У його роботі взяли участь близько 200 чоловік.
Серед запрошених були представники усіх обласних ЗМІ України.
ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПУ ЛЕЖИТЬ ЧЕРЕЗ ЕКОНОМІКУ
Географічно Івано-Франківщина розташована поруч з європейськими країнами Центру і Сходу: Польщею, Словаччиною, Румунією, Угорщиною. Її співпраця на рівні міжнародних угод набагато ширша. Як член міжнародних асоціацій «Карпатський Єврорегіон» і «Верхній Прут» вона розвиває мережу ділових зв’язків ще і з Канадою, Грузією, Австрією, Литвою, Росією, Китаєм.
Як сказав у презентаційному виступі на форумі голова Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Ткач, сьогодні інвесторами області є нерезиденти з 40 країн світу, функціонує понад 400 спільних підприємств. Сьогодні проблема інтеграції має більше економічний характер. Тому зрозуміле стратегічне прагнення Івано-Франківської облдержадміністрації розширити коло контактів в індустріальній сфері і вийти на нові простори зовнішнього ринку.
Найбільш привабливими для закордонних вкладників є видобувна, деревообробна та легка промисловість, а також аграрний сектор.
Зі свого боку, місцеві органи влади бачать свою роль у тому, щоб привести організаційний механізм регулювання інвестиційного процесу до умов, які максимально сприяють реалізації інвестиційних планів. Для цього потрібно ретельно “обробляти” нормативно-правове поле, створити систему стимулів у вигляді додаткових пільг, висунути гарантії надійного захисту приватних майнових інтересів інвестора.
Р. Ткач підкреслив, що для активізації інвест-діяльності величезне значення має робота з підготовки земельних ділянок до продажу для впровадження проектів. Створена нещодавно обласна координаційна рада винятково з цих питань займається також відведенням землі під будівництво і земельні торги. Для цієї мети зараз виділено 500 га робочої території. Готуються документи, потрібні для цього.
Зокрема, заступник начальника управління євроінтеграції та інвестицій Івано-Франківської облдержадміністрації Андрій Бондаренко конкретизував перед гостями, що місцевою владою освоєно такий важливий етап, як підготовка технічних паспортів на земельні ділянки. Вісім з них у трьох районах області можуть бути надані під реалізацію проекту прямо зараз.
Є у наявності база даних щодо вільних промислових площ, обладнаних інженерною інфраструктурою. Вони можуть бути як передані в оренду, так і експлуатуватися за умов спільного користування.
На Івано-Франківщині діє майже 70 регуляторних актів, що охоплюють, крім земельних, питання приватизації, транспорту, бізнесу. Відкритий у Коломиї у лютому 2005 року дозвільний центр спрощує систему одержання погоджень, не порушуючи законодавства і не вимагаючи його коригування. Завдяки «єдиному вікну», з 64 дозволів, потрібних для просування інвест-проекту, видається на місці 39.
ТУТ ХОДЯТЬ ЛАНІ ТА ЛЕГЕНДИ
Зимова Яремча лежала покрита цукровою скоринкою льоду. Це одне з наймальовничіших селищ Івано-Франківської області, та, мабуть, і всієї української верховини. Між кольоровими будиночкам серпантином в’ються білі вулички. Майже на кожнім перехресті, як охоронці спокою, здіймають макові куполи невеликі каплички. А над ними засніженим схилом гори Чорногориці тягнуться до хмар карпатські смереки, креслять свої зелені вертикалі. В незавітреній тиші гілка не ворухнеться. Важко уявити, що є краще місце для проведення Міжнародного форуму-презентації економічного й інвестиційного потенціалу Івано-Франківської області, що й відбувся тут із 12 по 15 січня 2006 року.
У ці дні сюди з’їхалося близько 200 чоловік. І відразу на тлі мелодійної гуцульської говірки зазвучали іспанська, польська, німецька, фінська, чеська, литовська, угорська мови. Численні гості, що прибули сюди на запрошення головного влаштувальника форуму – Івано-Франківської облдержадміністрації були її регіональними партнерами, представляли генеральні консульства, міжнародні організації й торговельно-економічні місії, що є в Україні. Безперечно, за ними стоять інтереси великих фірм, фінансових і банківських кіл, менеджерських груп і бізнес-центрів. Вони й створили ту жваву атмосферу ділового спілкування, що може слугувати передоднем майбутніх договорів і предметної інвестиційної співпраці.
Як сказав голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Роман Ткач, у межах заходу заплановано презентацію стратегічного плану розвитку області. Звідси основним напрямом своєї політики щодо залучення капіталів регіональна влада вважає поліпшення якості послуг, що сприяють доборові та впровадженню в економіку найфінансомісткіших і найперспективніших проектів. Таким чином, у Яремчі відбулося анонсування Інвестиційного ярмарку, проведення якого задумано в Івано-Франківську в червні цього року.
Місцеві мешканці недарма бажають одне одному на свята “Духмяного хліба, пухнастого снігу, чистої води і ніякої біди”. І для цього є підстави такі самі, як і для розвитку туризму як пріоритетного напряму роботи щодо залучення капіталів. Третину області займають Західні Карпати. У заповідних зонах між деревами блукають ручні олені та лані. Крім смерічок, схили гір вкриті буковими лісами та особливою карпатською сосною, званою “лалич”, що стелеться по вершинах. Вона, як уже довела медицина, здатна лікувати слух. Хвойні зарості виділяють олійні випари, що благотворно впливають на легені. Терапевтичний ефект від самого тільки перебування в цьому краї такий високий, що людина, яка пройшла тут курс лікування, може позбутися астми, тонзеліту, ядухи, бронхіту, навіть туберкульозу.
Багатьох буквально поставили на ноги трави, що ростуть уздовж гірських рік. Гуцули кажуть, що природа тут лікує любов’ю. Здалеку видно розташовані в Івано-Франківській області “двохтисячники” – Бребенескул, Піп-Іван, Ребра. А над ними – найвища точка України – гора Говерла (2061 м). Переказ повідомляє, що колись так звали прекрасну дівчину, дочку чарівника. Злий батько стояв на заваді її коханню з юнаком на ім’я Прут. Бажаючи завжди бути разом, молоді закохані стрибнули вниз зі скелі. На цьому місці виросла гора Говерла. З її схилу з висоти 1750 м бере початок річка Прут. Вічно її води омивають ступні коханої.
І сьогодні цей потік визнаний особливо чистим. Пробиваючи собі шлях у скелях, він піниться на порогах і на околиці Яремчі водоспадом валиться в бурхливий лазуровий вир. Далі він іде в діл, що стелеться вздовж підгір’я. Так створюється тут кришталевий простір, сповнений цілющої сили. І тутешні люди так само люблять свої Карпати, як ми близьке нам море.
ЩЕМЛИВЕ ВІДЧУТТЯ ДОРОГИ...
Туризм здатен об’єднати і окремих допитливих непосид, і цілі країни. Тим більше – міста. Так, на різдвяні канікули Івано-Франківщина приймала понад 3 тисячі дітей з різних куточків України. Вони здружилися, обмінялися адресами.
Однак ріднить попутників не тільки “щемливе відчуття дороги” (як співає бард Олег Митяєв). Туризм – ще й зустріч з культурою і звичаями інших місць. Це більш глибокі підстави для зближення, вони перетворюють туризм на соціальне явище, а при добрій організації – на рентабельну галузь.
На форумі було відзначено, що найважливішим тур-продуктом Івано-Франківської області стали сьогодні як традиційні пішохідні, так і велосипедні та кінні прогулянки по Карпатах. Популярності набувають сплави по рівнинному Дністру з його прекрасними берегами. А також – по Пруту і Черемошу, що залучають екстремалів водного туризму. Одночасно польоти на дельтапланах дають досить гострих відчуттів відважним повітроплавцям. Обриви Дністровського каньйону вже прославилися як місце, де провадяться міжнародні змагання з парапланеризму. Збирають свою аудиторію зльоти байкерів у Косовому, розроблено маршрути підвищеної складності для автомобілістів, які можуть досхочу лихачити по віддаленому від людей бездоріжжю.
Зима в Карпатах м’яка, із середньою температурою -5 градусів. Сніг лежить від листопада до травня. І це перетворює їх на рай для любителів гірських лиж. Біля Яремчі розташований відомий курортний центр “Буковель”, де руками (і на кошти) інвесторів обладнано 20 тис. м класних сніжних трас. 7 канатних шляхів-підйомників допомагають лижникам забиратися на стартову висоту 1700 м. Перед тим, як ввірватися у сліпуче сяйво підгірного снігу, слаломщик у русі, як птах, проноситься крізь хмари. Втім, тут передбачений і положистий косогір для “чайників”. Але й у них від захвату завмирає серце у передчутті швидкості, яка б’є в обличчя свіжим вітром.
Не менш привабливі в цьому стосунку також Яблуниця, Верховина, Ворохта, Шешори, утворюючи комплекс величезних рекреаційних можливостей краю.
ОЙ ДРИМБО МОЯ, ДРИМБО!
Яким би озоном і адреналіном не знаджували суперсучасні атракціони і треки, найдорожчим у подорожах залишається спілкування з людьми. Тому ніщо так високо не оцінили члени делегації, як привітні обставини теплої “колиби” – хати з колод, прикрашеної вишитими рушниками, – куди можна увійти з морозу і раптом відчути, яке радісне тихе щастя затишку.
Поки гості всідаються за стіл на обстругані дерев’яні лави, поважно береться за смичок скрипаль, лукаво підморгнувши, його напарник по ансамблю дістає сопілочку, третій розтягує міхи акордеона... І ллється запальна і ритмічна музика споконвічних жителів цих гір – гуцулів.
Роман Кумлик в піднесеному настрої: він готовий показати все, що вміє. Як майже всі скрипалі у карпатських селах, він самородок, який навчився грі на цьому інструменті інтуїтивно, навіть не знаючи нот. Він віртуозно виконує для гостей польські народні мелодії, молдавську сирбу, мадярський чардаш. Нарешті, дивує всю Верховину, де він живе, надривною мелодією одеського танго – “Мурка”. Його будинок – музей музичних фольк-інструментів, через їх унікальність – єдиний в Україні. Причому господар досконало володіє грою на кожному з них.
За його словами, можна зіграти будь-яку річ навіть на трембіті. Цю довгу трубу, якою користувалися стародавні пастухи та лісоруби для передачі звукових сигналів на великі відстані, вони робили з суцільного стовбура берези. Це дерево вважається найспівочішим. Стовбур розрізається навпіл по довжині, з кожної частини вичищаються серцевина і внутрішні шари. А потім дві половинки з’єднуються і щільно по всій поверхні обмотуються ликом, щоб не розпадалися. Ніякого клею або цвяхів!
І все-таки найбільше вразила маленька штучка – дримба. Це металева рамка у формі сердечка з дротиком, що стирчить вбік. Її показав мені у Яремчі керівник ансамблю “Дримбарі” Михайло Ничай із села Верхній Ясенів, у свої 76 років сповнений творчої енергії. Але як же грати на дримбі?
Інструмент прикладають до губів, створюючи ротовою порожниною своєрідний резонаторний ящик. Якщо смикати дротик пальцем, одночасно змінюючи обсяг і конфігурацію “ящика”, дримба починає дзижчати. Виходять своєрідні мелодії.
В миру дідусь Ничай – мольфар, тобто шаман і знахар, цілитель, знавець білої магії. Люди підтвердили, що він може не лише лікувати від різних хвороб, але знімати причину, причаровувати і відчаровувати, знімати зубний біль і навіть розганяти хмари. Вперше він відчув свої можливості в 7 років, коли зупинив словом кровотечу.
– Не важко вам жити з таким вмінням? – запитую його.
– Ні, – каже. – Але відповідальність велика. Адже я знаю по людині, коли їй судилося вмерти. І можу сказати. Але не роблю цього. Тому що не можна людину позбавляти надії. Та й правда не кожному потрібна.
На дідусеві Ничаї червоний “сардак” – щось подібне до сукняної просторої куртки з широкими рукавами. Поверх накинута сумка для пороху, оздоблена інкрустацією із срібла – “тобивка”. На голові каракулева шапка-“рогачівка” з роздвоєною спереду тулією. На тілі – вишиванка.
Менеджер і бухгалтер ансамблю Василина Кумилич говорить, що розшивати сорочки і рушники візерунками копітке заняття, але ним повинна володіти кожна жінка-гуцулка. А то ще, чого доброго, не прикрасить нареченому сорочку і заміж не вийде. Розшиваються також верхня спідниця – “запаска” і постоли – “капці”. У гірських гуцулів у візерунках і вишитих квітах переважають червоні і зелені тони, тому що у них навколо ліси. У жителів рівнини більше жовтого, оскільки це символ оброблюваного ними жита.
Василина конкурує у співі з Василем: “На прізвище Вовжурак, – поважно відрекомендовується він, додаючи, – не переплутайте: на кінці слова “рак”, а не риба.”
– А чому у вас кого не запитаєш, то обов’язково Василь?
– А тому, – відповідає він, – якби не Василі, не було б і дітей на селі. А нас – бач скільки!”.
РАДУЙСЯ!
Найулюбленішим обрядом є колядки. На святкуванні Різдва Христового в селі Верховина зібралося не менш десяти груп, осіб по 15 у кожній, щоб продемонструвати на майдані усьому світу, які вони майстри виконувати народний звичай.
У групах-“гуртах” одні чоловіки з блискучими гуцульськими сокирками. Жінкам витримати таке навантаження важко. Справа в тому, що зі співами і побажаннями “і бджіл, і корів, і свіжої води, і бути багатим, як земля, і вродливим, як місяць” потрібно прийти в кожен будинок. Люди чекають на тих, що колядують. Якщо ті до них не заглянуть, це образа: чим же ми гірші за інших?
Будь-хто з учасників цієї спільної урочистості щиро, по-християнському, вірить, що несе односільчанам благословення Боже. Вони не виконують свої ролі, а всерйоз проживають усі перипетії дійства. Тому і заходять навіть на покинуті господарями двори і співають, без вагань виконуючи свій обов’язок. Мир повинен бути в кожній оселі. Незважаючи на холод, на втому, на нескінченні повтори ритуальних слів, хор гортанно підносить до неба закличний рефрен: “Радуйся! Радуйся, земле! Син Божий народився”.
Патріарху колядок Іванові Гордійчуку виповнилося 80. Колядувати він почав з 1946 року. Пам’ять у нього ясна, і він розповідає, як у молодості ціле літо пас коней не за платню, а за те, щоб йому передали всі слова колядок. А в них тільки одна серія куплетів може наближатися до двохсот.
Ось він стоїть і речитативом починає звертання: “Шановні газди (тобто гарні господарі), їх газдівки та газдівські діти...”. Грошей заможні люди в мішок кидають багато. Хто бідніший – ті спеціально відкладають до Різдва певні суми. Але собі колядуючі нічого не беруть. Усе зібране потім передається до копійки до церкви на ремонт, на свічі, на фарби для підновлення ікон.
Настільки висока порядність скорила членів делегації. Рідкісні в комерційних колах довіра і слово честі.
Колядують до Водохрещення. А потім, – ось людські турботи! – відразу ж починають засилати сватів.
– Отже, наприкінці січня граються весілля?
– Ні-і-і, – тягне гуцулка Зоряна. – Весілля будуть тільки після Великодня. А до того молоді придивляються, вивчають характер і звички один одного. Адже їм жити разом до кінця днів.
Виявляється, у високих Карпатах і сьогодні зберігся патріархальний погляд на родину. Поняття “цивільний шлюб” – тобто союзу, не освяченого законом і церквою, у свідомості горян просто не існує. Від того в них майже немає розлучень. Немає і бездоглядності. Є радість. І буде вона, поки клубочиться димок над дахами будинків, – пірамідальними, схожими на ялинки.
ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ ЯЛИНКИ
Деревообробна індустрія дає немов друге дихання деревам, перетворюючи їх на товарний продукт. В обласній програмі сказано, що генеральним стратегічним напрямом розвитку деревообробного комплексу є перетворення його на високотехнічне виробництво для забезпечення потреб економіки, а також внутрішнього і зовнішнього ринків у лісоматеріалах і підвищення конкурентоспроможності виробів з дерева.
Сьогодні ВАТ «Івано-Франківська меблева фабрика», яка колись була знаменита на весь Союз, перебуває у стадії санації. Практичною формою виходу зі стану, близького до банкрутства, став варіант співпраці з компаньйонами, які бачать для себе вигоду від вкладення в це підприємство 2 млн доларів. ВАТ «Коломийський деревообробний завод», основними видами продукції якого є меблі, технологічне оснащення і нестандартне устаткування для навчальних закладів, готове працювати в межах інвестиційного договору на 0,5 млн доларів.
Модернізації основних фондів потребує й один з провідних виробників паркету ВАТ «Івано-Франківський лісокомбінат». Його площа лісоприйому 6 га. Цікавий проект не менш ніж на 2 млн євро.
– Наша індустріальна візитка – ліс. Площа лісового фонду області складає 626 тисяч гектарів, – повідомляє перший заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Андрій Романчук. – За рік частина цієї галузі в загальному обсязі виробництва зросла до 7%. Виготовленням виробів з дерева займаються у нас 40 великих і понад 300 дрібних підприємницьких структур. Це гама товарів, починаючи від плит і меблів і закінчуючи виробництвом фанери, шпону, ламелі, тари, столярних виробів. Центрами обробки є сам Івано-Франківськ, а також Наддвірна, Вигода, Борошневе, Верховина, Ворохта. Виділяється шість основних напрямів діяльності. Перспективним стає будівництво будинків з натурального дерева.
Ці можливості краю оцінила іспанська компанія «Сірін», до назви якої вже додано наше слово –«Ліс». Представника цієї компанії Клаудіо Паскуале так зацікавило виробництво розпиляної і просушеної деревопродукції з порід Прикарпаття, що він вкладає в це інвестиційні гроші. Першим кроком до українського ринку стали 10 млн євро. Тепер у міру появи замовників у Китаї складається план лісозаготівель і переробки цієї сировини, що передбачає проектування двох заводів, вони мають бути побудовані до 2010 року. Іспанські вчені вивчили нашу лісову базу з застосуванням супутникової апаратури. Інвестор так само, як і ми, зацікавлений у збереженні цього природного багатства. Звідси і розумне планування вирубки лісу. Належить також відновити більшість лісових доріг.
К. Паскуале настільки налаштований на довгострокову співпрацю, що вивчив українську мову. На форумі він сказав, що оцінює свій внесок у 250 млн євро.
У ГЛИБИНІ КАРПАТСЬКИХ СВЕРДЛОВИН
У межах Стратегії розвитку області реалізуються програми щодо видобутку нафти і газу. Це особливо актуально зараз, коли гостро знадобилися альтернативні види палива. Як сказав начальник головного управління з питань євроінтеграції, зовнішніх зв’язків і інвестицій Івано-Франківської облдержадміністрації Павло Андрусяк, торік обласне керівництво настояло на проведенні повного аналізу того, як обстоять справи в паливній сфері.
Прикарпаття має 2008 нафтових і газових свердловин. Деяким з них понад сто років, їх тут називають австрійськими. Є немало свердловин, пробурених у 70-ті роки. Більшість, на жаль, просто закриті. Реально експлуатуються близько 780. Вони не усі перспективні, однак достатня їхня кількість працює з нормальним дебетом.
Ректор Івано-Франківського національного технічного університету Євстафій Крижановський очолює групу фахівців, зайнятих ревізією можливостей свердловин. Встановлюється, наскільки довго і з яким економічним ефектом можна ними користуватися.
В радянські роки управління бурових робіт в умовах тотального планування цікавилося не стільки обсягом нафти і газу, що міститься в родовищі, скільки кілометражем проходу, що було потрібно для звітів.
Складність при аналізі полягає ще й у тому, що більшість свердловин перебуває на балансі «Укрнафти», чиє керівництво не йде на продуктивний контакт.
Тим часом, до кабінету голови облдержадміністрації Р.Ткача стукаються інвестори з пропозиціями реанімувати покинуту або малодебетну свердловину за свої гроші й організувати видобуток палива. Але й тут ускладнює справу процедура одержання ліцензії.
Проте, у галузі, представленій компанією «Нафтохімік Прикарпаття» перероблено торік 2,8 млн тонн нафти. У зв’язку з цим, основний потік фінансів підприємство направляє на поглиблення шарів пророблення. У цілому нафтопереробтка в загальному обсязі виробництва області складає 12%. Це приблизно 500 тис. тонн світлих нафтопродуктів, або половина кількості, потрібної області. Наприклад, для порівняння, на всі осінні й весняні польові сільгоспроботи потрібно 18 тисяч тонн бензину.
Зі споживачів палива найбільше виділяється підприємство-гігант, яким є Бурштинська теплоелектростанція. Тут, як в енергетичній кузні Прикарпаття, задається тон модернізації енергоустаткування, збільшенню видобутку носіїв і пошуку нетрадиційних джерел енергії. Одночасно вживаються заходи для мінімізації шкідливого впливу на навколишнє середовище.
У 2005 році на енергоблоці № 11 вперше в Україні було застосовано спеціальний електрофільтр вітчизняного виробництва, він відповідає світовим стандартам і істотно знижує викиди. Зміст у них шкідливих компонентів контролюється комісією ЄС. У результаті, в 2001-04 роках на електростанції в процесі капітального ремонту було переустатковано п’ять енергоблоків. Реконструкції блоків – фінансовомісткі проекти: на один тільки з них потрібно близько 150 млн доларів. Але, незважаючи на суму, це бачиться прибутковим для інвесторів.
Шукає партнерів також Калуська ТЕЦ, де будуються установки для задоволення комунальних потреб області.
