Минають літа, розпадаються й утворюються країни, змінюються уряди і політичні вітри, а традиції залишаються. Й однією з таких традицій стало святкування українськими ветеранами МВС свого давнього свята, яке вже давно стало святом їхньої молодості, – Дня радянської міліції. Цього разу організаторами свята, яке відбувалося 4 листопада в Будинку офіцерів Південного оперативного командування Збройних сил України, стали Міжнародна Асоціація ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю “Центр” та Української Партії Честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю.
Відкриваючи цей форум, на який прибули представники ветеранських організацій МВС чи не всіх районів області, віце-президент Асоціації “Центр” та заступник голови Української Партії Честі і керівник її обласної організації Валерій Романовський наголосив: піклування про ветеранів міліції та про родини правоохоронців, які загинули під час виконання свого службового обов’язку, давно стало питанням честі і членів Асоціації “Центр”, і Партії Честі. Молоді службовці сучасної української міліції повинні переймати все те краще, що виявилося в набутках їх старших колег, у традиціях радянської міліції.
Треба відродити істинність таких понять, як офіцерська честь, честь міліціонера, вірність присязі, відданість своїй справі і... дружбі, що не раз перевірялася і в роки війни, в якій, на найважчих ділянках фронту, а також у боротьбі зі злочинністю в тилу, взяли участь десятки тисяч співробітників міліції; і в повоєнні часи, коли боротьба з організованою злочинністю перетворювалася на справжню передову. І цю боротьбу не лише не завершено, навпаки, в останні роки вона значно загострилася, стала наполегливішою і кривавішою. Наявність у злочинців значної кількості зброї, коштів, транспорту, технічних засобів зв’язку, стеження і підслуховування підсилюється зараз проникненням криміналітету у вищі ешелони влади та бізнесу, поєднанням його інтересів із значною частиною корумпованого чиновництва, в тому числі й чиновництва міліцейського. Про це, як і про низку інших проблем, – низький рівень платні і пенсій, проблеми з житлом, з організацією праці міліціонерів і, водночас, про святість традицій – говорили під час зібрання президент Фонду сприяння боротьбі з організованою злочинністю “Захист” Володимир Куценко, – саме того Фонду, який виступив ініціатором створення на Олександрівському проспекті Меморіалу загиблим співробітникам міліції, – генерал-лейтенант міліції у відставці Іван Григоренко та інші ветерани.
Серед багатьох учасників святкового зібрання, з якими мені пощастило того вечора познайомитися та поспілкуватися, на долі майора у відставці Валерія Поліщука я зупинився свідомо. І навіть не тому, що знав його ще в ті часи своєї журналістської молодості, коли він працював першим секретарем Фрунзівського райкому комсомолу, а тому, що його міліцейська доля є типовою для цілого покоління провінційних служителів правопорядку. Просто одного дня його викликали до обкому Компартії і запропонували перейти разом із сотнями інших комсомольських працівників – на роботу в органи внутрішніх справ, для кадрового та організаційного підсилення їх. І він дав згоду.
А потім його і таких, як він, комсомольців-добровольців, кидали туди, де було сутужно з кадрами, і де треба було налагодити боротьбу із злочинністю. Тож ким він тільки не був: і дільничним міліціонером в селі Ониськовому, і начальником спеціального стаціонарного міліцейського поста, що, по суті, слугував прикордонним заслоном під час Придністровського конфлікту в Молдові; і заступником коменданта спеціальної комендатури УВС, яка займалася наглядом за засудженими, що відбували покарання на спеціальних роботах так званими хіміками; і начальником селищного відділу міліції смт Затишшя; і черговим райвідділу міліції та дільничником у Комінтернівському районі...
Зате тепер він із гордістю може сказати – і це засвідчено його нагородами та відзнаками, званнями і просуванням по службі, – що скрізь, куди б його не закидала доля, він працював так, щоб бути гідним звання охоронця правопорядку, щоб він міг пишатися міліцією, а міліція – ним.
Зараз він у відставці, але й далі підтримує зв’язки з органами правопорядку, часто виступає перед молодими міліціонерами, очолив районову організацію Партії Честі, кістяком якої, як відомо, стали саме ветерани МВС. А в партію та в Асоціацію “Центр” прийшов тому, що тут його колеги, і що разом з ними він може дбати про соціальний захист українських правоохоронців та ветеранів, підтримувати тих, хто й досі активно бореться з корупцією та організованою злочинністю. І не приховує, що в нього, як і в кожного ветерана, що сидів того вечора в залі і хто хвилиною мовчання вшановував загиблих колег, свої порахунки із криміналітетом, корупціонерами і зашкарублим на державних хлібах чиновництвом.
Подбали організатори цього свята і про те, щоб ветерани могли познайомитися з концертною програмою естрадних співаків з Києва Альберта Салтикова та Віталія Казначеєва, а також самодіяльного народного козацького хору “Будьмо!”, що складався з козаків і козачок Балтського районового козацького товариства ім. Сагайдачного і який здобув звання лауреата на недавньому конкурсі самодіяльних козацьких колективів у Тернополі. Ну а згадувати минулі дні та своїх товаришів ветерани могли під час святкового фуршету. Сподіваючись при цьому, що такі благодійні вечори в майбутньому теж стануть традицією.
