Нелегкі часи пережив у нинішньому році Ізмаїльський морський торговельний порт. Позначилися складні зимово-весняні навігаційні умови. Було втрачено майже два місяці. І, все ж таки, вже у серпні портовики надолужили згаяне, вирівняли ситуацію. За сім місяців поточного року було перероблено 3896,1 тисяча тонн вантажів, у тому числі генеральних 794,6 – на 4,9 відсотка більше, ніж за цей же період минулого року, навалювальні – 3101,8. Відставання у 45 тисяч тонн практично було ліквідовано до початку вересня. Оброблено 57960 вагонів – на 2791 вагон більше, або 3840 тисяч тонн. Одержано 2121,2 тисячі гривень чистого прибутку. Тут також є перевищення на 7,3 відсотка.
Ізмаїльському морському торговельному порту вдалося уникнути кризи у час, коли, взагалі-то, у такій ситуації далеко не всі портові господарства України утримувалися і утримуються на плаву. Ми зустрілися із заступником начальника ІМТП із соціальних питань Олегом Івановичем Георгієвим і провадили розмову про сьогоднішній день колективу, про складові стійкості, про соціальний аспект економіки.
– Що є основним у роботі порту?
– Основне завдання будь-якого порту – переробка експортно-імпортних вантажів з різноманітних видів транспорту. У нашому порту велика питома вага переробки експортних вантажів. Левова їх частка іде до Центральної і Західної Європи. Основна номенклатура, яка складає понад 90 відсотків експорту – залізна руда, окатиші, концентрат, різноманітні марки вугіль коксу, перероблений метал і металопродукція. Решта – обладнання, техніка, зерно, хімічні вантажі.
– З чим ще пов’язана специфіка роботи порту?
– І з географічним розташуванням, і з його кон’юнктурою, що склалася ще за радянських часів, коли діяв РЕВ і наша промисловість постачала сировину на металургійні комбінати країн колишнього соцтабору. Незважаючи на те, що колишня система розпалася, це виробництво як і раніше «зав’язане» на українській сировині, що постачається Полтавським і кількома іншими гірничозбагачувальними комбінатами.
– Яка частка зерна в експорті?
– Вона цього року порівняно невелика.
– З чим це пов’язано?
– Причин кілька. Можливо, серед них і та, що якщо раніше, виростивши врожай, селяни, недостатньо знайомі з кон’юнктурою ринку, поспішали його продати, то зараз притримують, чекають підходящої ціни, не продають одразу, більше постачаючи його на внутрішній ринок. Що стосується інших видів номенклатури – мабуть, ми ще довго не зможемо відійти від старих схем, за яких фактично залишалися сировинним додатком, власної конкурентоспроможної продукції в України обмаль. Втім, це вже політика, хоча куди від неї дітися? І одна з причин не лише наших бід, як я вважаю, полягає не тільки у несприятливих навігаційних умовах, але і в тому, що останні півтора року в країні не було твердої, зваженої стратегічної позиції щодо морегосподарського комплексу і до портів зокрема.
– Звідси і ті стреси, які довелося пережити порту, коли почалися гоніння на ваше керівництво?
– Пережити довелося багато. У нашому колективі сподіваються, що у зв’язку із стабілізацією обставин на рівні Кабміну і Верховної Ради буде стабільність і в нашому регіоні. Взагалі ж, вже сьогодні це позначається позитивно, чому свідченням є, знов-таки, що під керівництвом начальника порту Валентина Федоровича Котельного залишається стабільним наш курс.
– Багато було розмов про приватизацію порту.
– Тут найгостріше позначилася недостатня увага в країні до тривалої стратегії розвитку транспортного комплексу. Через це була втрачена частина судноплавних кампаній. Скажу одне – у світі всі порти в основному – державні, а форми господарювання різні. Порти – це об’єкти стратегічного значення, через них, зокрема і через наш, проходить левова частка експортно-імпортних операцій, що істотно в цілому впливає на економіку країни.
– Точно так само, як робота Ізмаїльського порту впливає на економіку Ізмаїла: як зазначено у пояснювальній записці до звіту на минулій в останніх числах серпня сесії міськради щодо виконання бюджету міста за перше півріччя, основною причиною невиконання плану доходів по одній з кардинальних позицій є зупинка судноплавства на Дунаї у першому кварталі поточного року – то тривалий льодостав, то підняття води.
– Так, ситуація на той час була непростою, але з-під контролю не виходила. Зимово-весняні несприятливі обставини на Дунаї серйозно ускладнили нашу роботу і значно сповільнили темпи відправлення вантажів, що не могло не вплинути негативно на економічне становище порту. Але, все ж таки, робота ні на один день не припинялася. Робилося все максимально можливе для того, щоб уникати простоїв. Перенесли заплановані раніше ремонти кількох суден, кранів, приміщень, що виконувалися власними силами. Було розроблено спеціальні заходи, спрямовані на суворий контроль за витратами отриманих коштів.
І як тільки покращилися навігаційні обставини, весь виробничий механізм включився на повну силу, у підсумку за короткий термін ми надолужили згаяне. Колектив порту, до речі, найбільший в Ізмаїлі (у трьох навантажувальних районах працюють 2800 чоловік) сьогодні працює чітко і злагоджено.
– Що ще сприяло успіхові?
– Надійні партнерські зв’язки з вантажовласниками, з якими ми завжди знаходили і знаходимо взаєморозуміння, забезпечуючи високу якість і чітку злагодженість робіт. Це ще раз доводить високу марку колективу. Наші партнери з розумінням поставилися до зимово-весняних проблем, і жоден з них від нас практично не пішов.
– У порту, як відомо, найбільше в місті розвинута соціальна інфраструктура.
– До речі, я б сказав і так – витримали випробування ми і завдяки турботі про кожного трудівника. Утримуємо чудову базу відпочинку в Озерному, за літній сезон там змогли оздоровитися понад 2000 працівників порту та членів їхніх родин. Крім того, свого часу було укладено договори з УДП та Кілійським судноремонтним заводом для надання місць у будинках відпочинку в Лебедівці та Приморському, де в цілому за літо побувало майже 800 наших трудівників.
Порт має чудовий спортивний комплекс «Портовик», який користується популярністю в ізмаїльців, оскільки тут відбуваються не лише галузеві, але і міські та обласні змагання різного рівня. Команда ізмаїльських портовиків у спартакіаді товариства «Водник» неодноразово виборювала призові місця.
Створено чудові побутові умови на кожному вантажному районі, що також позитивно впливає на продуктивність праці. Портовикам надаються різноманітні види допомоги: кожен член колективу має право одержати матеріальну допомогу до відпустки на оздоровлення. Все це можна назвати складовими нашої стійкості, що допомагають рухатися вперед. Керівництво порту і надалі приділятиме особливу увагу питанням соціальної спрямованості, ніякі шторми і бурі не можуть змінити цю політику.
