-прі і найвищу нагороду конкурсу – поїздку до Греції. Нагородами відзначено роботи Івана Черняка та Михайла Долгова. Настя Капоріна декілька разів одержувала нагороди, серед них гран-прі. У Феодосії тривали конкурси «Море і діти», «Пушкін у творчості дітей». Із нагородами повернулися додому Настя Черняк та Євген Танцюра, Федір Шкулєв, Інна Ківоля, Ганна Крива та Олена Шевченко. Цього року Настя Перфільєва посіла третє місце у Всеукраїнському конкурсі дитячого малюнку «Світ моїх крилатих мрій», організованому авіакомпанією «Аеросвіт».
Художній клас брав участь у міжнародних конкурсах в Японії, Індії, Фінляндії: роботи дітей увійшли до каталогів, одержали дипломи та медалі. Але найулюбленіший - конкурс, який відбувається у македонському місті Бітола. Його переможцями стали Аліна Малишева, Настя Капоріна, Василь Мартинов, Віталік Гумен. На фестивалі у Варні картина Насті Капоріної «Одеські дворики» одержала третю премію. На цьому досягнення юних художників із Фонтанки не вичерпуються, а попереду – нові!
ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
Льюїс Керролл, англійський професор математики та письменник, автор книг про пригоди Аліси у Країні чудес і в Задзеркаллі, протягом багатьох років активно листувався із дітьми. Листи ці дійшли до наших днів і опубліковані. Почитаємо...
Анні Роджерс
Оксфорд, 1867 рік
Дорога Анні!
Це воістину жахливо. Ти не маєш ані найменшого уявлення про той сум, який охопив мене, доки я пишу. Мені довелося скористатися парасолькою, щоб сльози не капали на папір. Ти приїжджала вчора фотографуватися? І ти дуже засмутилалася через те, що мене не виявилося вдома? Ось як було діло.
Я вирушив на прогулянку із Бібкінсом, моїм дуже добрим другом Бібкінсом. Ми відмахали багато миль від Оксфорду – п'ятдесят чи сто, не пам'ятаю. І в той час, коли ми перетинали поле, на якому паслося безліч овець, раптово мені зайшла в голову одна думка, і я запитав урочисто: «Добкінсе, котра зараз година?» «Третя година», - відповів Фіпкінс, трохи здивований моїм тоном. Сльози потекли в мене по щоках. «Це та сама ГОДИНА», - сказав я. «А скажіть мені, Хопкінсе, який сьогодні день тижня?» «Зрозуміло, понеділок», - відповідав Лупкінс. «Це той самий ДЕНЬ», - простогнав я і заплакав, і заридав. «Мопкінсе! – вигукнув я. – Ви мій найставніший друг. Не обманюйте мене! Який зараз рік?». «Гадаю, що 1867-й», - відповідав Нупкінс». «Це той самий РІК!» – закричав я так голосно, що Тіпкінс зомлів. Усе було кінчено, мене привезли додому на візку в супроводі вірного Уопкінса, розібраного на кілька частин.
Коли я трохи отямллюся від потрясіння і проведу кілька місяців на морському курорті, я неодмінно відвідаю тебе і призначу інший день для фотографування. А поки що я ще занадто слабкий, щоб писати самому, і тому за мене пише Запкінс.
Твій нещасливий друг Льюїс Керролл.
Може виникнути запитання, чому це Анні так розсердилася, коли не застала містера Керролла, а, отже, і не сфотографувалася. Справа в тому, що оксфордський професор і казкар був, також, одним із найкращих фотографів свого часу!
Літгурток
Те, що ви пишете зараз, діти, - ваші літературні проби, - постарайтеся зберегти і не викидати, навіть якщо хтось розкритикував їх. Через кілька років вам буде цікаво перечитати ці віршовані рядки, розповіді, просто замальовки, які виникли під враженням звичайного, на перший погляд, дня.
«Одного разу, гуляючи у себе в дворі, - а в нас там багато різних квітів, - я, дивлячись на ці квіти, склала вірш, який назвала «Весна»: Весна - это радость для всех. /Везде - улыбки и смех, /Всюду цветут цветочки, /Распустились листочки. /Аромат душистый вокруг. /Пчелы летают, Бабочки порхают. /Птицы песни поют.
Аня Мітєва, село Виноградівка Тарутинського району».
«Сонце вийшло із будиночка свого. Зазирнуло до мене у віконце, подарувало промінь світанку, зігріло своїм теплом і сказало: «Літо настало». Пташки весело заспівали свої пісні про щастя, про радість, про дружбу.
Таня Кобелян, село Красносілка Комінтернівського району».
Наші іменинники
Поздоровляємо із днем народження Сашу Яшкову із Болграду! Всі мешканці «дитячого куточка», Сашенько, надсилають тобі найкращі побажання! І маленький подарунок - вірш Станіслава Косенка про добре знайому тобі літеру.
Буква «Ш»
Совершенна, хороша
Небольшая буква Ш.
Пишет Ш: шофер, шалишь...
Но с опаской пишет: мышь.
Кошка может не спеша
С мышкой съесть и букву Ш.
Суботній урок
Історія
Найдавніші барвники
Найгарнішим і найошатнішим кольором у Давній Греції був білий. В безлічі дійшли до нас із античності біломармурові статуї. А живі, у ту пору зовсім ще не давні, греки полюбляли одяг із яскравих кольорових тканин. Втім, тканини були дорогими й доступними тільки заможним. І це не дивно, якщо мати на увазі, як добували барвники.
Джерелом жовтого кольору була, наприклад, квітка шафран (інша назва – крокус). Кілограм фарби одержували із п'ятнадцяти тисяч квіток! Темно-червоний пурпурний колір називали тирскім: саме в морі біля міста Тири добували мушлі молюска багрянка. Із десяти тисяч мушель одержували один грам фарби! У Давньому Римі використовували кермес – маленьку комаху, у якій містився червоний пігмент. Дивні й досить жорстокі способи...
На прогулянці
Подарунок Фелікса де Рибаса
Цьому саду біля Дерибасівської вулиці понад 200 років! У 1806 році молодший брат засновника Одеси Йосипа де Рибаса Фелікс подарував його місту. Напевно, тому сад називається не Дерибасівським, а Міським. У ньому, «свого часу», гуляли герцог де Ришелье, Олександр Сергійович Пушкін, Микола Васильович Гоголь, та, напевно, всі відомі люди, які відвідували Одесу, - не говорячи вже про її мешканців.
Звичайно, за старих часів сад був іншим, не завжди доглянутим, часом занедбаним. А до кінця громадянської війни, у 1920 році, являв собою зовсім сумне видовище: частина дерев загинула, частину було спиляно на дрова.
Останніми роками Міський сад приведено у порядок, але... Став він схожий на художній салон, галантерейно-сувенірну крамницю, концертну естраду і ресторан під відкритим небом одночасно. Найкраще гуляти в ньому рано вранці, - коли немає рукодільниць, продавців картин і сувенірів, можна відчути його тиху чарівність.
