«Кожна людина, має право на свободу та особисту недоторканність»
Стаття 29 Конституції України
Мати свою сім’ю, почувати себе у ній вільною людиною, жити в оточенні поваги та любові – природне право кожного.
З-поміж найголовніших порушень прав людини в сучасному світі відрізняється актуальністю правове явище, що має назву насильство в сім'ї. За статистичними даними, в Україні понад 13 мільйонів сімей та щорічно 1-2 млн жінок та дітей стають жертвами сімейного натиску.
Насильство в сім’ї – це не тільки порушення прав особистості, це підпорядкованість однієї людини іншій, проти її волі, немов рабство.
Свобода людини у сфері сімейних відносин – це право діяти (або не діяти) в межах, визначених насамперед законом, однак свобода однієї людини припиняється там, де починається право іншої.
Відповідно до статті 52 Конституції України: «Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом», наприклад стаття 148 «Підміна дитини» Кримінального Кодексу передбачає обмеження волі на термін до п'яти років або позбавлення волі на той самий термін, а ст. 150 того ж Кодексу «Експлуатація дітей» караються позбавленням волі на термін від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.
Життя кожного починається з дитинства. Якість дитинства визначає майбутнє людини, певною мірою впливаючи на якість суспільства взагалі. Тому забезпечення реального здійснення прав кожної дитини є визначальним при прийнятті відповідного нормативно-правового акта чи укладенні договору.
Звісно, ніхто не заперечить, що сьогодні наша держава вже має певну нормативну базу, яка дозволяє боротись з цим злочином, яку складають такі основні джерела як Конституція України від 28 червня 1996 р., Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р., Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р., Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка була підписана Україною у 1990 р., Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. яка була ратифікована 10 листопада 1994 р.
Прийняття Сімейного кодексу України підкреслює незаперечну вартість загальнолюдських цінностей, повагу до природних прав людини на сім'ю, на любов, на щастя.
Нова «сімейна конституція» збалансовує право на особисту свободу з обов'язками турбуватися про ближнього; утверджуючи силу праці, правди та любові, закликає до відповідального материнства та батьківства.
