Про будні сільської медицини фельдшер ФАПу, розташованого в селі Муравлівка, довго не розповідала: несуть вахту цілодобово, роблячи все, що тільки змога. Вдень – прийом пацієнтів, важко¬хворих відвідують вдома, виконуючи необхідні процедури. Нічні виклики – не рідкість, у крайніх випадках доводиться організовувати госпіталізацію до райцентру.
Коли ми вийшли з кабінету, у коридорі вже сиділи три бабусі.
– Здрастуй, Наталочко! Здрастуй, донечко! – одразу запосміхалися вони по-дитячому – беззубо й простодушно.
Для цих жінок похилого віку, як і для усіх мешканців Муравлівки, фельдшер Наталя Миколаївна Димитріва та її колега, медсестра Євдокія Василівна Лебедєва – ті святі люди, які на перший поклик, у будь-яку годину дня й ночі прибіжать і допоможуть.
– На лікаря чекаєте?
– Так, на дохтура.
– Має приїхати, через півгодини.
Здавалося, ці бабусі згодні просидіти й дві години, чекаючи на свого "дохтура", розклад роботи якого знають як "Отче наш" – коли він приймає в Новій Покровці, коли в Комишівці, коли в Кирничках і, зрештою, тут, у Муравлівці. Знають і розклад роботи стоматолога: до нього, кажуть, можна звертатися по вівторках і четвергах у... сусідньому селі. "Швидка допомога" теж навпіл: Муравлівку обслуговує машина, "прописана" у селищі Суворовому. Ось такий нині на селі більш ніж скромний медичний "сервіс". Але зрушення на краще є. Років два тому сільрада надала під медустанову приміщення колишнього побуткомбінату, а районний бюджет виділив гроші на ремонт. Новий ФАП у Муравлівці просторий, світлий, зручний для прийому пацієнтів. Але лікують все ж таки не стіни... На жаль, молоді фахівці, закінчивши вузи, у сільській місцевості працювати не хочуть – будь-що намагаються залишитися в місті, де є... платоспроможний пацієнт. Як же забезпечити сільське населення кваліфікованою медичною допомогою? Адже перед Конституцією всі рівні.
Останнім часом, щоб охопити мешканців села медичними послугами, повсюдно, зокрема і в Ізмаїльському ра¬йоні, практикуються виїзні прийоми фахівців. Але «кочові» лікарі – не є ви¬рішенням серйозної кадрової проблеми. Запропоновано варіант – повсюдна організація амбулаторій загальної практики сімейної медицини, коли один лікар, пройшовши додаткові курси, де-юре одержує деякі "повноваження" терапевта, педіатра, гінеколога, хірурга, лора, окуліста. Багато хто цілком резонно запитує: чи не вплине це на якість медичного обслуговування? Чесні професіонали відповідають: так, вплине. Але іншого виходу немає. Втім, якщо у тому чи іншому селі працює хороший лікар, він де-факто лікує "від усього", розуміючи, що далеко не кожному селянинові за кишенею курс лікування в районній, а вже тим більше в обласній лікарні – це раз. І цикл сільгосп¬робіт не завжди "відпускає" людину на стаціонарне лікування – це два.
Пішовши новим шляхом організації медичного обслуговування на селі, в Ізмаїльському районі сім СВА перекваліфіковані в амбулаторії загальної практики. Чи не означає це, як часто буває, лише зміну вивіски?
Замість відповіді головний лікар Центральної районної лікарні Микола Васи¬льович Семчишин запропонував побувати в амбулаторії сімейного типу, яка нещодавно відкрилася, – і ми поїхали в село Саф’яни.
Населений пункт не маленький – тут мешкає понад три тисячі чоловік, а, отже, за нормативами Міністерства, селу належить три ставки лікарів. Проте, у Саф’янах ніколи не було лікарської амбулаторії – тільки ФАП.
М.В. Семчишин відзначив, що першим помічником в організації амбулаторії нового типу став сільський голова Ольга Андріївна Клименко. Підшукали приміщення, яке могло бути переобладнаним під медстанову, уклали договір оренди із власником – і взялися за роботу. У старій, роками не опалювальній будівлі колиш¬нього АТП, все сипалося, на ремонт пішло ні багато, ні мало 122 тисячі гривень. Крім цього, районний бюджет виділив понад 60 тисяч на придбання додаткового обладнання для оснащення кабінетів. Як кажуть, робити – так робити. Але, головне, потрібно було в медустанову вдихнути життя, тобто знайти перспективного й цілеспрямованого фахівця, який зміг би поставити роботу на необхідний рівень.
Сергія Івановича Граура, який з червоним дипломом закінчив медінститут і має намір продовжити навчання в аспірантурі, не довелося довго переконувати в тому, що для лікаря найважливіше – практика. Одна справа – вести прийом у районній поліклініці, і зовсім інша – років з три побути на передовій. І знову сказала своє вагоме слово сільська рада: лікареві було надано в Саф’янах окрему квартиру. Таким чином, створивши умови для роботи й життя, "посватали" на село молодого фахівця.
…Сергій Іванович не без задоволення показує амбулаторію: реєстратура, обладнаний фізкабінет, робоче місце стоматолога, операційна, перев'язочна, лабораторія – всього дев'ять кабінетів, плюс підсобні приміщення. Індивідуальне опалення, водопровід, словом, створено всі умови для медобслуговування мешканців села. Крім цього, спеціально для Саф’ян головний лікар ЦРЛ виклопотав у Міністерстві нову машину "Швидкої допомоги". Якщо раніше у ФАПі було 5 медпрацівників, то зараз в амбулаторії працюють 19 фахівців. Як бачимо, проблему медобслуговування Саф’ян вирішено капітально й на багато років вперед.
На черзі, говорить головний лікар М.В. Семчишин, – село Ларжанка, де мешкає дві тисячі чоловік. Роботу мають намір провести цього року за тим же сценарієм: підібрали більш простору будівлю, у бюджеті заклали 120 тисяч гривень на її капітальний ремонт – і замість ФАПу селяни одержать у своє розпорядження амбулаторію загальної практики. Тобто реформування системи медичного обслуговування на селі в Ізмаїльському районі має справді системний і ґрунтовний характер. Розроблено й прийнято на сесії районної ради відповідну програму, під яку щороку виділяються кошти з бюджету.
Поряд із глобальними роботами, не забувають про поточні проблеми. Нинішнього року буде переведено на опалення на природному газі медустанову в селі Стара Некрасівка. В Новій Некрасівці планується реконструювати систему опалення. Є намір перенести до іншого, більш просторого приміщення ФАП у селі Матроска. Всього на будівельні роботи в бюджеті закладено 656 тисяч гривень, половину цих коштів буде спрямовано на газифікацію будівель районної лікарні – центральну базу теж треба зміцнювати.
М.В. Семчишину вдалося переконати керівництво району у тому, що необхідно виділяти кошти й на закупівлю обладнання. Справжньою подією стало придбання для офтальмологічного відділення факоемульсифікатора – апарата, за допомогою якого за лічені хвилини змінюється кришталик ока. Тепер мешканцям придунайських районів не потрібно звертатися до інституту Філатова – безкровну операцію можна зробити в Ізмаїлі. З'явилося в ЦРЛ нове діагностичне обладнання – ендоскоп, апарат УЗО, що також підвищує якість медичних послуг.
Що стосується Муравлівки, яка загубилася в степах, звідки ми й почали розглядати проблему медичного обслуговування на селі, то Микола Васильович певнив: цього року тут буде поставлено переконливу крапку в обладнанні ФАПу. Розроблено проектно-кошторисну документацію на встановлення системи опалення й водопостачання, на проведення робіт у бюджеті закладено 24 тисячі гривень. Що стосується машин "Швидкої допомоги", то й тут очікується поповнення: три автомобілі надійдуть за рознарядкою Кабміну, крім цього, дві нові машини буде придбано за рахунок районного бюджету.
