За 16 років існування системи посередницької діяльності щодо працевлаштування громадян України за кордоном усі правові сторони її роботи вивірені, як годинник. Зокрема, в Одесі нараховується на сьогоднішній день 172 посередницькі підприємства, які надають допомогу у влаштуванні моряків «під прапор» на цілком легальних підставах.
Однак, вочевидь, займатися одержанням ліцензій на цей вид господарської діяльності та інших дозвільних документів не усім хочеться. Ставати після офіційної реєстрації платником податків – тим більше. І не знайшовши собі місця під сонцем, вони створюють його в тіні. Так з'являються дармоїди від посередництва з їхніми підпільними структурами щодо працевлаштування. Нерідко це контори-одноденки, що здійснюють відправлення одного-двох наспіх збитих екіпажів в один кінець, щоб потім розчинитися безслідно. Така «партизанщина» закінчується для самозваних організаторів тим, що вони потрапляють у досьє правоохоронних органів. А для тих, хто ризикнув скористатися їхніми обіцянками, стати жертвами власного авантюризму.
Прикладів тяжких наслідків багато. Одним з найяскравіших є випадок з "Чайна Бриз". У незаконному переправленні 450 кг наркотиків на його борту брали участь і українські моряки. Судно було затримано службою берегової охорони США на гарячому. Це відбулося кілька років тому, але два одесити, капітан і другий помічник, перебувають в ув’язненні в американській в'язниці і донині. Суд Х'юстона визначив кожному міру покарання по 27,5 року.
"Одеські вісті" повідомляли про те, що за перевезення недозволених вантажів в Ірані засуджено до позбавлення волі на 7 років і сплати штрафу в 1,2 млн доларів українських громадян – капітана судна "Навстар-1" Миколу Мазуренка та його старшого помічника Івана Сошенка. В Іспанії відправлено до в'язниці п'ятьох українців – членів екіпажу рибальського судна "Саут Зеа", затриманого в Біскайях з вантажем 7,5 тонни кокаїну.
Року півтора тому дивом звільнилися після трирічного перебування у грецькій в'язниці українські моряки з турецького судна "Фунда". Біля острова Хіос його було затримано під час приймання на борт 360 нелегальних мігрантів. Коли, опинившись у рідному Ізмаїлі, вони намірилися подати у суд на компанію, що їх відправила, виявилося, що її немає і в спомині, а її директора і слід прохолов.
Як повідомляє президент товариства греко-російсько-української дружби Георгій Гришко-Кіриакіді, влітку 2005 року наші капітан, стармех і електрик довірилися словам якоїсь Людмили, яка спокусила їх у приватній бесіді на автовокзалі вирушити через фірму "Нью Лайн Ейдженсі" на мотояхту "Валерія". Низку подробиць опускаємо, щоб не заважати роботі слідчих органів. Моряки уклали з цією свахою від морського працевлаштування договір. І махнули в Порт-Саїд. Рейс був недовгим. Від острова Крит яхту конвоювали до порту грецькі сторожові кораблі. На борту яхти перебувало 95 нелегальних мігрантів-арабів.
З цього можна роздути сенсацію і шокувати уяву обивателя жахами роботи "під прапором". Однак підозріло, що в таких публікаціях жоден з потерпілих, що дають інтерв'ю, словом не обмовиться, як же називалася компанія, яка благословила їх на удачу. Тому невідомо, чи мала вона легальне право на здійснення працевлаштування? Яка профспілка контролювала умови контракту? Які документи і з ким підписувалися перед відправленням у рейс? На судна якої компанії направлялися моряки? Ці ж запитання не були висвітлені і моряками, які місяць тому повернулися із Сахаліна, де, судячи з їхніх слів, вони були в рабстві на російському судні "Первореченск".
У цілому, якщо влаштування на судно відбувалося нелегальним чином, то з кого ж запитувати за збиток, заподіяний морякам? І головне – як? Адже наші представники за кордоном не можуть реально допомогти в ситуаціях, де є порушення, тому що відповідно до міжнародного права це було б розцінене як їхнє втручання в питання національної безпеки іншої держави.
Цієї невизначеності немає в легальному посередництві. Розроблена і вивірена роками система контролю і звітності в цьому виді діяльності, завжди дає можливість знати, скільки моряків куди відправлено і де вони перебувають. На кожний з них за встановленим зразком заповнюється реєстраційна картка, а статистичний звіт надходить до органів державної служби зайнятості для Мінпраці і соціальної політики. Тому легальне працевлаштування дає українському моряку "під прапором" усі гарантії захищеності.
Потенціал гарантій посилений обов'язковою співпрацею легальних підприємств із профспілками і наявністю колективних договорів. А також відомостями про реєстрацію іноземних судноплавних компаній у державі, якій вони належать. Це виключає партнерство з підставними фірмами.
Тим часом, кількість моряків, які навмання випробовують свій талан, зростає. І буде зростати з тієї причини, що жалюгідний стан нашого морегосподарського комплексу і процес розвалу флоту, що не припиняється, породжують у державній морській галузі безробіття. Не погашено борги в ДП "Чоразморшлях", що практично паралізує роботу його спецсуден. Близьке до банкрутства підприємство морської аварійної служби рятування (колишній АСПТР). Нерентабельно працює Азовське морське пароплавство. Наявні судна старіють. Нові ж наші судноверфі не будують, а держава не купує з фінансових причин. Фахівці цих флотів, які давно перестали цінуватися на сучасному ринку морських великотоннажних фрахтів, часто не здатні відповідати кадровій політиці іноземних судноплавних компаній. Але вони шукають зайнятості. Крім того, 22 морські навчальні заклади України щороку випускають дипломників, які, маючи на руках пакет необхідних конвенційних документів, також не відповідають усім висунутим професійним вимогам. Нарешті, є певна категорія моряків, які, будучи в рейсах, внаслідок свого характеру настільки сильно входять у суперечності з дисциплінарними правилами, встановленими судновласником, що виявляються списаними на берег. Наприклад, є випадки, коли українських моряків було викрито у продажу суднового дизпалива і генераторної олії. Один наш матрос на стоянці в Пиреї, добре хильнувши, вкрав мотоцикл. Поїздка з вітерцем закінчилася в місцевій поліції.
Капітани Володимир Кудашкин, Юрій Петров та інші, з жалем згадуючи про подібні інциденти, зазначають також і такий непрестижний для нас чинник, як випадки невисокої підготовки за фахом у наших моряків і незнання ними англійської мови.
Такі, переважно, і поповнюють армію нелегалів, згодних на будь-які умови заради авантюрного заробітку. "Сватами" у них стають такі ж доморослі посередники, які не знайшли собі реального застосування. Разом вони і будують осторонь законодавства непевні повітряні замки працевлаштування.
