Імідж у нарад, як ми знаємо, на жаль, негативний. Оспівана славетним поетом “говорильня” часто втомлює як її організаторів, так і учасників. Можливо, тому новий начальник управління культури та туризму облдержадміністрації, відомий музикант Юрій Анатолійович Кузнєцов надав цій зустрічі неформального характеру. Керівники районних відділів області зібралися за традицією у Літературному музеї, але замість звичного “порядку денного” почули сповідь свого шефа. По-перше, Юрій Анатолійович вибачився за те, що стрімка щоденна текучка трохи відсунула цю нараду. По-друге, сів за рояль і порадував слухачів однією зі своїх імпровізацій.
Як бачимо, спілкувалися представники культури на теплій, щирій хвилі. Що не завадило їм досить швидко приступити до обговорення серйозних та гострих проблем, пов’язаних зі сферою, що як була, так і є “залишковою” за фінансуванням.
Зрозуміло, що остання біда так і залишилася головною, і боротися із нею і новій команді нелегко. Сам Ю.А. Кузнєцов занепокоєний долею одеських дитячих театрів, і насамперед, лялькового, який перебуває у “плачевному стані”. А щоб ляльки нарешті посміхнулися, їм потрібний свій будинок, тобто своє надійне приміщення, надійна матеріальна база. Інтенсивний пошук можливостей в цьому напрямі триває. Складні проблеми і в іншого театру, українського, де хоча й був декоративний ремонт, але умови для роботи акторів залишилися не кращими. Потребує театральна Одеса і спеціального гуртожитку для приїжджих режисерів, продюсерів та інших творчих особистостей.
Чи стануть ці плани реальністю, покаже час, але поки що нова команда налаштована оптимістично – виручають зв’язки та авторитет Юрія Кузнєцова. Тим більше, що культуру у нас тепер об’єднали із туризмом, і багато хто сподівається на фінансове підживлення усієї сфери. Адже зі слів заступника начальника управління Д.М. Заболотного, тільки минулого року область прийняла понад 800 тисяч туристів, а обсяг грошових надходжень до бюджетів усіх рівнів склав 29 мільйонів гривень. Сьогодні триває робота щодо рекреаційної зони. Перша з них – це державна програма щодо розвитку туризму на 2002 – 2010 рр., яку, до речі, ніхто не скасовував. На регіональному рівні йдеться, насамперед про туристичний розвиток Придунав’я, особливо в Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах.
До нас, звичайно, поїдуть, адже місця тут унікальні. І тому є сенс побудувати готель на о. Зміїний, де вже з’явилося два причали. Не менш привабливий об’єкт і Аккерманська фортеця (м. Білгород-Дністровський), яку тільки за офіційними даними відвідують понад 150 тисяч туристів на рік, хоча насправді їх набагато (майже удвічі) більше.
Тут хотілося б зробити невеликий відступ. Побувавши недавно в Угорщині, переконалась, як плекають та бережуть подібні бастіони (пам’ятки старовини) у цій країні. І це зрозуміло, адже огляд древніх цитаделей давно став джерелом доходів у будь-якій розвинутій країні. Такого трепетного ставлення не відчула, відвідавши через тиждень Аккерманську фортецю...
Втім, зі слів Д.М. Заболотного, якщо вкладати в “розвиток нуль”, результати теж будуть нульовими. Це до того, що до нового бюджету закладено всього 100 тисяч гривень. Для порівняння: в Криму ця цифра складає понад 1,5 млн, у Києві – 2 млн, в Івано-Франківській області – 750 тисяч гривень. Так відповів Д.М.Заболотний на своє ж традиційне запитання – багато чи мало заклали коштів в Одеській області, яка, до речі, один із лідерів у туристичному рейтингу серед областей України.
Не дивно, що саме тут у квітні майбутнього року відбудеться міжнародна асамблея туристичного бізнесу. Та й для виконання регіональних програм потрібні пропозиції та програми “з місця”, тобто із самих районів. Тим більше, що багато з них незаслужено випадають із цієї сфери, зокрема м. Котовськ. Чому так відбувається? На це та інші запитання спробували відповісти керівники районних відділів культури. Із запитаннями, пропозиціями, проханнями виступили Л.Г. Чилік (Ізмаїльський р-н), О.В. Іванова (Болградський р-н), Д.М. Олесеюк (м. Білгород-Дністровський), Н.Ф. Пушкаренко (Овідіопольський р-н) та інші. Зрозуміло, що реорганізація на місцях (злиття культури із туризмом), яка розпочалася, передбачає кадрові укріплення районних ланок. Один начальник відділу не потягне і художню просвіту, і самодіяльність, і туризм. Не менше занепокоєння викликає й рішення про передачу сільських Будинків культури райбюджетам. Багато з них, перебуваючи під дахом сільрад, занедбані, занепали, а коштів для реанімації не передбачено. Тому повернення на круги своя має проходити поетапно, починаючи із кадрів і закінчуючи ремонтом сільських оазисів культури.
Докладно обговорювався і розвиток художньої самодіяльності – давно не чути нових імен, переважно область представляють одні й ті ж колективи. Чому? Не дає спокою культурним лідерам і горезвісна “формульна методика”, яку справедливо критикують вже багато років... Але зрушень немає, завжди знаходяться проблеми важливіші, аніж культура. За такого ставлення до неї, запитань поки що більше, аніж відповідей...
