Як відзначають постійні учасники виставки-форуму “Українська книга на Одещині”, вже важко уявити місяць травень без цього книжкового свята. Гості до поїздки в Одесу готуються заздалегідь, одесити відкладають “копієчку”, щоб мати можливість придбати книжки “від виробника”. Наша виставка-форум зайняла свою нішу у вітчизняному культурному процесі, і з кожним роком збільшується кількість видавництв-учасників, відвідувачів і реалізованих книг.
У контексті даної теми варто нагадати, що в Одесі, крім травневого “книжкового збору”, є й літній – “Зелена хвиля”. За десять років свого існування ця виставка-ярмарок стала дуже популярною й з нетерпінням очікуваною книголюбами. Два представницьких форуми доповнюють один одного, у певному розумінні врівноважуючи ситуацію на книжковому ринку. З іншого боку, є думка, що “Зелена хвиля” – це дуже потужна експансія російських книжок, яких і так у нашому місті задосить. Як би там не було, але на сьогоднішній день ситуація саме така – книжки російською мовою користуються попитом, і “Зелена хвиля” його великою мірою задовольняє. А “Українська книга на Одещині”, нехай повільно, але вірно, виконує своє завдання – популяризації у нашому місті книжок, які випускаються вітчизняними видавництвами, – як українською, так і російською мовами. І вже є книголюби, які стають завсідниками обох виставок.
…Крім знайомства із новими виданнями, презентацій нових книжок за участю авторів, автограф-сесій, у програмі “Української книги...” є й теоретична частина – “круглі столи”, семінари, зустрічі з видавцями, книгорозповсюджувачами, бібліотекарями. Незмінні гості форуму – авторитетні у видавничій сфері люди Олександр Васильович Афонін, президент Української асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів, голова Експертної комісії Національної Ради з питань культури й духовності при Президентові України, і Микола Іванович Сенченко, директор Книжкової палати України, письменник, вчений. Зустріч і розмова із ними – це можливість з перших вуст довідатися про стан справ в українському книговиданні, ставленні до нього держави, проблеми й шляхи їхнього вирішення. Зустрічі завжди проходили в мінорній тональності, і лейтмотив розмов був відповідний – доки держава буде ставитися до книжок як до товару, нехтуючи їх роллю у формуванні менталітету нації, ситуація на краще не зміниться. А якщо книжки виходять, то “усупереч”, а не “завдяки”. Просто незручно, зрештою, стало посилатися на Росію, де провадиться сприятлива державна політика стосовно книговидання (податкові пільги тощо).
Нині становище мало змінилося. Переважна більшість книгарень пропонують продукцію російських видавництв. Українські книжки туди приймаються із зусиллям або не приймаються зовсім. Державних книгарень залишилося небагато, відкривати нові, приватні, накладно – орендна плата висока. Книжки недешеві (а продажна ціна залежить від багатьох факторів, серед них і від орендної плати...), якість їх часто залишає бажати кращого (книжки буквально розсипаються після нетривалого користування). Особливо важка ситуація із науковими виданнями, які магазини рішуче відмовляються брати (“немає попиту”). Зовсім недостатньо, у порівнянні із реальними потребами, випускається сучасних шкільних підручників. І вкотре напрошувався висновок – чудові книжки, які можна було побачити у Великій читальній залі бібліотеки, з'явилися на світ усупереч державній політиці книговидання, завдяки ентузіастам-видавцям, які ризикнули взятися за цю нелегку, але шляхетну справу.
При всьому, при тому, однак, можна припустити, що з'явилося світло наприкінці тунелю. Це Указ Президента України про підтримку книговидання й книгорозповсюдження, створення комісії, які належить розробити план заходів щодо розвитку галузі. У зв'язку з цим, важливий “зустрічний рух” на місцях, і велике значення має ціле¬спрямована робота бібліотек. Це й популяризація серед читачів творів сучасних українських авторів, і тісний зв'язок із видавництвами. Останнє має на увазі вивчення читацького попиту й спрямування у видавництва замовлень на необхідні книжки. І при відповідній державній підтримці їх випуск буде забезпечено.
