У серпні минулого року ветерани та культурна громадськість Одещини відзначили 80-річчя з дня народження чудової людини-легенди, народного артиста України, Героя Соціалістичної Праці Бориса Зайцева. Хотілося, щоб це свято запам'яталося, насамперед, для його дружини Парасковії Яківни, мужність та любов якої дали сили Борису Петровичу перебороти усі перешкоди, пов'язані з тяжкою інвалідністю й відсутністю зору, стати неординарною особистістю в мистецтві й за силою мужності.
Знаючи, що в неї немає телевізора та відео-приставки, дирекція філармонії у письмовій формі звернулася до керівника Одеського відділення “Промінвестбанку” щодо надання допомоги у купівлі телевізора, а до ЗАТ “Європейський Страховий Альянс” – відео. Домовилися, що цей шляхетний акт, як такий, що планувався обома організаціями, буде відзначено на вечорі пам'яті артиста, а також у пресі (“Одеські вісті” № 219 (3288) від 23.11.2005). Пан Є.Ю. Доценко, директор Одеської регіональної дирекції ЗАТ “Європейський Страховий Альянс”, після декількох відряджень до Києва заявив, що вони, виявляється, перестаралися цього року щодо добродійності, тому позитивної відповіді не буде. Секретаріат же пана Ю.Т. Коваленка з “Промінвестбанку” двічі просив відновити подачу звертання, що було оформлено й вдруге, але зникло в кулуарах адміністрації банку без будь-якої надії на відповідь.
Гадається, не сподобалася б така політика голові головного правління “Промінвестбанку” В. Матвієнку, котрий сам досяг професійних висот не тільки у банківській справі, але й у мистецтві: його творчість поета-пісняра яскрава й тремтлива, а червоною ниткою звучать слова: “Я з людьми поділюсь добром!”. Тим більше, що одну з малих планет тепер названо на честь Б. Зайцева, а в керівника банку є своя мала планета “В. Матвієнко”, що символізує, звичайно ж, не особисту власність “власника”, а увічнення його вищого “я”.
Коли розмовляєш із Паною Яківною (як називав дружину Борис Петрович Зайцев), у голосі її відчуваються відлуння досади й гіркоти. Це зрозуміло, адже дотепер її поздоровляють знайомі й ветерани із одержанням обіцяних коштовних подарунків (які вона була згодна частково сплатити), знаючи про її бажання дивитися вдома запис концертів Бориса Петровича. У цьому тепер сенс її життя.
