Спочатку кілька слів про людину, яка має найбезпосередніший стосунок до ювілею, ім’я якого не тільки в назві інституту, але й селища в Овідіопольському районі та великого житлового масиву Одеси.
1895 року вже відомий в усій Європі 38-річний вчений полишає Петербург, роботу в Ученому комітеті Міністерства землеробства Росії та їде на південь. Ні, не до рідної Вірменії, а до Одеси, щоб безпосередньо на місці зайнятися порятунком виноградних плантацій від страшної хвороби – філоксери.
Своє рішення він обґрунтовує тим, що саме в цьому місті перетинаються основні транспортні потоки з Бессарабії, Криму та Кавказу, є вихід на Середземне море та Європу.
А що стосується філоксери, то В.Є. Таїров одразу відкинув офіційні вказівки: там, де плантації заражені цією хворобою, насадження розкорчувати, землю зорати і виноградарством не займатися.
Вчений, знайомий особисто з досвідом виноградарів багатьох країн, запропонував власний варіант розв’язання проблеми. Він полягає в садінні щепленої культури європейських сортів винограду на американських підщепах. Але з очевидними результатами не хотіли погоджуватися офіційна наука, чиновники. Проте варіант ученого витримав іспит часом.
Ідея створення наукової станції з виноградарства та виноробства виникла давно, здобула в Одесі благодатний ґрунт. 1899 року Таїров опублікував у журналі “Вестник виноделия”, який він же й редагував, статтю з досить привабливим заголовком: “Допоможіть!”.
Минули довгі чотири роки, перш ніж стали здійснюватися намічені плани. Сприяла цьому й Одеська міська управа, що безкоштовно виділила приміщення (дві кімнати) у критому ринку на Новому базарі. Офіційно станцію для наукових досліджень у виноградарстві та виноробстві було відкрито 5 лютого 1905 року. У штаті були два творчі й один технічний працівники. Потім вона почала поповнюватися дипломованими фахівцями місцевих інститутів і університету.
Та адреса, що її ми знаємо сьогодні, з’явилася лише за п’ять років, коли В.Є. Таїров відзначав 25-річчя своєї службової та науково-літературної діяльності. Тоді йому було піднесено, за словами ювіляра “неоціненний подарунок. Станції виділили 5 десятин землі в гарній місцевості на березі Сухого лиману.
…З тих далеких часів багато що змінилося. Оновився центральний будинок, розширилася матеріальна база, площі виноградних плантацій. Але залишилося в пам’яті добре ім’я Василя Таїрова, яке й сьогодні носить Національний науковий центр “Інститут виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова”. Колишня дослідна станція стала основною науковою базою України з питань виноградного розсадництва та виноробства. В 11 лабораторіях інституту працюють понад 150 кваліфікованих фахівців, серед яких 34 мають звання доктора або кандидата наук. Вони продовжують найкращі традиції інституту, примножують його славу.
Серед них доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент Української академії аграрних наук О.Д. Лянний, доктори сільськогосподарських наук В.О. Шерер, І.В. Шевченко, кандидати технічних наук Л.В. Джабурія, М.О. Савін, кандидати біологічних наук Н.А. Малюкіна, Г.П. Овчинников, І.М. Козар і багато інших.
Їхніми зусиллями розроблено програму наукового забезпечення галузі. Впроваджено понад 60 столових і технічних сортів винограду, 20 із яких увійшли до Державного реєстру сортів України.
Успішно розроблені в інституті нові технологічні прийоми вирощування саджанців. Удосконалюється робота щодо захисту рослин від шкідників і хвороб.
Винороби створили нові типи вин, що були нагороджені 27 золотими і срібними медалями. Торік Одеський регіон був гідно представлений у Франції, в Парижі, де наші вина одержали також високу оцінку.
Але й зробити належить іще чимало. Особливо щодо подальшого розвитку виноградарства. Колектив інституту створив програму перспективного та довгострокового виноградарства столових і технічних сортів на півдні України до 2020 року. Поставлено мету перевести виноградарство на сертифіковану основу, використовуючи для цього перспективні клони найкращих сортів.
Інший напрям – розробка та впровадження енергозберігаючих технологій вирощування винограду та саджанців. Для цього створюються нові покоління машин і механізмів. На жаль, над цією проблемою ніхто більше в нашій країні не працює. Тому вся надія на колектив відділу механізації центру.
З урахуванням наукових розробок інституту, його матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу, тісного зв’язку з науковими організаціями та виноградарськими регіонами Указом Президента країни інститутові торік було присвоєно статус Національного наукового центру.
…Сьогодні в таїровців ювілей. Вони відзначають своє сторіччя. Якщо ґрунтуватися на історії, то свято мало відбутися 5 лютого. Пам’ятаєте, це день офіційного відкриття В.Є. Таїровим дослідної станції на Новому ринку. Але свято перенесли на 7 вересня. І дуже до речі. Це час збирання врожаю, час завершення багатьох сільгоспробіт. І чарівний запах спілих ягід, і неповторна краса виноградних плантацій, і перші бризки нового вина – досить істотні доповнення до загального святкового настрою.
На ювілейні урочистості очікується багато гостей. Запрошено понад 250 чоловік. Це вчені виноградарі та винороби з Італії, Іспанії, Франції, Болгарії, з Молдови, Росії й інших країн СНД. Приїдуть ті, хто не просто знає про таїровців із чуток, а хто користується плодами їхньої праці, спільно з ними розвиває науку про виноград і вино, сприяє подальшому розквіту галузі на європейському континенті.
Турбот у працівників інституту та його директора, кандидата сільськогосподарських наук В.В. Власова, дуже багато. І ми не відволікали його в передсвяткові дні, надокучаючи запитаннями. Тим більше, що напередодні були свідками його тривалої бесіди з головою облради Ф.І. Владом.
Редакція “Одеських вістей” щиро вітає послідовників великого В.Є. Таїрова та бажає їм нових успіхів у наукових лабораторіях і на виноградних плантаціях. А про самого Василя Єгоровича Таїрова ми ще розповімо.
