Село Маяки – один з найдавніших населених пунктів Біляївського району, а, можливо, й Одеської області. Адже про нього згадується в документах початку ХIV століття. Предки нинішніх маячан обрали це місце для поселення не випадково. Стоїть село на високому лівому березі Дністра, а на протилежному – розкинулися плавні з озерами й єриками. Чудове місце для полювання й риболовлі, вирощування овочів та фруктів.
А ще це було перехрестям водних і сухопутних торговельних шляхів. І сьогодні Маяки стоять на жвавій автомобільній трасі міжнародного значення, будучи, по суті, візитною карткою нашої області й України в цілому. До сусідньої Молдови, як кажуть, шапкою докинути.
І однією з головних турбот Маяківського сільського голови Ігоря Семеновича Войцеховського, до речі, обраного на цю посаду вже втретє, є благоустрій і підтримка належного санітарного стану населеного пункту.
– Йдеться не про особисті садиби й прибудинкові території, а в цілому про село – місцевий ринок, вулиці, насамперед, головну, по якій проходить автотраса Одеса – Ізмаїл, – говорить Ігор Семенович, не забуваючи про прибережну зону річки Дністер, де в літні місяці відпочиває як місцеве населення, так і приїжджі.
На це спрямовуються зусилля не тільки комунальної служби, але й трудових колективів, залучаються учні місцевої школи, усе свідоме населення.
За останні роки в селі вже зроблено чимало. Наприклад, споруджено Меморіал пам'яті односільчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, зроблено капітальний ремонт соціально-значимих об'єктів, газифіковано близько тридцяти відсотків села, серед них школа, два дитячих садки. Цього року планується підвести блакитне паливо до лікарні й Будинку культури.
– Одразу за рахунок місцевого бюджету про¬фінансувати всі роботи неможливо, – продовжує Ігор Семенович. – Тому ми щиро вдячні за посильну підтримку керівництву області й району, великим підприємствам та підприємницьким структурам, розташованим на території нашої сільської ради.
Тепло відгукується сіль¬ський голова про своїх односільчан. Понад мільйон гривень власних коштів вони направили на прокладання газотрубопроводу. За рахунок залучених коштів споруджується храм, зруйнований у сімдесяті роки минулого століття, ремонтуються дороги.
І це велика підмога в господарській діяльності сільської ради. Адже бюджет Маяк на 2006 рік із урахуванням усіх дотацій становить всього дев'ятсот тисяч гривень. А цього явно недостатньо, з огляду на дорожнечу матеріально-технічних і енергетичних ресурсів, і той обсяг робіт, які необхідно виконати для нормальної життєдіяльності села.
Насамперед, це стосується водопостачання, водовідведення й газифікації. На капітальний ремонт низки цих об'єктів уже виготовлено проектно-кошторисну документацію. Втілення в життя запланованого обійдеться сільському бюджету в суму понад 600 тисяч гривень.
Але не менша сума буде потрібна й на вирішення низки інших соціальних проблем, на заробітну плату, на допомогу ветеранам і незаможним.
– Ще кілька років тому на підтримку незахищених верств населення із місцевого бюджету ми не могли виділити навіть ста гривень, – зізнається І.С. Войцеховський. – А вже минулого року з цією метою було спрямовано дванадцять тисяч. У першому кварталі поточного року – понад шість тисяч гривень.
Відомо, що 2006 рік в Україні оголошено Роком села. Тому цікавлюся в Ігоря Семеновича, як це вплинуло або вплине на його рідні Маяки.
– З обласного бюджету розвитку цього року нам обі¬цяли виділити двісті тисяч гривень на реконструкцію водопроводу. Сума немаленька. Вона допоможе нам вирішити частину наших проблем.
– Але, гадаю, завдання держави й, зокрема, області, має полягати не тільки в грошовій підтримці села, – продовжує він. – Насамперед, потрібно створити й запустити такі механізми, щоб у сільській місцевості прискореними темпами розвивався середній і малий бізнес. Зокрема, у Маяках для цього є всі умови. Тобто, йдеться про самодостатність, фінансову незалежність сіл. Тоді не знадобляться жодні дотації на соціальні потреби. І буде діяти принцип: «Хто як працює, той так і живе». У цьому, як мені здається, полягає майбутнє наших сіл і України, як держави в цілому.
І треба сказати, що деякі сподівання сільського голови починають здійснюватися. Скажімо, рибальський кооператив «Придністровець» після зміни керівництва практично розрахувався з боргами перед місцевою радою, збільшив число зайнятих у виробництві, регулярно виплачує заробітну плату.
З'явився в Маяках і новий інвестор, який розпочав на протилежному березі Дністра будівництво ландшафтного парку із човновими причалами. Передбачається також, що тут буде створено розгалужену туристичну інфраструктуру. А отже, з'являться нові робочі місця.
То ж згодом давнє село стане місцем паломництва аматорів водних видів спорту, що спричинить розвиток сфери послуг. А, в остаточному підсумку, буде сприяти розвитку підприємництва й збільшенню надходжень до місцевого бюджету.
