«ШУКАЄМО ТОЧКИ СТИКУ»
Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька відкрив 82-й сезон. Зіграно кілька вистав діючого репертуару, проведено ювілейний вечір акторки – ветерана колективу Маргарити Пресіч. Що далі?
Художній керівник театру народний артист України Ігор Миколайович РАВИЦЬКИЙ у розмові з нашим кореспондентом намітив плани васильківців на найближчий час.
– Наш театр не стоїть на місці й намагається бути у центрі культурного життя міста. Ми будемо продовжувати грати наш діючий – «бойовий» репертуар і готувати нову роботу. Це відома п'єса Заградника «Соло для годинника з боєм», яку я ставлю з акторами старшого покоління. Прем'єру намічено на 20-21 жовтня. П'єса цікава, складна. Будемо сподіватися, що в нас вийде теплий, зворушливий, сповідальний твір про наше з вами життя.
І найголовніше – очікуємо від сезону, що настав, звичайно, несподіваних рішень у плані нових вистав. Дуже хочеться, щоб наші вистави були цікаві глядачам, щоб вони були нетрадиційними, яскравими, видовищними, щоб стали у чомусь відкриттям для одеситів. І у зв'язку із цим виникає запитання, хто ж їх буде ставити...
Наприклад, якщо в російському театрі три режисери, які поділили сфери впливу, то в нас складається інша ситуація. Це складний процес – обрати режисера, який був би цікавим трупі, зумів би щось нове дати акторам. Ми запрошували всі ці роки і Гедрюса Мацкявічюса, й Юрія Одинокого, і Дмитра Богомазова, й Владислава Троїцького, і Ларису Венедиктову, й – згадаємо останню роботу КЛИМа... Нам здавалося, що це якось вплине на внутрішній стан наших акторів, у чомусь навіть змінить їхній світогляд. Ми намагаємося будувати наш репертуар за таким принципом: спочатку шукаємо людину, яка була б нам цікавою, а потім з'ясовуємо, які точки стику в нього й у нас.
Нам хотілося б продовжити в новому сезоні роботу на експериментальному майданчику «Глядач на сцені», мріємо відкрити малу репетиційну залу, яку можна було б використовувати як сценічний майданчик для невеликого числа глядачів. І хотіли б, все ж таки, знайти хорошу, гарну, яскраву, добру п'єсу для дітей, щоб вона стала святом і для акторів, і для глядачів.
Я гадаю, що найближчі дві роботи, які в нас мають з'явитися, будуть комедії – веселі, барвисті, щоб глядачам хотілося прийти до театру й посміхатися. Хоча, час зараз такий, що, можливо, на жаль, і не до посмішок...
Є в нас творче поповнення. Прийшло п'ять акторів, молодь, переважно, і один актор вже літнього віку. Сподіваюся, що вони органічно увійдуть до нашого колективу.
А взагалі, живемо ми сподіванням, надіями, вірою в те, що обласна наша адміністрація зверне увагу на те, що театр став академічним, що заслуговує більш пильної уваги до себе...
Л. ФЕДОРОВА
НОВИЙ ПРОМІНЧИК У «ТЕМНОМУ» ЦАРСТВІ
Одеський ТЮГ ім. Островського після літньої відпустки знову відкрив свої двері перед юними глядачами виставою С. Маршака «Кошкин дом». У черговий раз актори порадували дітей яскравою грою на сцені. Зараз у театрі йдуть, що називається, дні «Кайдашевої сім'ї» І. Нечуя-Левицького: грають по дві вистави на день. Треба віддати належне акторам, які чудово передають колорит, звичаї, різні «забобони» української сім’ї.
До нового сезону планувалося поставити п'єсу актора театру Ігоря Коршунова «Чоловік – помилка природи». Але, на сьогоднішній день, і це не секрет, – щоб поставити гідну виставу, необхідна чимала сума грошей. Їх у театру поки що немає. Але, проте, робота не припиняється. До новорічного сезону планується поставити виставу «А Баба-Яга проти...» за п'єсою Наталі Абрамцевої «Забавні пригоди в новорічному лісі». Адже театр для дітей був і буде потрібний завжди: хто може із цим посперечатися?! Але багато чого залежить і від директора. Після того, як Валерій Левченко пішов з театру, засумнівалися: чи будуть взагалі якісь поліпшення?
...Ось вже третій місяць театром керує Володимир Васильович ХІМІЧ. У молодості Володимир Васильович грав в оркестрі при Вінницькому музично-драматичному театрі. Тому й до театру, і до мистецтва взагалі, він має безпосередній стосунок. Крім музичної, Володимир Васильович одержав юридичну та фінансово-економічну освіту. Після закінчення вузів працював у правоохоронних органах і податковій службі. Зараз у Володимира Васильовича новий період у житті – він займається улюбленою справою.
– Що Вас підштовхнуло прийти до театру на посаду директора?
– Натхнення. Я прийшов до театру не для того, щоб бути директором. Якщо любиш мистецтво, то бажання ще раз доторкнутися до нього виникає саме по собі.
– ТЮГ зараз перебуває не в кращому стані. Чи є якісь подальші перспективи розвитку театру?
– Я впевнений, що вони будуть, адже це театр для дітей. Тут необхідно створювати щось гарне й чисте, що випромінює позитивну енергію, давати «духовну» їжу для розвитку молодого покоління. Для нас головне – бажання дитини приходити до театру знову й знову. Адже нам є що показати: у нас йдуть відомі дитячі вистави зі світової класики. Крім того, у театрі працюють найталановитіші актори різних поколінь. Нещодавно до нас прийшло кілька молодих артистів. Адже ми – Молодіжний драматичний театр. Тому нам потрібні не тільки молодіжні вистави, але й молоді кадри!
– Ви не жалкуєте, що «взяли» театр у такому стані?
– Я тільки жалкую, що в нас таке суспільство, де не цінують мистецтво. Жалкую, що не займався улюбленою справою – музикою. Я виріс у сім’ї музикантів. Музика для мене – віддушина. І що б я не робив, вона завжди була для мене на першому плані. Зараз я знову повернувся до мистецтва. Моя онучка часто приходить до театру подивитися вистави, а потім ділиться із мною своїми враженнями. Мені приємно, що замість чергової гри на комп'ютері, вона із задоволенням дивиться казку, а потім ще довго розповідає, як їй сподобався той або інший персонаж. Зараз на Заході випускають різні мультфільми-жахи, які дивляться наші діти. Це позначається на їхній психології. Тому нам необхідно залучити дітей до кращого. Я вважаю, що театр виховує молодше покоління на позитивному ґрунті. Але цей ґрунт теж необхідно постійно поліпшувати, удосконалювати. Адже дитячий театр має бути барвистим, яскравим. Дитина, приходячи сюди, відчує, що вона потрапила до казки. На жаль, зараз будинок театру залишає бажати кращого. Мені дуже хочеться, щоб керівництво міста й області звернуло увагу на стан ТЮГу.
Діти, приходячи сюди, бачать сірість і, звичайно ж, розчаровуються. Завтра вони вже сюди не прийдуть, а краще подивляться барвистий мультфільм у кіно. Нам не можна допустити такого.
– Ви «влилися» до нового колективу?
– Звичайно. Тут працюють люди, які люблять і поважають свій театр. Багато хто присвятили все своє життя улюбленій професії. І я задоволений, що опинився у такому колективі. Нам залишилося тільки чекати допомоги влади. Ремонт театру необхідний не тільки його колективу, але й самому місту. Адже це архітектурна пам'ятка, яка, насамперед, має бути гордістю й радістю одеситів. Із приходом нового керівництва Одеської облдержадміністрації театру обіцяють виділити фінансову допомогу до кінця поточного року. Чим же ми гірші за інші театри?! Головне – впевненість у завтрашньому дні.
Ірина МАРИНОВА
