Через фінансові складнощі виїзні засідання Асоціації ортопедів-травматологів Одеської області стали останнім часом значною рідкістю, хоча користь від інших безсумнівна. На них чіткіше визначаються конкретні завдання регіональних служб, обговорюються актуальні питання, і подеколи знаходяться потрібні рішення.
Кілька років тому вживалася ефективна практика: мешканців регіону оповіщали заздалегідь, і в один із днів вони могли одержати консультацію на прийомі у професорів. Згодом хворих направляли до районного чи обласного ортопедо-травматологічного центру або на місце прибували виїзні бригади й оперували. Про відродження такої практики, зокрема, йшлося на недавньому виїзному засіданні в Білгород-Дністровському районі
Його учасники говорили про діяльність ортопедо-травматологічної служби Білгород-Дністровської міської лікарні. Було заслухано тематичний план проведення майбутнього XIV Всеукраїнського з'їзду травматологів-ортопедів, запланованого на вересень наступного року. Вперше місцем його проведення стане Одеса. На ньому будуть обговорені питання, пов'язані із організацією травматологічної служби в Україні.
Для проведення високого наукового форуму Південну Пальміру обрано не випадково. Найкращою на Україні визнано роботу Асоціації, яку в Одеській області очолює професор Вілен Феодосійович Венгер, завідувач кафедри травматології й ортопедії та військово-морської хірургії Одеського державного медичного університету. На щомісячних засіданнях, які зазвичай проходять на базі цієї кафедри, питання обговорюються різнопланові й актуальні не тільки для регіону, але й усієї вітчизняної травматології загалом. А от учасниками виїзних засідань найчастіше бувають провідні фахівці України. З повідомленнями на них неодноразово виступали директор Київського інституту ортопедії та травматології, головний травматолог України й президент Української Асоціації, професор Георгій Васильович Гайко, київські та харківські фахівці-травматологи.
У роботі виїзної наради, про яку йшлося, взяли участь понад п'ятдесят провідних фахівців Одеського регіону, серед яких (на знімку зліва – направо) професор кафедри ортопедії та травматології Одеського державного медуніверситету Євген Володимирович Кулаженко, професор, завідувач кафедри травматології та ортопедії Одеського державного медуніверситету Вілен Феодосійович Венгер, головний ортопед-травматолог міськздраввідділу, доктор Олександр Ігорович Попов, академік морської медицини Анатолій Олександрович Лобенко, професор, головний травматолог Управління охорони здоров'я облдержадміністрації Олександр Миколайович Полівода.
Що стосується білгород-дністровської травматології, то деякі зі складнощів останнього десятиріччя залишилися донині нерозв'язаними. Наприклад, кабінет травматолога розташований на п'ятому поверсі поліклініки і віддалений від рентгенкабінету ЦМЛ на п'ять кілометрів! Тому статистика про зниження звертань до поліклініки профільних хворих за останні п'ять років не свідчить про позитивну динаміку. Встановити стаціонарний рентгенапарат, вкрай потрібний для поліклініки, за останні десять років не вдалося.
Травматологічна служба в області останнім часом почала відігравати роль своєрідної пасербиці. За минулі 5 – 7 років значно знижено її ефективність. На 26 районів залишилося лише 4 травматологічні відділення: у Білгороді-Дністровському, Ізмаїлі, Іллічівську, Сараті. Відповідно, різко зменшилася кількість ліжок для травматологічних хворих.
Парадоксально й те, що головна швидкісна траса Київ – Одеса, яка гордо іменується автобаном, опинилася без травматологічних відділень на всій своїй довжині. Уся північ області, зокрема Любашівка, Саврань, інші населені пункти, по суті, позбавлені можливості для подання екстреної спеціалізованої травматологічної допомоги в екстремальних ситуаціях.
Як це не дивно, але вищі медичні чини посилаються на те, що значне зниження чисельності штатних одиниць ортопедо-травматологічної служби пов'язане зі зменшенням фінансування. І місцеве керівництво вирішує скоротити відділення травматології. При цьому, як відомо, святе місце порожнім не буває. Виникають приватні структури: травматологічні лікарні та центри. Вони, як правило, виявляються практично непідконтрольними. На минулому засіданні Асоціації відзначалося, що в області є приватні клініки зі своєрідним негативним почерком та високим відсотком післяопераційної інвалідності.
Викликає тривогу низький рівень виявлення ортопедо-травматологічної захворюваності внаслідок слабкого диспансерного нагляду. Як наслідок, підкреслює професор Олександр Миколайович Полівода, останнім часом різко збільшилася кількість плоскостопості та занедбаних сколіозів, які не піддаються лікуванню. Як і інших, вже більш серйозних захворювань, що згодом потребують винятково хірургічного лікування. Стає архаїзмом система профілактичного огляду, налагоджена за добрих радянських часів із обов'язковою наявністю у школі лікарського кабінету. Знищено дитячі школи-інтернати, де лікувалися хворі діти зі сколіозом, асептичними некрозами, остеохондоропатіями. Наочним позитивним прикладом міг слугувати колишній дитячий цілорічний кістково-туберкульозний санаторій у селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району. Тут роками лікували сколіоз і туберкульозні зміни запального характеру в суглобах у дітей і молодих людей, а для безупинного навчального процесу при санаторії працювала школа. Тепер у колишньому санаторії розташована оздоровча установа комерційного характеру.
Останнім часом не тільки в Одеській області, але й в інших регіонах України збільшилися важкі наслідки уродженої патології, сколіозу, плоскостопості, інших захворювань кісток і суглобів. Це і є наслідком того, що ортопедо-травматологічна служба не здобуває необхідної підтримки.
Білгород-Дністровський район
