МРІЇ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ
Про них розповідає викладач Владиченської загальноосвітньої школи Болградського району Наталя Олександрівна АРНАУТ.
– Через кілька днів – останній дзвоник. Напередодні свята заведено підбивати підсумки. Вважаю, що ми попрацювали непогано. Наші діти стали лауреатами конкурсу «Таланти твої, Україно». Відзначилися і спортсмени школи, особливо волейболісти, які вибороли третє місце у районі. А такі учні, як Г. Купцова, М. Сайтарли, О. Радова, посіли призові місця у предметних олімпіадах.
Вдалим був рік і в плані благоустрою. Спонсори допомогли нам придбати спортивний інвентар, а також обладнання для комп'ютерного класу. Третій рік домагається чудових результатів на районних та обласних конкурсах наша юна художниця Тетяна Сайтарли. Отож, минулий рік був непоганим – всі багато і наполегливо трудилися.
– Тобто і школа, і учні змінюються на краще?
– Так, час не стоїть на місці і диктує свої правила. І кожен у силу своїх можливостей намагається їх засвоїти. Змінився темп життя, потрібно багато чого встигнути. Але у цих нескінченних перегонах мене багато що лякає, наприклад, посилений інтерес до комп'ю¬терних ігор, які найчастіше безглузді... У той же час спадає інтерес до книжки, художнього слова. Та й у цілому, діти стали емо¬ційно біднішими, байдужими і до шкільного життя, і до знань.
– А як Ви ставитеся до майбутнього переходу на тестові технології, зокрема і на вступних іспитах у вузах?
– Новаторство завжди сприймалося по-різному. Але, на мою думку, тестова система не дає повної картини знань учнів: не можна визначити глибину їхнього мислення, творчі можливості. Втім, згодом результати скажуть самі за себе.
– Чи не розчарувалися Ви у своїй професії – сільського вчителя?
– Якби знову довелося вибирати, не роздумуючи б повторила свій шлях. Незважаючи на всі труднощі, сільська школа житиме, залишаючись духовним оазисом. Якщо ж говорити про інших, то звичайно, професія вчительська вже не така популярна. Студенти після за¬кінчення вузів не поспішають їхати в село. І причина, на мій погляд, проста – відсут¬ність нормальних умов проживання, неповне навантаження, особливо у малокомплектних школах. Невеликі класи не дають простору для творчого злету. Навіть поїхати до міста – і то проблема, насамперед, з транспортом. Так, учителям підвищують зарплату, не залишають їх без уваги, але проблем, як і раніше, дуже багато.
– Які з них найгостріші, найневідкладніші, чи будуть вони розв’язані у новому навчальному році?
– Насамперед пригнічує брак коштів, у тому числі, і на організацію позашкільної роботи. Хочеться талановитим дітям виявити себе на конкурсах, а де взяти костюми, декорації? Та й їздити (у район, до обласного центру) доводиться рейсовим автобусом, що не зовсім зручно.
Але найболючіше питання – це катастрофічний брак підручників, що дуже позначається на самостійній роботі, підготовці домашніх завдань. Як і всі сільські педагоги, я, звичайно ж, мрію, щоб у новому навчальному році нам жилося легше, цікавіше.
Попереду літо, і ми вже готуємося до нього – як завжди, працюватиме пришкільний табір, уже йде добір кандидатів для районного табору «Мрія», деякі діти відпочинуть у найкращих обласних літніх здравницях. А там новий навчальний рік. І нові мрії і плани.
Ольга РАДОВА,
студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова,
Болградський район
ЄВРОПА В ШКОЛІ
Нещодавно у Маріїнській гімназії відбулася прес-конференція шкільних євроклубів «Європа в Одесі. Одеса в Європі».
Місце зустрічі обрано не випадково, адже ця гімназія не тільки один із кращих навчальних закладів Одеси, але й асоційований член ЮНЕСКО. Вже дванадцять років поспіль її учні беруть участь у різних конкурсах, конгресах, виставках, причому, одержують нагороди й почесні звання. Так, у проекті «Гармонія» (1997 р.) гімназія одержала гран-прі – комп'ютерний клас. Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру», вихід поетичних збірників, листування з учнями із Греції – ось неповний перелік закордонних акцій цієї школи.
Відкриваючи прес-конференцію, начальник міського управління осві¬ти Н.В. Савельєва відзначила, що в десяти одеських школах уже впроваджено навчальний курс «Європеїзація», створено євроклуби.
На початку цього навчального року міським головою Едуардом Гурвіцем було відкрито міський конкурс «Європа в Одесі. Одеса в Європі». У ньому взяло участь понад сто старшокласників. Було підготовлено реферати, твори з фотографіями та документами. До фіналу вийшли сорок учасників, визначено переможців. Серед них А. Дьячина та М. Дементьєва (ЗОШ № 121), а також, М. Парсаєва (Маріїнська гімназія). Вирізнилися й діти з інших шкіл, серед яких гімназія № 1 ім. П.П. Бистріної, економічної ліцей, ЗОШ № 10, № 55.
Всіх учасників-фіналістів нагороджено почесними грамотами.
Рита ОЛЬГІНА
ЗОЛОТА МЕДАЛЬ – КВИТОК У МАЙБУТНЄ?
Завершення навчального року не за горами. Старшокласники здають випускні іспити, а студенти – сесію. Залишилося зовсім трохи – і довгоочікувана воля! Однак це далеко не завершення боротьби на полі знань. Адже випускники шкіл бажають одержати вищу освіту. Вони прагнуть вступити до престижних університетів і інститутів, іноді до технікумів і училищ. Одним словом, як пощастить, якщо, звичайно, у везінні головне...
Серед випускників одеських шкіл чимало медалістів, які з 9-го класу трудилися заради блискучої монетки на стрічечці. Щоправда, чим є ця «красива штучка» у наш час, вони до пуття не знають.
Медалістами може пишатися і одеська загальноосвітня школа № 56. Сьогодні в ній навчається шість претендентів на медалі, з яких троє йдуть на золоту. Це Оля Ткачова, Даша Кравець і Артем Ревенко. Інші троє – мріють про срібло (Оля Матук, Оля Гуцул, Сашко Старун).
Усі ці діти багато трудяться, хоча яку користь може принести шкільна нагорода для досягнення своєї мети – вищої осві¬ти, їм було важко відповісти. Справді, з вибором майбутньої професії вони визначилися.
– Дуже цікаво бути соціологом, провадити тестування, соц¬опитування, спілкуватися з людьми. Саме тому я обираю цю професію. Для мене не має значення мода чи престиж, я ж не сумку купую собі… (Оля Матук, 11-Б).
– Моя професія трохи незвичайна для дівчини. Вступатиму до політехнічного на економічну кібернетику. Хочу бути еконо¬містом. Виявляється, добрих економістів у нашій країні малувато (Оля Ткачова, 11-Д).
– Чи допоможе медаль при вступі до вузу?
– У Морському університеті (по-старому водному), куди я збираюся вступати, золота медаль не вирішує нічого. Я хочу стати менеджером, тому вступаю на менеджмент, але нам сказали, що нагорода не відіграє жодної ролі при вступі. Одне слово, вступатиму на загальних підставах, як і усі (Оля Гуцул, 11-А).
– Я вступаю до ОНУ ім. І.І. Меч¬никова, на соціологію. Коли ми прийшли до приймальної комісії дізнаватися, нас приємно здивували: вступ на таку спеці¬аль¬ність, як соціологія, можливий за деяких умов. Якщо в конкурсі у абітурієнтів будуть однакові оцінки, то в мене буде шанс додати собі додаткові бали завдяки золотій медалі, і якщо перший іспит я здам на 5, то другий мені можна не здавати. Загалом, хоч щось тішить (Даша Кравець, 11-Б).
На запитання, чи справді ви вважаєте себе гідними шкільних медалей, діти посміхнулися. Не дивно, адже як не крути, лише лічених учнів можна відзначити золотою медаллю. Всі інші вміло викручуються за можливістю. Будемо сподіватися, що мої співрозмовники гідні золотої медалі, як гаранта глибоких знань. Перейдемо тепер до самих вузів.
Одним з найпрестижніших університетів міста є Одесь¬кий національний університет ім. І.І. Меч¬никова. Сьогодні новоявлених абітурієнтів можна побачити натовпом біля приймальної комі¬сії. Серед них є і медалісти. Однак університет не має пільг для них на усі факультети. Ті, хто мріє навчатися на фізичному, історичному, геолого-географічному, механіко-математичному факультеті, мають можливість вступити, за наявністю золотої або срібної медалі, лише пройшовши співбесіду. Деякі факультети, наприклад біологічний, філософський, політологія, математичний, передбачають складання лише одного іспиту, якщо ти володар такої нагороди. А ось при вступі на факультет міжнародних відносин, філологічний (спеціальність «журналістика», «видавнича справа і редагування),а також при виборі менеджмента, психології, навіть при наявності 100 золотих медалей доведеться складати усі іспити.
Ректор Одеської національної академії зв'язку ім. Попова Петро Петрович Воробієнко, можливо, втішить абітурі¬єн¬тів. За його словами, якщо випускник – медаліст, то академія зв'язку надає йому можливість вступити на будь-який факультет вузу, пройшовши лише співбе¬сіду. Одне слово, залишилося визначитися з професією – і вперед!
Не зайве додати до сказаного одне: заслуговують чи не заслуговують випускники шкіл на золоті медалі, і випускники вузів – на червоні дипломи, може сказати лише той, хто потрапить на прийом до молодого лікаря, який закінчив мед¬університет, або прийде на консультацію до молодого юриста, які 5 років навчалися на професіоналів.
Юлія НІКАНДРОВА,
студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова
НАВЧАЄМО УСІХ, НАВЧАЄМО КОЖНОГО
Говорять вчителі Шевченківської загальноосвітньої школи № 2 Кілійського району
Школі – п'ятнадцять років. Сьогодні тут навчаються близько тисячі школярів і до кожного намагаються знайти свій підхід. Велика увага приділяється профільному навчанню.
– Нині в нас є природо-математичний клас, технологічний. Починаючи із сьомого класу, триває поглиблене вивчання іноземних мов – англійської, французької, німецької – розповідає директор школи Ірина Борисівна Шустова. – У планах – відкриття гімназичного класу, підписання договорів з вузами, серед них і з педагогічними.
Що можна сказати про випускників? Тільки гарне. На мій погляд, вони почали більше цінувати знання й працювати над собою. Зараз вже готуються до випускного балу, і ми намагаємося їм допомогти.
– У шкільному житті буває все: і непри¬єм¬ності, і конфлікти, – говорить класний керівник одинадцятого класу Ольга Василівна Голощак. – Адже недарма кажуть, що добре виховання є надійним прихисникам у нещасті. Тому ми, наставники, намагалися бути в міру суворими й вимогливими, але в той же час уважними стосовно кожного.
– Жаль розлучатися із випускниками цього року, – ділиться своєю думкою Лідія Павлівна Пішненко. – Дуже розумні, грамотні діти. Впевнена, багато вступлять до вузів Києва, Одеси, Ізмаїла. Зараз вони посилено до цього готуються. Не можу не назвати таких учнів, як Марину Левченко, Ольгу Слободенюк, які вирізнилися при захисті наукових праць у Малій академії наук, у міжнародному конкурсі з математики, посівши почесні місця. Побажаємо їм нових перемог!
Інна ГРЕЧКОСІЙ,
студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова,
Кілійський район
