Звичайно, торгівля – це та галузь, яка нерозривно пов'язана із цифрами. Але цього разу мені просто не хотілося зайвий раз турбувати управління статистики із запитаннями: скільки крамниць? Продавців? Не хотілося ще раз говорити й про ціни.

Захотілося вислухати: спочатку – покупців, потім – продавців.

Отже, покупці, яких я запитувала – де й чому вони воліють робити покупки і наскільки задоволені сервісом у сфері торгівлі?

Ольга, 18 років, студентка:

– Я волію робити покупки на ринку, там досить великий вибір. А в супермаркеті мені не подобається те, що на виході обов'язково перевіряють і «обривають» чеки. Коли запитуєш: «Для чого?», відповідають: «Треба». Звичайно, у них є причини так робити... Але особисто мені, коли сумніваються у моїй чесності, якось неприємно. А в цілому добре, що продавці останнім часом стають все більше освіченими та ввічливими. Хоча бувають такі покупці, які дошкуляють продавців, і ті зриваються… Іноді вже на наступному клієнті. Так, «покупець завжди правий», але занадто зловживати цим правилом все ж таки не треба.

Віктор, 50 років, військовослужбовець:

– У цілому я задоволений рівнем сервісу в нашій торгівлі. Можливо, тому, що покупками, переважно, займається моя дружина, а я більше задіяний як носій. Найчастіше покупки робимо у великих магазинах або на Привозі. Тут головне – добрий вибір. Яким має бути ідеальний продавець? Молодим, гарним... Звичайно, якщо гарна й хамка – то треба виганяти. А із приємною дівчиною – приємно розмовляти. І з приємною дамою у віці – теж. Не так складно бути добре одягненими, охайними. Треба вміти показати товар лицем, і своє лице теж.

Олег, 30 років, безробітний:

– Продавець має бути, насамперед, ввічливим. Тоді буде якась користь. Я полюбляю робити покупки на ринку. Там із продавцем можна поспілкуватися, пожартувати, поторгуватися зрештою. А в супермаркеті усе якось строго, стерильно... як на конвеєрі. Жорстка система неприємна. Звичайно, на ринку можна не тільки приємно поспілкуватися, але й нарватися на хамство. Але особисто я до такого продавця більше не підійду, та й інші люди, напевно, теж. Тому такі торговці на ринку довго не затримуються.

Антоніна, 43 роки, вчителька:

– Я, переважно, отоварююся в супермаркетах. Тому що біля будинку, різноманітний асортимент, продавці добре обслуговують, комфортно себе почуваєш завдяки кондиціонерам. І мене влаштовує, що найближчий до будинку супермаркет працює цілодобово. Я переконана, що не будь-яка людина може бути продавцем. Тут потрібні товариськість, терпіння, сталеві нерви... І, якщо не любов до своєї роботи, то хоча б повага до тих, хто до них підходить.

Потім я опитала продавців. Що вони самі думають про свою роботу? Задум був таким – поговорити із працівниками прилавка найрізноманітного статусу: від вуличної торговки до консультанта фірмового магазину. Але... Багато вуличних продавців тільки злякано косували на диктофон.

– Жінко, я нічого не знаю. Мене тут просто попросили годину посидіти, – заявила одна молоденька продавщиця.

Я промовчала, хоча знала, що це неправда. Що вона тут торгує регулярно, і приваблива ціна на банани не зовсім відповідає дійсності. У її кілограмові – рівно чотири середніх банани (у супермаркеті – шість). Але хто я така, щоб читати їй мораль? Постій тут на спекоті й у пилюці... Добре, нехай цим займаються ті, до чиїх професійних обов'язків це входить. У мене – своя робота. Не занадто говіркою виявилася й продавщиця хлібного ларка.

– Вибачте. Жарко так – вмираю.

А ось із магазинами пощастило більше…

Тетяна, 45 років, продавець спеціалізованого магазину «Аромат»:

– Я не вважаю себе продавцем у чистому вигляді. Ніколи не гадала, що буду цим займатися, тому що за освітою вчитель, музикант. Не думаю, що змогла б торгувати, чим завгодно. А тут дуже специфічне місце, адже олії допомагають зняти напругу та створити відповідний настрій. Я тут не просто торгую, а спілкуюся, консультую, раджу. Дуже багато покупців це зрозуміли й стали добрими друзями. Якщо ж говорити про «продавця взагалі», то найголовніше – культура, культура обслуговування та поводження. І якщо покупець прийшов до тебе в поганому настрої, то треба зробити так, щоб пішов він – у гарному.

Ірина, 22 роки, продавець у супермаркеті «Сім’Я»:

– Я за фахом працюю зовсім нещодавно, тому поки що не можу сказати нічого особливого. Але ось від чого справді втомлюєшся – це, коли доводиться сто разів повторювати одне й теж. У нас тут нещодавно були знижки, і всі постійно перепитували-уточнювали. До кінця дня я вже почала почувати справжнє роздратування. Але все одно, ця робота мені подобається.

Катя, 29 років, продавець спеціалізованого магазину «Білоруський трикотаж»:

– Взагалі я була прядильницею, потім поступово зайнялася торгівлею. Починала із 7-го кілометра, а тут майже рік. Гарний продавець має бути психологом і розуміти, як до кого підійти. Хтось хоче одразу говорити про товар, а хтось – спочатку про здоров'я та улюблену собачку, а потім вже про покупку. Є такі, які чекають поради, й такі, що воліють самі все мовчки оглянути і вже потім чимось поцікавитися. Буває, що покупець приходить у поганому настрої, і тоді краще просто промовчати. Головне в нашій роботі – терпіння.

Ось таке вийшло в мене опитування. Швидке, але – зі своєю простонародною правдою. То ж будемо взаємно ввічливі! І не тільки у День працівників торгівлі.