Волейбол Олег СМУГИЛЬОВ: «НАША КОМАНДА, ЗДОБУВШИ СТАТУС МУНІЦИПАЛЬНОЇ, ЗМОЖЕ ПОЛІПШИТИ СВОЇ РЕЗУЛЬТАТИ»
Довідка «ОВ»:
Смугильов Олег Анатолійович
Народився у 1960 році в Одесі. Вихованець одеської ДЮСШ N 2.
Виступав у командах «Автомобіліст» (Ленінград), «Політехнік» (Одеса), «Чепель» (Угорщина), «Вашаш» (Угорщина).
З 2000 року – тренер, з 2001 року – головний тренер волейбольного клубу «Феміда» (Одеса).
Володар Кубку СРСР, п'ятиразовий призер чемпіонату СРСР, дворазовий володар Кубку європейських країн, чемпіон Європи і світу.
Одеса – місто із славними волейбольними традиціями. В різні роки наші жіночі і чоловічі команди блискуче виступали у чемпіонатах СРСР та України. На сьогоднішній день у місті є два професійних клуби – "Дженестра" (жінки) і "Феміда" (чоловіки). За останні кілька років "Дженестра" неодноразово ставала чемпіоном і призером чемпіонату України. Щодо "Феміди", то клуб з 2000 року все нижче і нижче опускався в турнірній таблиці. У 2005 році команда "вилетіла" із Суперліги, а в 2006 – з групи "А" вищої ліги. Зараз у житті "Феміди" намітилися певні зміни на краще – клуб проходить процес перереєстрації і незабаром одержить статус муніципального.
Про минуле, сьогодення і майбутнє "Феміди", про проблеми розвитку волейболу в Одеській області і в Україні кореспонденту "ОВ" розповів головний тренер команди Олег Смугильов.
– Олегу Анатолійовичу, у цьому сезоні "Феміда" виступила вкрай невдало, показавши найгірший результат за всю історію. Чому склалася така ситуація?
– Почну з того, що після розпаду СРСР Одесу в чемпіонаті України репрезентував клуб "Дорожник-СКА", який тричі ставав чемпіоном України і вигравав Кубок країни. Потім клуб став зазнавати фінансових труднощів і опинився на межі розвалу. Коли закінчився 2000-й рік з команди пішли 9 чоловік – практично весь чемпіонський склад. Допомога прийшла з боку Одеської національної юридичної академії, а саме від її президента Сергія Ківалова. Ми почали виступати під іменем богині правосуддя Феміди. Але багато академія дати не могла – Ківалов взяв фактично розвалену структуру. Фінансова ситуація була досить напруженою. У грудні 2004 року нам фактично перестали виділяти гроші – та їх просто не було. Команда фактично стала моєю власною. Я почав шукати гроші, іноді вдавалося, але стабільності не було.
Я почав просити про допомогу і кілька чоловік відгукнулися. Багато разів допомагав Михайло Вікторович Музильов – один з керівників компанії "Таврія-В". До речі, останній чемпіонат ми відіграли саме завдяки цій компанії. Також дуже допоміг свого часу директор Одеського припортового заводу Валерій Горбатко. Загалом, до листопада 2005 року нам ледве вистачало коштів на зарплату. А потім все – про зарплату взагалі не йшлося. Ми навіть не знали, чи поїдемо на тур чи ні. Грошей просто не було. Спасибі, що тоді один мій хороший товариш – великий любитель волейболу – на своєму мікроавтобусі кілька разів нас возив на виїзні матчі. Ось так ми і відіграли останній чемпіонат і "вилетіли" в групу "Б" вищої ліги.
– Нещодавно з'явилася інформація, що клуб одержить статус муніципального...
– Так, зараз я закінчую реєстрацію документів громадської організації “Муніципальний волейбольний клуб "Одеса". Це поки що робоча назва – він може бути названий і по-іншому, наприклад, "Буревісник". У клубу вже є новий склад засновників.
Ситуація змінилася на краще після того, як президентом обласної федерації волейболу став Михайло Ілліч Кучук, який є заступником міського голови. Він пообіцяв нам всіляко допомагати, і я сподіваюся, що команда, здобувши статус муніципальної, зможе поліпшити свої результати. Відзначу, що я вже як президент клубу уклав договір з начальником управління з питань молоді і спорту міськради Ларисою Терьохіною, і тепер клуб перебуває під патронатом міського голови.
– Олегу Анатолійовичу, у команді зберігся кістяк гравців?
– Так. Але, на жаль, кілька чоловік вже залишили команду. Взагалі за останні роки багато талановитих волейболістів виїхали з Одеси, підсиливши клуби-конкуренти.
Додам, що я поки що зав'язаний на оформленні документів, а гравці не можуть чекати, коли в них вже є гарні пропозиції. Тим більше, хлопці фактично з листопада минулого року не одержують зарплату. Наприклад, у мене зараз велика проблема з дуже талановитим хлопцем Юрієм Солоповим. На жаль, через наші фінансові проблеми він грати не хоче. Я всілякими способами намагаюся його втримати, як і інших хлопців. Кажу, що вже є реальні перспективи щодо створення нової команди, у якої буде постійна фінансова підтримка. Сподіватимемося, що ще не все втрачено. Ми далі провадимо селекційну роботу і шукаємо талановиту молодь. А кілька людей з інших команд вже висловили бажання грати в нас. У нас на сьогоднішній день вже є один новачок з Тернополя.
– Олегу Анатолійовичу, як Ви оцінюєте рівень розвитку дитячо-юнацького волейболу в Одеській області?
– На сьогоднішній день ситуація просто ніяка. За останні два роки в нас не було нічого. Я маю на увазі, що не проводилися ні міські, ні обласні змагання. У нас навіть немає першості міста серед школярів. Обласна федерація, яку очолював Володимир Левчук, фактично не займалася розвитком волейболу. Наприкінці літа 2005 року в Овідіополі відбулася звітно-виборча конференція, а наступна лише на початку липня цього року. Отож, фактично за рік нічого не було зроблено. Звичайно, деякою мірою на це вплинули політичні події, зміна влади. Але треба ж і справою займатися!
Слава Богу, у нас є дитяча спортивна школа N2, у якій функціонує відділення волейболу. За це потрібно сказати велике спасибі її директору Борису Давидовичу Литваку. У мене є договір з цією школою, у якому зазначено, що її вихованці є резервом клубу "Феміда". За умовами договору випускники школи без мого дозволу не мають права грати за інші команди. Але це не завжди виконується. Наприклад, був випадок, коли одразу 5 вихованців ДЮСШ поїхали до Овідіополя. Я вважаю, що їх просто вкрали. Я намагався розв’язати це питання в нашій федерації – не вийшло. Потім спробував порушити це питання у Києві, але мені сказали: "Олежгу – займайся цими справами на рівні обласної федерації". І ось ця неврегульованість проявляється в усьому...
Відзначу, що в області є хороша спортивна школа, а якщо точніше – відділення волейболу в Іллічівську, вихованці якої грають у "Феміді". Але там традиційно більше розвинутий пляжний волейбол.
– Олегу Анатолійовичу, як Ви оцінюєте загальний рівень розвитку волейболу в країні?
– Звичайно, до нормального якісного рівня ще дуже далеко. Адже держава взагалі не виділяє коштів на розвиток цього виду спорту. У нас дуже погано працює національна федерація. Наприклад, досі незрозуміло, скільки команд у нас гратиме в різних лігах. Навіть поки що не зовсім зрозуміло, де гратиме наша команда – у групі "А" чи в групі "Б" вищої ліги. Справа у тому, що кілька клубів через фінансові проблеми не можуть заявитися у чемпіонат і, звичайно, виникла плутанина, а федерація не вживає жодних заходів.
Вважаю, що необхідно підійти до проблеми розвитку волейболу на державному рівні. Якщо в нас буде якнайбільше сильних команд, то це буде справжній професійний чемпіонат. У ньому гратимуть найсильніші волейболісти, і я впевнений, що наша збірна зможе успішно конкурувати з кращими європейськими командами.
Євген НИЗОВ
УСПІХ МАЙБУТНІХ МАЙСТРІВ ВЕСЛА
На водоймі Дніпропетровська фінішувала першість України з греблі на байдарках і каное «швидкі човни» серед ДЮСШ двох вікових груп 1990-91 та 1992-93 років народження.
Змагання проводилися на дистанціях 500 і 1000 метрів на човнах одиночках, двійках та четвірках. І в усіх видах програми успішно виступали вихованці Одещини.
У старшому віці на байдарці-четвірці Павло Хомутов, Артем Поляков (Вилкове – тренер Олексій Голубов), Василь Блаженко (Южне – Ольга Цикош та Сергій Мальков), Олександр Горін (ДЮСШ-6, Євген Лисяк) з великим відривом переможно перетнули фінішний створ на 500 і 1000 метрів.
На двійці Василь Блаженко і Олександр Горін передували на кілометрівці і були другими на п’ятисотці. Серед солістів-байдарочників на відрізку 500 метрів Василь посів другу позицію.
Серед веслярів молодшого віку відзначилися квартет у складі: Ігоря Білухи (Южне), В’ячеслава Брюховця, Григорія Будніченка, Олександра Котовича (Вилкове), які виграли фінали на 500 та 1000 метрів.
Ще одну найвищу нагороду турніру здобув дует Будніченко – Котович на байдарці-двійці на п’ятисотці.
Наші дівчата у всіх видах були лідерами. Так, на байдарці-четвірці Катерина Жила (Южне), Рита Кисляк та Тетяна Погибелко (ДЮСШ-6, Олег Жилкін), Анастасія Тодорова (Білгород-Дністровський, Анатолій Осипенко) перемогли на трасі 500 і 1000 метрів. Швидше за всіх на двійці перегони на половину кілометра завершила пара Жила – Кисляк.
Не було рівних майбутньому майстру спорту Анастасії Тодоровій. У змаганні на байдарках одиночках вона приймала переможні вітання після бурхливого фінішу на 500 і 1000 метрів. Так, аккерманка чотири рази піднімалася на найвищу сходинку п’єдесталу пошани.
Серед каноїстів 1992-93 років у заїзді четвірок на двох дистанціях перше місце посів екіпаж: Михайло Цикош (Южне), В’ячеслав Чумаченко та В’ячеслав Хуторной (ДЮСШ-6, тренер Олександр Треснов), Олександр Сажай (ДЮСШ-6, Олег Жилкін).
На двійці на п’ятисотці найсильнішими проявили себе Михайло Цикош, якого тренує його мати, і одесит В’ячеслав Чумаченко.
В загальнокомандній боротьбі посланці СК «Хімік» (Южне) – президент заслужений тренер України Сергій Чернишов – де приділяється велика увага спорту, набравши 1097 очок, посіли перше місце. За ними «Олімп» (Луцьк) – 904 очки та ДЮСШ-3 (Комсомольськ, Полтавська область) – 890 очок.
*Відбулися матчі 8-го туру відбіркової першості області з футболу серед 18 команд, розсіяних на три територіальні групи.
У південців зустрічалися: «Дружба» (Зоря) – «Кілієць» (Кілія) – 3:0, «Іллічівець» (Іллічівськ) – «Бриз» (Ізмаїл) – 0:2, «Тирас-2500» (Білгород-Дністровський) – «Давос» (Кілія) матч не відбувся. Через відсутність фінансування «Давос» знявся із розіграшу.
Попереду «Дружба» – 16 очок, «Тирас-2500» та «Бриз» по 15, «Іллічівець» – 12 очок.
У «центрі» помірялися силою: «Капо» (Першотравневе) – «Атлант» (Миколаївка) – 6:0, ФК «Березівка» – «Енергетик» (Теплодар) – 0:1, «Спартак» (Роздільна) – «Атлетик» (Велика Михайлівка) – 3:2.
Лідирує «Спартак» – 18 очок. За ним «Капо» – 13, «Атлетик» – 10, «Енергетик» – 9, ФК «Березівка» – 6, «Атлант» – нуль очок.
Північани зафіксували : «Авангард» (Полянецьке) – ФК «Кодима» – 4:2, ФК «Балта» – «Фрунзівець» (Фрунзівка) – 5:1. Поєдинок «Штурм» (Ширяєве) – «Локомотив-Бірзула» не відбулися. Через відсутність фінансування «Штурм» знявся з розіграшу.
Попереду «Авангард» – 19 очок, «Локомотив» – «Бірзула» – 17, ФК «Балта» – 12, ФК «Кодима» – 10 очок.
*Обласна федерація футболу (голова майстер спорту Петро Найда) після відбіркових турнірів (Південь, Центр, Північ) провела у Білгороді-Дністровському півфінали Кубка Одещини, присвячені пам’яті чудової людини, капітана й начальника команди «Чорноморець» майстра спорту, заслуженого тренера України Юрія Заболотного.
На добре підготовленому стадіоні Акермана зустрілися команди ветеранів шкіряного м’яча (39 років і старші) із Ізмаїла, Балти, Кодими, Біляївки, Овідіополя та господарі, розсіяні на дві підгрупи.
У першій «трійці» овідіопольці, перемігши з рахунком – 2:0 колег із Балти й Акермана, стали фіналістами. Голи забили Шевченко, Шашков, Марущак, Чукарін.
У другій трійці команда Біляївки, у складі якої грають майстри шкіряного м’яча Бондаренко, Кошелюк, Мокан та інші, виграла у посланців Кодими – 4:1 та Ізмаїла – 3:0, і також одержала право на зустріч у фіналі.
Змагання чітко обслужила судейська колегія під керівництвом майстра спорту Германа Шуйського, який виступав у «Чорноморці» разом із Юрієм Заболотним. Арбітраж проводили – Володимир Полотенко (Дальник), Ігор Мордар та Валерій Веселовський (Акерман).
24 серпня в Одесі відбудеться фінальний матч Меморіалу Заболотного: Овідіопіль – Біляївка. За третє місце в Котовську зустрінуться: Балта – Кодима.
Євген ГОРЕЛЮК
