ЧЕРВЕНЬ, ЛИПЕНЬ, СЕРПЕНЬ...
Закінчення навчального року – радісна і сумна подія. Чому радісна, зрозуміло! А сумна, тому що до самої осені ви не побачите багатьох зі своїх товаришів. Однокласники роз'їдуться на дачу, до бабусі, у табір... Але коли усі знову зберуться разом, стільки цікавого можна буде розповіс¬ти один одному!
ВІРШІ ДЛЯ ВАС
Ольга ДУБОВЕНКО про кота Муркота
ЧОМ ЗЛЯКАВСЯ КІТ МУРКІТ
У дворі Муркіт гуляє,
Він сьогодні справ не має.
Раптом баче – щось страшнюче
Наближається, мов туча.
Вигнув спину кіт дугою,
Хвостика підняв трубою,
І забувши про собаку,
Вскочив в будку з переляку.
То у двір зайшов індик –
Кіт до нього ще не звик.
СУБОТНіЙ УРОК
ЖИВОПИС
НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО
Так називають народне самодіяльне мистецтво. До творів художників без спеціальної освіти спочатку ставилися зверхньо, з іронією (у кращому випадку, як до дитячих малюнків), не сприймаючи їх серйозно. Але це все уже в минулому, тепер наївне мистецтво оцінили цілком справедливо, хоча назва за ним збереглася. Втім, тепер воно звучить навіть зворушливо.
Широко відомі імена найяскравіших представників наївного мистецтва – французького художника Анрі Руссо (Руссо-митник), Ніко Піросмані з Грузії, американки Бабусі Мозес, в Україні це Марія Примаченко, Катерина Білокур... Характерно, що наївні художники часто починали малювати вже будучи дорослими людьми і, як правило, для себе, для прикрашання свого будинку, і в жодному разі не розраховували на продаж своїх робіт. Але, несподівано, деякі з них стали знаменитими. А те, що вони зберегли дитячу ясність погляду і безпосередність, робить їхні твори особливо привабливими.
НАШ КОНКУРС
Спасибі всім дітям, які надіслали свої малюнки на наш конкурс! Ми із задоволенням познайомилися з вашими улюбленими героями, тим більше, що багатьох з них любили і дотепер любимо ми, дорослі. Від наших друзів з Болграда ми одержали разом із малюнками невеликі коментарі до них. Ось що пишуть дівчата.
«Шановне журі! Гадаю, ви погодитеся, що бременські музиканти – улюблені герої багатьох дітей? Аня Рижкова». А ще Ані подобаються принцеса Одет, принц Дерик і королева Люберта з казки «Принцеса Лебідь». «Я намалювала Карандаша і Самодєлкина, це мої кумири. Вони смішать своїми цікавими історіями і пригодами. Саша Яшкова». «Такий герой як лисиця, мені подобається, тому що у всіх казках і мультфільмах вона завжди найхитріша, моторна і лукава. Таня Сидоренко». Сестри Наташа і Юля Самаріни переказали свої улюблені казки «Русалочка», «Білосніжка і сім гномів» і намалювали їх героїв. Спасибі, дівчата! Як добре, що ви читаєте і любите старі добрі казки.
НА ПРОГУЛЯНЦІ
У ГОСТІ ДО КОСТЯНТИНА ГЕОРГІЙОВИЧА
По дорозі до парку Шевченка зверніть у провулок імені Віри Інбер (колишній Купальний). Він приведе вас на вулицю Чорноморську. Вулиця примітна! На одному боці її – будинки, на другому – обрив, а за ним, далеко внизу, – море. «Прекрасне у будь-яку погоду», – писав про нього Костянтин Георгійович Паустовський, який жив колись на Чорноморській. Тепер на цій вулиці, у будинку номер шість, музей одного з найулюбленіших наших письменників. Першими у музейному дворику вас зустрінуть його мешканці – собаки Джулька і Рудий. Вони добрі та гостинні, звикли до численних відвідувачів і усім раді.
У музеї, завдяки старанням його завідувача Віктора Івановича Глушакова і працівників, відтворено дух «часу великих сподівань», коли, на початку 20-х років, Костянтин Георгійович Паустовський жив в Одесі. Вам там неодмінно сподобається!
Я МОЖУ!
ПЕРЕМОЖЦІВ УСЕ БІЛЬШАЄ
У третьому номері “Дитячого куточка” за цей рік було опубліковано твори дітей – переможців проведеного Центральною міською дитячою бібліотекою імені А. Гайдара конкурсу юних художників, композиторів, поетів, прозаїків, перекладачів “Кожен може випробувати себе”. Нещодавно відбулася церемонія нагородження переможців дев'ятого конкурсу. Цього року з восьмисот конкурсантів п'ятдесят чоловік стали переможцями, сто двадцять – призерами. Вони одержали подарунки, грамоти, вітання, а головне – впевненість у власних силах!
ПЕРША КНИЖКА
У школярки з Ізмаїла, тринадцятирічної Ксенії Грищенко, вийшла перша книжка – «Абрикосове місто»! Герої поетичних оповідань, які увійшли до неї, – бабуся і дідусь Ксенії, кошеня Кіті-Кіті, кульбаби, і – абрикосове місто. Кожне оповідання проілюстроване самою Ксенією – кольоровим малюнком або розфарбуванням. Ми вітаємо Ксенію і бажаємо їй нових творчих успіхів!
ІЗ СТАРОГО ЖУРНАЛУ
РАССКАЗ МЕДВЕДЯ
Мышь меня
на чашку чая
Пригласила
в новый дом.
Долго в дом
не мог войти я,
Все же, влез в него с трудом.
И теперь вы
мне скажите,
Почему и отчего
Нет ни дома
и ни чая,
Нет буквально
ничего?
(«Чиж», 20-е годы)
З КОЛИШНЬОГО ЖИТТЯ
ІГРИ ТА ІГРАШКИ
На святкових базарах і ярмарках було на вибір безліч забавних іграшок: глиняні свистульки, надувний чортик “піди-піди”, що пищить, “тещин язик”, китайські ліхтарики, тріскачки. У що ми грали? Чомусь пригадуються, насамперед, козаки-розбійники. Одні – козаки, другі (найбажаніше!) – роз¬бійники. Ловлять, беруть у полон, біжать, хтось когось виручає, влаштовують засідки...
У дівчат тривала своя, особлива, малоцікава для нас гра в ляльки. Справжні ляльки були дорогими, тоді тільки входили у користування ляльки з рожевого целулоїду. Найчастіше няньчили мотрійок з матерії, возилися з паперовими ляльками, яких вони самі малювали, вирізували і створювали для них вбрання. Найцікавішим було створити цілий гардероб платть, розфарбувати їх кольоровими олівцями!
Вдома грали в лото, майстрували усілякі кораблики, змії, з роками починали складати ра¬діоп¬риймачі. У той час захоплення радіо було повальним... Ще була гра молодших у фантики. Цінувалися фантики красиві, від дорогих шоколадних цукерок. Деякі багатії мали колекції у сотні фантиків. Грали в індіанців, тому що з улюблених авторів того часу були Фенімор Купер, Майн Рид...
Зрозуміло, і тоді дівчата стрибали через скакалку, грали в класи, розкреслені на тротуарі...
Згадував хлопчик 30-х років, письменник Даниїл Гранін
