Оптимізація і оптимізм – слова однокореневі, але різні за змістом. Проте, обидва ці поняття і склали суть розмови директора Одеського припортового заводу Валерія ГОРБАТКО і редактора газети «Заводской вестник».
– Валерію Степановичу! Відомо, що “все тече, все змінюється”. Але вимірюється далеко не завжди у потрібний бік. З часу Вашої, позитивної за змістом, звітної доповіді минуло чотири місяці. В який бік з тих пір “текла” ситуація?
– Настає наше щорічне свято – День хіміка. Це свято, справді, важливе – час, коли ми підбиваємо певні підсумки. Повинен сказати, що ми у повному обсязі виконали всі ті завдання, які намічали на рік. Проте ми повинні розуміти, що живемо вже у нових умовах, виникають абсолютно нові обставини, які впливають на нашу діяльність.
Серед них об’єктивні – такі, як зростання вартості енергоресурсів, насамперед всього природного газу. Ціна на енергоносії зростає в усьому світі, зростає і в Україні. Цей момент ніби і негативний, але він об’єктивний, і до нього потрібно ставитися спокійно. Ресурси дорожчають скрізь, впливають на ринки, у тому числі і на ринок добрив, підвищуючи вартість кінцевої продукції. Проте це співвідношення непропорційне: зростання цін ресурсів випереджає зростання ціни продукту. А це означає, що наш прибуток зменшується. Виходячи з цієї об’єктивної реальності, ми, звичайно, переглядаємо, а точніше – оптимізуємо сьогодні свої витрати. Жити потрібно пропорційно до своїх доходів, спрямовуючи кошти, насамперед, на першочергові цілі, яких ми повинні досягти. При цьому ми не забуваємо, що за попередні роки багато зробили у плані реконструкції і модернізації об’єктів заводу, заклавши тим самим певну базу стабільності не лише на наступний рік, але й на наступні кілька років.
Звичайно, існують і інші фактори, що впливають на зовнішній ринок. Це впровадження нових потужностей, що теж сприяє деякому зниженню ринку. Але цей період потрібно і можна пережити, оскільки споживання в усьому світі зростає, через два-три роки ринок знову вирівняється, і виникне нова ситуація.
Наступний момент, який має місце – це податковий тиск на державні підприємства. На жаль, зараз податок і дивіденди з чистого прибутку, доведені нам, значно більші, ніж для підприємств іншої форми власності. Це не сприяє розвиткові правильної конкуренції і створює для державних підприємств серйозні складнощі. Як ці події розвиватимуться далі – побачимо. Однак ми вважаємо, що підходи повинні змінюватися: пишемо і до Фонду державного майна, і до Кабінету Міністрів, і до Ради національності безпеки і оборони. Ця проблема впливає на нас дуже істотно, оскільки держава забирає більшу частину прибутку. І це при тому, що ще до цього “відбору” ми заплатили усі інші податки – на прибуток, природоохоронні, податок на землю тощо.
– Але хіба це не нормально? Адже ми – державне підприємство, і в нас повинна бути система оподаткування, яка відрізняється від інших. Ми ж працюємо на державних фондах...
– Так, безперечно, ми експлуатуємо державні фонди. Проте, свого часу (у 2005 році) Кабінет Міністрів озвучив, що потрібно забирати у держпідприємств 50% чистого прибутку. Це нормальна цифра. Адже підприємство повинно залишатися конкурентоспроможним, розвиватися, розв’язувати свої виробничі і соціальні завдання, спрямовуючи на ці цілі другу половину прибутку. Тим більше, соціальні завдання чітко озвучені у програмі Президента України “Назустріч людям”. Але спочатку говорили про 50%, потім для нас установили 65% відрахувань від чистого прибутку. І це вже багато! А зараз ідеться про те, що можливо забиратимуть і більше! Але ж це життєво важливе питання: ми не маємо права знизити рівень, якого досягли. Тому відстоюватимемо те, що вже створено колективом заводу за всі ці роки, постараємося підтримати, розвинути і зробити підприємство таким, що відповідає новому часу. Я сподіваюся, що новий склад Верховної Ради і Кабінету Міністрів, обговоривши ситуацію, знайдуть оптимальне розв’язання цієї проблеми. Зрозуміло, що є і загальнодержавні завдання, але в той же час у країні не так вже й багато подібних до нашого підприємств, щоб їх таким чином “навантажувати”.
Проте це реальність, і ми житимемо за тих умов, які складуться. Збільшать податковий прес – отже, ще більше оптимізуватимемо наші витрати, які спрямовуються і на виробничі, і на соціальні потреби. Але при цьому ми, безперечно, збережемо ключові моменти – виконання колективного договору, медичне обслуговування працівників, а заробітну плату не лише збережемо, але й забезпечимо її зростання, виходячи з вимог життя.
Хочу підкреслити: ми в змозі зберегти нормальне функціонування заводу навіть за нинішніх обставин, хоч і доведеться “маневрувати”. Однак те, що ситуація пос¬тійно змінюватиметься, не викликає сумнівів. Вже у цьому році ми очікуємо якихось нових моментів, здатних так чи інакше впливати на життя заводу.
– Нам би стабільність, хай навіть відносну...
– Гадаю, що стабільність настане не так швидко. Ситуація не така проста. Ми її, звичайно, здатні утримати, але наші дії доведеться коригувати за ходом. Я впевнений, що після цього непростого періоду завдовжки, можливо, у два-три роки, ситуація стабілізується. Ми цей період переживемо, оскільки маємо багатий досвід “переживання” складних часів. Щось подібне вже відбувалося – не всі роки були хорошими. Були складні 1997 – 99 роки, коли мало місце надзвичайне зниження ринку, і ми навіть були змушені зупинити агрегати карбаміду, оскільки не могли вписатися у собівартість навіть за низької вартості природного газу. Був і важкий 2002-й...
– Проте суворі випробування залишилися позаду, і ми живемо вже у 2006-му, наближаючись до чергового Дня працівників хімічної промисловості...
– Хімік – це складна технічна професія. Термін “спеціаліст хімічної промисловості” включає у себе десятки різноманітних спеціалізацій. Саме у поєднанні цих професій-“цеглинок” і народжується кінцевий продукт. І від того, наскільки квалі¬фіковані спеціалісти в усіх галузях, залежить злагоджена робота нашого підприємства. Тому цього дня ми бажаємо всім здоров’я, щастя і віри в те, що життя буде поліпшуватися.
