Для багатьох мешканців Миколаївки крах колективного господарства став справжньою життєвою трагедією. Тут люди дуже працьовиті. Мало не з юних літ звикли трудитись на молочнотоварній чи свинофермі, тракторі чи в рільничій бригаді, щоб в поті чола заробляти собі на хліб насущний. А тепер цього нічого немає, і життя стало дуже важким. Для Валентини Чернієнко, яка бралася в господарстві за будь-яку роботу, – а до пенсії їй залишилось ще кілька років, – і для ще молодих багатодітних матерів – Олени Лісовської, Ольги Соловйової, Галини Непом’ящої – настала проблематична смуга в житті. І сподіваються вони нині лише на районну службу зайнятості. Не стільки в плані одержання грошової допомоги по безробіттю, скільки по наданню хоч коли-небудь якоїсь роботи.
Понад 280 мешканців Миколаївки стоять на обліку в центрі зайнятості, і більше 20 з них погодилися тимчасово попрацювати у Миколаївському притулку для неповнолітніх. До роботи взялися Марія та Олександр Колонтаї, Алла та Іван Вдовіни, Зоя і Анатолій Драби, Олег Бурлик, Тетяна Краснянська, Тетяна Вожеловська та інші миколаївці. Вони обробляли городню ділянку в 50 соток, консервували на зиму овочі та фрукти для вихованців притулку, а нині роблять капітальний ремонт приміщення.
Притулок змінює своє місцезнаходження: з приміщення дільничної лікарні переходить у старий шкільний корпус. Роботи тут багато, а час квапить, бо до зими треба впоратись. Люди стараються зробити все якнайкраще, щоб діти відчували турботу і піклування.
