“Шановні панове! Запрошуємо вас відвідати круглий стіл “Уроки виборів-2006”. Цільова аудиторія: керівники друкованих ЗМІ, журналісти, представники політичних партій, всі бажаючі ...” Крутячи в руках запрошення з таким текстом, я вирушила за вказаною адресою (редакція однієї з невеликих газет, розташована на Італійському бульварі). Редакційне завдання. Можливо, буде щось цікаве?
Як з'ясувалося, організатором цього заходу стала Українська Асо¬ціація Видавців Періодичної Преси (УАВПП). Ця недержавна і неприбуткова організація була створена у 2001-му році з метою підтримки незалежних друкованих видань. За минулі п'ять років УАВПП реалізувала кілька проектів. Наприклад, проводила до¬слідження читацької аудиторії та пе¬ріодичних друкованих видань України, організувала Перший професійний конкурс преси, видала кілька брошур з медіа-бизнесу тощо. А у травні цього року УАВПП провела в Одесі, Дніпропетровську та Львові три круглих столи, присвячених обговоренню минулих виборів. Звичайно, з журналістської і видавничої точки зору...
Про інші міста не скажу нічого – не бачила, не знаю. Що стосується Одеси, то слухачів набралося небагато – менше десяти. До честі організаторів – були представники не лише одеських газет, але ще й з Арциза та Ізмаїла.
Обговорення? У принципі, досить самокритичне. З присмаком іронії і легким нальотом цинізму.
“Ми сказали собі: “Переконаннями не торгуватимемо, але продаватимемо газетну площу”.
“Важливо пройти крізь струмені дощу, не зіпсувавши ні з ким стосунків і зберігши популярність у читачів”.
“Як поєднати незалежність і забезпеченість – ми не знаємо”.
Цікаво послухати про досвід Польщі. Якщо журналіст пише рекламну статтю, він просто не ставить свій підпис (і це сигнал: стаття платна!), плюс реклама друкується на окремих сторінках, відокремлено від “незалежних” матеріалів. А одна з провідних польських газет взагалі у переддень “їхніх” виборів оголосила, що не займатиметься політичною рекламою. А просто запропонувала представникам різних партійних штабів і прес-служб приносити їм у газету свої статті і матеріали, за які платила гонорар... Але це була дуже велика і фінансово незалежна газета, яка могла собі дозволити існувати лише на гроші читачів. А в нас? А в нас, на жаль, багато читачів, передплачуючи газету, орієнтуються спочатку на ціну, а потім на зміст ...
Обговорення підходить до завершення. Але невже це просто ще один варіант журналістського “междусобойчика”? Поговорили – і все? Чи будуть все-таки якісь практичні наслідки? Відповіді на це запитання я чекаю від одного з експерт-ведучих. Відповідає Олександр Чекмишев, голова Комітету рівних можливостей і заступник директора Інституту логістики Київського національного університету:
– Авжеж, це повинно мати практичні наслідки. Як ви чули, обговорювалися варіанти обмеження прямої політичної реклами у теле– і радіоефірі, а також на газетних сторінках. Перевага повинна бути віддана такій формі агітації виборців, як дебати представників різноманітних політичних сил. Звучали і такі досить спірні пропозиції, як скасування існуючих обмежень з фінансування виборчих кампаній. Все одно ці бар'єри дуже легко долаються, тому заганяти їх у якісь рамки якось не має сенсу. Крім цього, ми обговорювали і методи підвищення професійних стандартів журналістів. Можливо, за результатами всіх трьох круглих столів ми підготуємо відповідні пропозиції для профільного Комітету Верховної Ради.
– А Ви не засмучені тим фактом, що слухачів могло б бути і більше?
– Ні. Тому що сюди прийшли лише ті, кому це справді цікаво.
