ПЕРЕДЗИМ’Я
Ще трохи, й до нас зазирне грудень – перший місяць зими і... перший привіт від весни. Так-так, тому що саме з 25 грудня почне повільно збільшуватися день. Сонце – на літо, зима – на мороз, – так здавна кажуть у народі про цей день. Але поки що до весни далеко, і ми в передчуванні зустрічі із зимою. Якою вона буде – з морозами і хуртовинами, дощовою і м’якою? Адже всього можна чекати від нашої південної примхливої зими...
НАМ ПИШУТЬ
Сорочинський ярмарок в одеськiй школi
У школі художньо-естетичного напряму “Костанді” відбулося свято, на яке всі чекали із нетерпінням, – “Сорочинський ярмарок”. Вже з ранку відчувалася святкова атмосфера, діти були одягнені в українські національні костюми. Почалося свято із народних українських пісень та мелодій у виконанні мальовничого фольклорного ансамблю музичної школи № 4 на чолі з її директором. Під запальні мелодії зустрічали гостей.
В одній із найгарніших зал школи – де влаштований камін – відбувся підготовлений учнями концерт, до програми якого увійшли театралізовані сценки, пісні, танці. Потім почався сам ярмарок.
Кожен клас представляв собою село зі своїм товаром та оформленням воза. У селі Борщі можна було покуштувати справжнього українського борщу двох-трьох видів. Назва кожного села говорила самае за себе: Хлібне, Ковбасне, Вареники... Очі гостей розбігалися – стільки всього смачного! Головною стравою рибного воза була величезна фарширована риба. Продавці-учні зазивали покупців, рекламуючи у віршах і в прозі свій товар. Торгівля йшла жваво! В одному із класів було відкрито шинок, куди не можна було не зазирнути – такі апетитні запахи линули звідти. Грав оркестр, всі танцювали й веселилися від душі. Учасники концерту й кращі, на думку журі, торговельні вози одержали пам’ятні подарунки. Залишається додати, що свято “Сорочинський ярмарок” стає у школі традиційним, приносячи радість та пізнання українських народних традицій і обрядів.
Світлана ПАРШЕНКОВА
ЧУДОВА БОЛГРАДСЬКА ОСІНЬ
Її запам’ятали у своїх листах наші постійні кореспонденти
…ЮЛЯ САМАРІНА
Наш гурток “Сонечко” та Вероніка Дмитрівна побували одного разу в нашому чудовому парку імені Пушкіна. Ми обійшли майже весь парк і зібрали багато гарного листя. Бачили лебедів, багато різних ягід. І хоча на зворотному шляху нас застав дощ, він не зіпсував настрою і день вдався чудовим.
…ГАННА РИЖКОВА
Багато разів ми бували в парку, але таких вражень ще не було. Свіже повітря, вид на озеро, дзюркотання джерела, а найголовніше – шелест багряного листя (адже це буває лише осінньої пори року). І щоб цей похід залишив більше вражень, я вирішила піднятися по горі, яка була вкрита осіннім листям, а не по сходинках. Ще ми довідалися про назви багатьох рослин. Одним словом, навчилися розуміти мову Природи.
…НАТАЛЯ САМАРІНА
Одного прекрасного дня ми вирушили на екскурсію до парку Пушкіна. Там було дуже цікаво, адже ми бачили безліч найрізноманітніших рослин. Ми збирали їх, щоб потім зробити аплікації – з насіння, листя та ягід. Усім дівчаткам сподобалося, ми одержали велике задоволення – загалом, день вдався. Ми зробили чудові фотографії на пам’ять про цю прогулянку.
…САША ЯШКОВА
У неділю ми ходили до парку імені Пушкіна. Осінь у парку справді золота. Озеро наше прощалося із лебедями, – але ми на них чекаємо навесні. У парку ми набрали багато листя, жолудів та кори дерев. Усе це нам потрібно для виробів. Я люблю осінь та її дивовижні фарби.
Свої листи дівчатка доповнили малюнками й фотографіями, і тепер у нас повне уявлення про болградську золоту осінь та її дарунки. Спасибі!
А нам, зі свого боку, особливо приємно привітати двох листопадових іменинниць з числа наших кореспондентів – Юлю та Наталю Самаріних. Бажаємо Юлі та Наталі успіхів, радості, багато друзів та сімейного тепла!
Я МОЖУ!
МИ ПЕРЕМОГЛИ!
У вересні в Балтському районі відбувся перший обласний зліт юних туристів-краєзнавців, учасниками якого були школярі із Комінтернівського, Іллічівська, Овідіополя, Балти, Одеси й ми – із села Ярославка.
З’їзд відбувся у колишньому піонерському таборі неподалік від Балти. Умови проживання були аж ніяк не домашніми, але туристам не звикати. Деякі команди-сміливці, незважаючи на погодні умови, мешкали в наметах. Всі учасники готували їжу на багатті, й це додавало їй особливого смаку, а туристам – романтичного піднесеного настрою.
Першого дня працювали конференції з екології, геології, археології, етнографії, історії. Наша команда репрезентувала роботи з історії та екології на теми “Екологічна стежка”, “Історія села Ярославка”, “Історія Свято-Покровської церкви села Ярославка” та інші, котрі були позитивно відзначені членами журі. Ввечері, навколо багаття, відбувся один із найцікавіших та веселих конкурсів – пісенний.
Наступного дня на нас чекали вирішальні змагання, від результатів яких залежало місце команди у загальному рейтингу. Чекаючи на початок змагань ми дуже хвилювалися, тому що попереду було проходження визначеного маршруту із перешкодами на час. Спочатку треба було продемонструвати вміння зав’язувати складні вузли, потім – надавати першу медичну допомогу «потерпілому». Надалі слідували: «маятник», стрибок із «тарзанкою», подолання «лісового завалу», проходження через глибокий яр, встановлення намету (без єдиної зморщечки), розпалювання багаття. Наша команда – Вадим Губич, Валентин Скалозуб, Іван Скалозуб, Галина Чешенко, Тетяна Ходос, на чолі із капітаном Іваном Гниличенком, подолали дистанцію за рекордний час. Ввечері відбувся конкурс стінгазет (фоторепортажі). Від команд було потрібно висловити свої враження від побаченого, почутого, того, що сталося за цей час, із використанням малюнків, фотографій, віршів тощо. Під час цього туристичного з’їзду ми познайомилися із представниками багатьох команд і подружилися з ними, незважаючи на атмосферу боротьби, яка панувала в таборі.
Останнього дня підбивали підсумки. Жодна команда не залишилася без диплома, а наша посіла перше місце! В нагороду ми одержали три нових карабіни, туристську сокирку, компас, посібник щодо зав’язування вузлів. На жаль, настав час повертатися додому. Усі були дуже сумними... Прекрасна місцевість, туристське життя, нові друзі надовго залишаться в нашій пам’яті. Ми із задоволенням повернулися б сюди...
Ірина БАЛАН, Валерія ЛЯШКО,
учениці 11-го класу Ярославської середньої школи Саратського району
ДАТИ ЛИСТОПАДУ
6 – День саксофона, заснований на честь дня народження винахідника цього чудового інструмента Адольфа Сакса. Власне, А. Сакс удосконалив бас-кларнет, який у результаті набув нового зовнішнього вигляду, разючого за красою тембру та нових можливостей звучання – саксофон регоче, верещить, схлипує, пришіптує, одним словом, і плаче, й сміється! Саксофон використовують у духовому, й навіть у симфонічному оркестрі, але по-справжньому він знайшов себе у джазі. Тому 6 листопада – неофіційний День джазу.
21 – День вітань. Це свято заснували трохи більш тридцяти років тому, – для того, напевно, щоб ще раз звернути нашу увагу на те, як важливо не забувати привітатися не лише з тими, кого ми добре знаємо, але й з малознайомими людьми, яких ми часто зустрічаємо на вулиці, в магазині... Відповідно до етикету, молодші завжди першими вітаються із старшими, але якщо доросла людина першою вітає дитину, напевно, вона дуже рада зустрічі з нею.
