«Залізнична криза», що вибухнула у вересні між Україною та Молдовою, набула несподіваного продовження
Нагадаємо коротенько конфлікт. У березні 2006 року Україна впровадила нові митні правила на придністровській ділянці україно-молдавського кордону. У відповідь придністровське керівництво застосувало випробуваний спосіб, заблокувавши рух потягів по придністровській ділянці Молдавської залізниці, яка традиційно пов'язувала Молдову із Україною та Росією.
Однак Молдова була вже готова до подібного розвороту подій. Ще у вересні 2005 року було здано в експлуатацію 42-кілометрову ділянку залізниці в обхід Придністров’я. Після впровадження керівництвом Придністров’я блокади, керівництво Молдавської залізниці ухвалило рішення щодо припинення руху потягів по 40-кілометровій придністровській ділянці шляху й пустило їх по північному маршруту через пропускний пункт Могилів-Подільський – Волчинець. Новий шлях був значно довший за попередній, що помітно підвищило вартість перевезень. Тарифна ставка по деяких вантажах зросла удвічі, а надані Молдовою знижки на перевезення вантажів у напрямку порту Рені (маршрутом Могилів-Подільський – Рені-порт) не забезпечували збереження існуючих обсягів перевезень та конкурентоспроможності маршруту. У результаті й «Укрзалізниця», і порт Рені почали зазнавати значних збитків.
На прохання української сторони щодо встановлення наскрізних конкурентоспроможних тарифів у напрямку порту Рені молдовська сторона не відреагувала. У вересні вантажний та пасажирський залізничний рух через Республіку Молдова було цілком зупинено. Українські залізничники називали причиною несправність залізничного мосту через річку Дністер на ділянці Могилів-Подільський – Волчинець, однак у Кишиневі не сумнівалися в тому, що подібні дії української сторони були відповіддю на непоступливість молдовських залізничників. Підсумком переговорів стало підписання угоди між “Укрзалізницею” та “Залізницями Молдови” про організацію руху транзитних товарних потягів через територію Придністров’я.
Однак пасажирський рух через територію невизнаної Придністровської Молдавської Республіки так і не було відновлено. 19 жовтня в Москві пройшла нарада керівників залізниць Росії, України та Молдавії, присвячена даним питанням. Російська сторона, зокрема, наполягала на тому, щоб пасажирські потяги до Кишинева йшли через Придністров’я. Через багатогодинні запізнення потяги із Кишинева прибувають до Москви в години пік. А депо в Москві технічно не встигають готувати потяг до зворотного рейсу. Молдавська сторона протокол не підписала, й переговори в Москві завершилися безрезультатно.
З 1 листопада російська сторона відмовилася приймати потяг Кишинів – Москва. Молдовські залізничники наполягають, заявляючи, що МЗ не може ризикувати пасажирами й вантажами, тому що не контролює придністровську ділянку залізниці.
Придністровська ж сторона наполягає на підписанні «транзитного протоколу». Передбачається, що після підписання даного протоколу Придністров’я зможе здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на підставі Московського меморандуму 1997 року, але у той же час зовнішньоекономічна діяльність ПМР буде прозорою для країн-учасниць, країн-посередників та країн-спостерігачів у переговорному процесі з питання придністровського врегулювання. Придністровська сторона зобов'язана буде також надавати статистичні дані про роботу своїх митно-прикордонних органів Росії, Україні, Молдові, США та ЄС.
Нещодавно експертна група Придністров’я та Росії розробила пропозиції щодо розблокування залізничного руху через Придністров’я. Як вихід із тупика російські та придністровські експерти запропонували створити Придунайський міжнародний залізничний транспортний консорціум (ПМЗТК), за участю господарюючих суб'єктів України, Росії, Республіки Молдова, включаючи суб'єктів господарської діяльності Придністровського регіону. Як відзначається у проекті, «до сфери господарської діяльності ПМЗТК без передачі прав власності, якщо інше не буде обговорено Сторонами, на умовах управління та експлуатації приблизно можуть бути включені основні фонди, рухомий склад та інженерна інфраструктура залізничних магістралей Одеської залізниці, ДП "Залізниця Молдови”, адміністрації Придністровського регіону Республіки Молдова, російських учасників на ділянці Кучурган – Бендери».
Консорціум передбачається створити із юридичним статусом резидента України, діяльність якого на території Республіки Молдова буде регламентуватися чинними законодавчими нормами у сфері зовнішньоекономічної діяльності, так само як на території України – відповідними нормами законодавства України при загальному визнанні пріоритету норм міжнародного права. Тарифна та транспортна політика Придунайського консорціуму має реалізовуватися самостійно із урахуванням узгоджених норм державного регулювання.
В рамках умов роботи ПМЗТК за узгодженням сторін, які беруть участь, передбачається відкриття комерційних та вантажних операцій на залізничних станціях: "Бендери", "Лівада", "Ковбасна", "Новосавицька", "Рибниця" та "Тирасполь". При цьому передбачається відновити залізничне сполучення для: транзитних вантажів, пасажирського сполучення, переміщення вантажів із території України до Республіки Молдова, включаючи Придністровський регіон, і в зворотному напрямку.
Для міжнародного контролю експерти пропонують залучити міжнародні організації, зокрема, ОБСЄ. Поки що реакція молдовських залізничників на цю пропозицію невідома. Однак навряд чи такий план для них прийнятний. Як і у випадку із «транзитним протоколом», створення консорціуму означає визнання прав Придністров’я на ділянку Молдавської залізниці. Але й у разі відмови, на Молдову може чекати залізнична блокада із боку Росії, що боляче вдарить по молдовським гастарбайтерам, які працюють у російських містах.
