Прем’єра в Академічному українському театрі імені В.Василька називається : “…12 ніч… зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…”.
Театр продовжив спів¬творчість з КЛІМом, так успішно розпочату в минулому сезоні виставою “Український Декамерон” (режиссер В. Троїцький, Київ). Якщо в попередній роботі відомий російський режиссер КЛІМ виступив автором тексту, то тут він – один в кількох іпостасях: він і автор тексту, і постановник, і сценограф, і художник по костюмах (разом з Ольгою Шмарьовою).
По-справжньому “авторське” мистецтво, чи не так? Але ж театр зазвичай – колективний творець.
У виставі “…12 ніч…” зайняті провідні майстри сцени і молодь. Загальна кількість учасників – 25. Серед виконавців основних ролей – народні артисти України Анатолій Дриженко і Василь Яковець, заслужені артисти України Світлана Гужва, Галина Кобзар-Слободюк, Діана Мала, Ольга Равицька, артисти Олександр Довгодько, Маргарита Пресіч. Нінель Наточа, Ігор Геращенко, Ірина Бесараб, Тетяна Глущенко, В’ячеслав Казімірчак, Богдан Паршаков, Павло Шмарьов та інші. Дехто з виконавців грає по дві – три ролі.
Крім того, зазначимо, у виставі бере участь оркестр з чотирьох музикантів (музичний керів¬ник вистави Ігор Чернецький) : живий звук!
Як і в усі часи, за Шекспіра й сьогодні, повноважні представники автора – актори.
Вони презентують виставу.
Народний артист України Анатолій ДРИЖЕНКО:
– Мені на моєму віку щастило працювати з багатьма режисерами…
Манера , метод КЛІМа надзвичайно своєрідні. Він дає акторові свободу на сцені. Ось тобі текст – виходь і грай. Не розказуй, то не дуже вже й цікаво, коли актор розказує текст, ні, ти, грай і грай так, як написано. От ми з партнерами й імпровізуємо. Пропускаємо текст через своє розуміння, досвід… Василь Яковець грає сера Тобі, а я сера Ендрю. Крім того, я ще граю Блазня, а Василь – Старого актора.
По дві ролі. І треба зіграти кожного з персонажів як живу конкретну людину. Приміром, Блазень – то ж не дурник, не дурень, а, навпаки, серйозна, розумна, навіть дуже мудра людина. Його поведінка відрізняється від поведінки інших людей, якщо він ходитиме, як всі нормальні люди поруч, як Герцог, Олівія, Цесаріо та інші, тоді навіщо він тут, цей Блазень. І мова в нього не така, і пластика, доведена майже до абсурдної…
А мій сер Ендрю? – Я міняю головний убір і працюю в зовсім інших пропонованих обставинах. Ми з Яковцем граємо своїх серів – Тобі та Ендрю – як справжні українці: співаємо улюблені українські пісні… одну, другу, третю.
Заслужена артистка України Галина КОБЗАР-СЛОБОДЮК:
– В тексті КЛІМа, на перший погляд, все просто і легко. Це своєрідний переклад. Він дає нам можливість зрозуміти світ Шекспіра. КЛІМ запропонував сучасне прочитання. Воно близьке нам, акторам. У виставі ми говоримо нормальною, живою мовою, як зазвичай у житті, без викрутасів. Я – за класичну гарну, чисту вишукану українську мову, я її не заперечую, саме таку мову ми маємо нести зі сцени, плекати її, але в цій виставі, мені здається, розмовна мова – своєрідний хід. Насамперед, тут мені як актрисі дуже важливо, що відкривається інтелектуальний, психологічний театр… Виявляється ми можемо взяти планку такого театру. І то буде комедія, як і у Шекспіра. Сміятись будемо над собою, над своїми вадами. Гадаю, що глядач, який прийде на нашу виставу, пізнаватиме якісь речі зі свого життя і посміється з них. Кожен по-різному реагуватиме і сміятиметься. І щоразу то буде інша вистава – з різними виконавцями. Я в ролі Олівії одна, а Діана Мала, заслужена артистка України, зовсім інша. І Герцоги різні: у Олександра Довгодька, і Павла Шмарьова…
Вистава буде і інтелектуальною, і смішною… Позитив її полягає в тому, що вона дуже тонка, філософська, дуже людяна, цнотлива. При всьому тому в ній буде, як на тому музичному інструменті, гратимуть різні струни – в кожного свої… І кожен глядач відчує своє особисте.
КЛІМ в порівнянні з “Українським Декамероном”? Небо і земля. Якщо в першу зустріч для мене він був загадка зі своїми текстами, розумінням життя, то тут він – режисер-філософ, зовсім інша якість. Як казала Нінель Наточа (вона грає у виставі Віолу і Цесаріо): рентген, дивиться на тебе – і бачить наскрізь.
Головне, він любить акторів. Налаштований на позитивне, оптимістичне сприйняття світу, на те, щоб життя торжествувало, продовжувалося.
Актор Ігор ГЕРАЩЕНКО:
– На одній з репетицій КЛІМ сказав, що потрібно дивитися на життя крізь мрію, а не навпаки, на мрію крізь життя. Хоча, на мою думку, одне й те саме, дві строни одного явища. Якби ми не бажали існувати тільки в якихось мріях, так би мовити, піднесені в небо, вгору, все одно в нашому житті й творчості присутня вона, горизонталь, приземленість, адже ми ж живі люди – з плоті й крові в жилах… Щоправда, існують такі поняття, як каса, як виробничий процес, матеріальний світ тощо – і нікуди від цих реалій не подітись.
Але ж… ми завжди прагнемо до ідеального, співвідносимо себе з ним.
В 12-ту ніч, яка була в свідомості всіх народів, в усі часи, дівчатам при ворожінні на кохання й на свого єдиного нареченого траплялося побачити – ні, не реальну Людину, а тільки видіння – образ! І потім все своє життя дівчина, жінка шукає цей образ, видіння…Закохується, розлучається, втрачає, знов шукає, знаходить… І отак все життя.
Ми зазвичай дивимось крізь реалії на мрію, живемо в реальному житті, а театр відкриває нам інший світ – світ мрії. В цій виставі ми прагнемо розгадати загадку Шекспіра за допомогою ключа, який створив КЛІМ– автор тексту, драматург.
У мене у виставі дві ролі: Мальволіо і Режисер-драматург.
Звичайно, це різні персонажі, кожен індивідуальність. Я ж прагну зіграти кожного особистістю, неповторною, визначною.
Моя задача зіграти на сцені життя крізь мрію.
Заслужена артистка України Діана МАЛА:
– Я граю графиню Олівію. Можливо, в традиційній виставі, з літературним перекладом п’єси Шекспіра “Дванадцята ніч”, мені також було б цікаво працювати над цим образом. Але доля звела мене з КЛІМом. За 17 років в театрі такий метод роботи мені зустрічається вперше. Він написав геніальні, я б сказала, діалоги: тут актору і грати, придумувати нічого не треба, все є, чітко продумано, вибудовано в слові. Він створив мені обставини, а я, актриса, мушу повірити в них. І на сцені то я – не я…
Ні, це не перевтілення у звичному розумінні слова, коли акторові потрібно змінювати ходу, пластику, потрібен грим, костюм і таке інше. Тут важлива віра, атмосфера, енергія, своєрідна, неповторна аура. Правда життя, а не підробка його.
Про що наша вистава? – Про кохання. Ні, про життя і про кохання, бо ж на ньому тримається життя, чи навпаки… Важливо, щоб було глядачеві цікаво, зачепити якісь струни в його душі.
Хтозна, якою буде зустріч з глядачем… Кожного разу то буде нова вистава. Єдине я можу сказати, що для мене це відкриття нового, ще, як то кажуть, незвіданого.
Це буде комедія, Але, як і в реальному житті, комедія краще відчувається через драматичні моменти, так і тут все переплуталося, співіснує на ледь вловимій межі… І весело і трішки сумно, як і буває в житті…
Артистка Маргарита ПРЕСІЧ:
– Передусім, як мені здається, це вистава про театр, про нелегку, пристрасну, невгамовну любов людей театру до своєї справи, до професії.
В театрі важлива атмосфера, яскрава, примарна, таємнича, яка манить людину в далечінь. Є чарівлива таємничість, коли саме тут, саме зараз – в цьому залі, з цими акторами, перед цією публікою відбувається диво – народжується життя.
Ми звично говоримо, що Шекспір є Шекспір – тобто він створив світ сильних пристрастей, потрясінь (в трагедіях і хроніках) або надзвичайних веселощів ( як в комедіях). Само собою, глядач цього і чекає від нас у виставі.
Як би там не було, ми граємо життя, а воно різне, в ньому стільки всього намішано-перемішано: сміху і сліз, трагічного і комічного, сумного і веселого. Ми прагнемо грати тут почуття, а не тільки відчуття їх. Грати любов, а не розповідати про неї.
Наприклад, у виставі я граю невеличку роль, по суті, епізод: Німфу.
Ви бачили коли-небудь Німфу? Мені б хотілося відкрити її душу, показати її життя, чим вона жила раніше ,до того, як вийшла на цю сцену. Її біль, потребу в коханні. Дуже хочу, щоб глядач її зрозумів, можливо, поспівчував би їй…
Отже, 20, 30 травня в Академічному українському музично-драматичному театрі імені В.Василька відбудеться прем’єра: “…12 ніч, зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…”.
Публіка запрошується до співучасті. Бо ж… глядачі є повноправними співавторами вистави. Від них залежить, якою буде зустріч в театрі.
Вистава буде неповторною, як неповторен світ кожної людини – на сцені, в залі.
Це незаперечна істина.
