Кажуть, робота з людьми – найважча. Проти цього не заперечиш. І яке щастя, коли в організації чи установі, куди звертаєшся, працюють не просто знавці своєї справи, а й уважні, чуйні до чужої біди люди, готові в межах своєї компетенції допомогти іншим.
З когорти саме таких людей директор районного центру зайнятості Ольга Борисівна Шпак. Доля сама, мабуть, обирає таких, як вона, на відповідальні посади. Адже навчаючись у сільськогосподарському інституті, дівчина про нинішній фах ніколи й не мріяла. Він знайшов її сам, за підказкою, мабуть, все тієї ж долі.
Дев’ятнадцять років тому О.Б. Шпак запропонували роботу в госпрозрахунковому бюро по працевлаштуванню. В районі ще працювали заводи, організації. За цих умов підшукати клієнтам роботу було, звичайно, легше, хоч до послуг бюро уже зверталося до 500 – 600 безробітних на рік.
Згодом бюро стало державною службою зайнятості, в якій 8 працівників. А от завдання набагато ускладнилися, бо тепер до їх послуг звертаються не лише шукачі роботи, а й соціальні партнери – бухгалтери, керівники, працівники відділів кадрів, зокрема з питань укладання трудових договорів, формування фонду, добору клієнтів тощо. І центр зайнятості має взаємодіяти з роботодавцями, органами влади, щоб знайти, організувати, зберегти діючі та створити нові робочі місця, на які реально, з регулярною виплатою зарплати, можна працевлаштувати громадян. Для цього треба подумати, де можливо розширити коло робочих місць, яку галузь розвивати. До того ж, кількість звернень безробітних до служби щороку зростає. В цьому році, наприклад, це вже майже 2000 чоловік.
– Один із шляхів прозорого працевлаштування – легалізація робочої сили, спрощення та справедлива дія податкової системи, – вважає О.Б. Шпак. – Адже на сьогодні єдиний фіксований податок в країні однаковий і для тих, хто вже, як кажуть, розкрутився, перейшов у власні магазини з широким асортиментом товарів, надійними постачальниками, і для тих, хто, не маючи інших коштів, окрім одноразової допомоги служби зайнятості, теж прагне влитися в ряди малого чи середнього бізнесу. Та після сплати необхідних податків, підприємець-початківець залишається з сумою, на яку нереально завезти товар, облаштувати місце для його реалізації тощо.
З поступовим закриттям державних підприємств люди приходили до центру зайнятості в розпачі, зі сльозами, будучи психологічно не готовими до самостійного створення собі робочого місця. З ними немало доводилось працювати, аби переконати: нині підприємництво – це порятунок, а одноразова виплата допомоги службою зайнятості – то реальна підтримка в ньому.
Ольга Борисівна розуміла стан цих людей, навчала й підлеглих співчутливому ставленню до них, бо ж залишитись без роботи, коли немає інших доходів, – то справді страшно. Разом бороли безвихідь, і результат очевидний: більшість підприємців, котрі зараз вже й самі вважають себе успішними, забезпечуючи земляків хто промисловими, а хто продуктовими товарами, – саме ті, що колись стояли перед нею у сльозах і відчаї. І саме вона не дала їм опустити руки, зневіритися, а спонукала до наполегливої праці, до впевненого руху вперед в нових умовах, до віри у свої сили. Тепер вони вже й самі надають робочі місця іншим, нехай і небагатьом, та все ж зміцнюють матеріально отим заробітком чиїсь сім’ї.
Добра думка про директора центру зайнятості швидко поширюється поміж людей. І вже вони радять один одному обов’язково побувати у О.Б. Шпак на прийомі, бо, за їх словами, ця жінка – сама доброта: детально розповість, порадить, навіть, якщо не зможе одразу вирішити наболіле питання, то все ж пораду дасть. Нерідко на прийомі буває молодь. І Ольга Борисівна не пошкодує часу, аби переконати молодих, які тільки-но починають свій самостійний шлях, що без певного запасу знань і вмінь важко розраховувати на гідне робоче місце. Тож обов’язково порадить: спершу – навчання. Воно можливе за рахунок служби зайнятості. Ось і зараз таким чином здобувають професію кухаря-кондитера восьмеро молодих людей. А хтось за її порадою перенавчається, здобуваючи іншу, більш конкурентноспроможну, на ринку праці професію. З початку року навчанням було охоплено 153 чоловіки.
У колективі центру зайнятості, який очолює О.Б. Шпак, теж переважає молодь. Ольга Борисівна – молода й енергійна, постійно прагне до впровадження новинок, до удосконалення форм і методів роботи, радіє, бачачи своїх однодумців, таких же жвавих і не бажаючих зупинятися на досягнутому. Це та команда, з якою вона, як керівник, може успішно здійснювати задумане, реалізовувати державні програми розвитку і соціального забезпечення населення у ввіреній їй сфері діяльності. Тож задоволено фіксує кожний втішний показник у роботі, звіряючи його не лише рік по року, а місяць по місяцю. Бо розуміє, що за кожною з цифр, за кожним додатковим робочим місцем – влаштована доля конкретної людини, цілої сім’ї, у якій переважно зростають діти.
Здобутки районного центру зайнятості та його керівника О.Б. Шпак відповідно оцінюються. На честь 10-річного ювілею створення державної служби зайнятості лише двоє кращих в області – О.Б. Шпак та її колега з Арцизького району – були запрошені на урочистості в Київ. Торік весь колектив центру був нагороджений Почесною грамотою обласного центру з нагоди професійного свята. А в цьому році відзнака О.Б. Шпак за сумління у професійній діяльності була додана до вшанування її 45-річного ювілею. В числі перших в нашому районі побудований типовий, по-сучасному обладнаний центр зайнятості, аби поліпшити умови роботи. Це теж свого роду оцінка колективу, який добре зарекомендував себе.
