У понеділок, 4 грудня поточного року, весь колектив редакції газети «Вісті Ананьївщини» вирушив до в.о. голови районної держадміністрації Ф.С. Кузі. І хоча був приймальний день, господар кабінету безцеремонно виставив газетярів за двері, а заразом викликав наряд міліції, працівників районної прокуратури.
Газетярі були налаштовані рішуче: вони не залишать приміщення держадміністрації, доки не одержать зарплатню за останні три місяці.
Прокурор району О.М. Опалько нагадав про свій припис від 28 листопада з вимогою негайно вжити заходів щодо усунення порушень чинного законодавства про оплату праці та соціального захисту журналістів.
Федір Степанович Кузя уперто тримався своєї позиції, посилаючись на невиконання журналістами його чергових вимог.
І все ж довелося виконати припис районного прокурора, видати довгоочікувану зарплату.
Що ж, конфлікт вичерпано, і на цьому можна поставити крапку? Як би не так! Робити такий поспішний висновок можуть лише ті, хто не знає цього районного керівника із приставкою “в.о.” А ті, хто знають, впевнені: головні бої ще попереду.
Ось такий висновок можна було зробити після засідання постійної комісії облради з питань забезпечення прав людини, свободи слова та інформації, яке вів депутат В.О. Сергачов.
Майже дві години велася полеміка. А все дуже просто й зрозуміло. Для всіх, але лише не для Федора Степановича Кузі. Тому для нього спеціально й даємо подальші роз’яснення. Заздалегідь просимо вибачення, що доведеться говорити й про деякі банальні істини, які пану Кузі чи то незрозумілі, чи то він робить вигляд, що блукає у законодавчих сутінках, плутаючи праведне з грішним.
Отже, “Вісті Ананьївщини” – газета Ананьївської районної ради. Це право дане райраді Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (п. 7, ст. 48). Новий склад райради підтвердив бажання продовжити випуск “районки” й затвердив знову редактором М.М. Северина, який працює на цій посаді майже 10 років.
Для фінансової підтримки видання у районному бюджеті на 2006 рік, відповідно до “Програми підтримки засобів масової інформації на 2006 – 2009 роки”, було передбачено 110 тисяч гривень. Сума не дуже велика, якщо враховувати постійно зростаючі витрати на папір та поліграфічні послуги. Тому редакції районної газети, як втім і будь-якій іншій в області, доводиться підробляти на рекламі.
Як відомо, органи місцевого самоврядування фінансових операцій самостійно не провадять, а ці повноваження делегують місцевим органам виконавчої влади. У даному випадку – районній держадміністрації, її фінансовому відділу. Залишається лише акуратно виконувати дане доручення, а районній раді контролювати ситуацію. Ось, здається, й усе.
Та ба! Пан Кузя склав надто високу думку собі, що якщо райдержадміністрація платить гроші, отже, редакція має беззаперечно виконувати будь-яке, навіть найбезглуздіше завдання. Йому неодноразово ввічливо, посилаючись на закони “Про місцеві державні адміністрації”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, деякі інші законодавчі акти, пояснювали, що райдержадміністрація не перебуває ані в засновниках, ані в співзасновниках районної газети. Тому свої стосунки із цим друкованим органом вона має здійснювати лише на договірних засадах. Але такого договору не було ані минулого року, ані нинішнього. А навіщо, твердить Ф.С. Кузя, ми й так платимо редакції немалі гроші, причому, виявляється, без будь-яких на те підстав.
Останнє положення виконувач обов’язків голови рай-держадміністрації намагався навіть узаконити “усіма способами”. Для цього Ф.С. Кузя взявся за широке листування із облдержадміністрацією, прокуратурою району, іншими державними інстанціями. До облдержадміністрації він повідомляє, що фінансову допомогу редакціям районних газет не передбачено Бюджетним кодексом України, а тому, мовляв, дайте команду щодо припинення фінансування. Прокурору району давалося інше завдання: дати письмову вказівку на припинення фінансування, тому що район є дотаційним. А за такої ситуації не можна, мовляв, виділяти кошти на поновлення та розвиток матеріально-технічної бази редакції. Ось як усе перекручено, переверчено.
Ф.С. Кузі краще було б замислитися, чому район багато років є дотаційним, не може похвалитися своїми виробничими показниками. Не завадило б зайнятися й соціальними питаннями, хоча б тією ж підготовкою шкіл до роботи у зимових умовах, про які наша газета нещодавно писала у статті “Відділ освіти одержує “незадовільно”. Та й за газифікацію району давно час взятися. А то, маючи на своїй території газокомпресорну станцію, за багато років блакитне паливо підвели лише до деяких сіл та до райцентру.
Але Федору Степановичу не до цього. Він вийшов на “стежку війни” із колективом районної газети. І в цьому, мабуть, знаходить вищий сенс свого призначення.
А ось і останній доказ чиновника: гроші редакції не дамо, тому що вона їх віддає до іншого району? Карколомний доказ, чи не так? А читачам пояснимо, що “Вісті Ананьївщини” друкуються, як і багато інших “районок”, у місті Котовську. Й робиться це не від хорошого життя: у бага-тьох місцевих друкарнях до нинішнього часу ще не налагоджено офсетний друк.
Коротко кажучи, вже майже рік знущається пан Кузя над колективом редакції. Тричі (!) за його прямою вказівкою було затримано заробітну плату журналістам. І кожного разу в нього були безглузді докази: то газета спотворила його виступ, хоча усе відповідає і протоколу, й диктофонному запису. Й таки примусив друкувати нещасливе спростування, яке ну ніяк не додало авторитету промовцю-невдасі. А в цьому неодноразово переконувалися ананьївці. Ось, наприклад, вийшов він на трибуну із доповіддю й почав по написаному інформувати губернатора І.В. Плачкова, котрий відвідав район, про досягнення. Та от конфуз стався.
Його попросили відкласти вбік всі папери й просто своїми словами розповісти про місцеві проблеми. І господар району “поплив”, як студент без шпаргалки. Ну причому в цій ситуації журналісти?
А ось ще один “ультиматум” Ф.С. Кузі працівникам редакції. Вони, за його розумінням, зобов’язані (?) публікувати всі матеріали районної держадміністрації. При цьому про укладення договору він і чути не бажає.
Ось одна з таких публікацій від 5 липня 2006 року. Вона складається із трьох розділів: “Проект розпорядження”, “Аналіз регуляторного впливу” та “Звіт про обстеження ефективності регуляторного акта”. Це якийсь новий зразок канцелярської творчості. Якщо дається проект розпорядження, то, мабуть, потрібен час на його обговорення. Але причому тоді скоростиглі висновки про ефективність. Ця й подібні їй публікації викликали обурення у читачів, до редакції почали надходити численні листи, частину з яких було опубліковано. В одному з них автор, юрист Анатолій Медведєв, пише: “За таких керівників, які самі не знають прописних істин і не прислухаються до порад фахівців, процвітання нашому району і не світить”.
А читачка Валентина Положенко, натякаючи на минулу трудову діяльність Ф.С. Кузі, повідомляє: “Хочеться вірити, що там, нагорі, врахують ваші (редакції – авт.) звертання і горе-керівника депортують на його “історичну батьківщину” – ананьївський базар. Там... своїм басом він не буде кричати на неугодних, а закликати всіх до своіх тазиків.
Ось який резонанс одержує від непродуманих дій Ф.С. Кузя. А втім, хіба вони вже такі непродумані, що йдуть від дрімучого незнання законодавства? Ні, дії ці, прораховані на багато кроків вперед і переслідують одну мету – закрити районну газету, розігнати журналістів, якщо самі не розбіжаться, навіть не одержавши своєї мізерної зарплати. Адже вдалося закрити місцеве телебачення. Закрили – й ніхто не пискнув. Отже, і тут можна свого досягти. Треба лише бути нахрапистішим і в союзники собі переманити побільше депутатів райради та представників прокуратури й вищих інстанцій.
Це майже вдається. Та ж районна прокуратура на листи редакції районної газети відповіла, що в діях Ф.С. Кузі порушень законодавства немає. Головне фінансове управління облдержадміністрації дало на запит того ж Ф.С. Кузі відповідь, в якій спеціально спотворюється текст та зміст ст. 4 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”. У статті йдеться про виділення коштів із Державного бюджету, а районна газета, як відомо, фінансується із районного.
Цими документами Ф.С. Кузя оперував і на засіданні постійної комісії облради. Та ще посилається на юридичну службу облдержадміністрації, яка не зосуджує його діяння. Й пішов він з того засідання комісії незважаючи на зауваження про неправомірні дії, із готовністю продовжити тяжбу із редакцією районної газети до “переможного кінця”!
У цій історії частину вини має взяти на себе Ананьївська районна рада, яка чомусь посіла позицію спостерігача, хоча йшлося про її газету і про затвердженого нею ж редактора. Навіть сам Ф.С. Кузя письмово звертався до райради провести розслідування. А з другого боку, постійна профільна комісія просто зобов’язана була простежити за тим, як використовуються бюджетні гроші, й чому райдержадміністрація безпідставно затримує на декілька місяців виплату заробітної плати.
І все ж найбільша провина в цій історії – на районній прокуратурі. Саме вона впритул не бачила дуже грубих порушень законодавства і на письмовий запит редакції районної газети відповіла, що підстав для особливої тривоги немає. Саме вона не вгамувала знахабнілого чиновника, коли той письмово звернувся знайти юридичні підстави, щоб припинити фінансування.
А як же тоді із приписом, про який говорилося на початку статті? Це теж досить повчальна історія. Справа в тому, що редакція газети після тривалих поневірянь та відписок із управлінь облдержадміністрації та районної прокуратури вирішила звернутися до голови обласної ради М.Л. Скорика. Він дав доручення вищезгаданій постійній комісії провести розслідування. Але, щоб не втрачати дорогоцінного часу, наступного дня було направлено листа до обласної прокуратури про неподобства, що творяться, із затримкою зарплати ананьївським журналістам. Та, у свою чергу, дала відповідні вказівки до районної прокуратури. І лише після колективного відвідання працівниками редакції кабінету в.о. голови райдержадміністрації було видобуто припис прокуратури, датований 28 листопада.
Ось чому у своїх висновках-рекомендаціях та листі до голови облради М.Л. Скорика депутати постійної комісії з питань забезпечення прав людини, свободи слова та інформації просять звернути увагу керівництва обласної держадміністрації на порушення Закону України “Про звертання громадян”, а також притягти до відповідальності в.о. голови Ананьївської райдержадміністрації Ф.С. Кузю за переслідування журналістів при виконанні ними своїх професійних обов’язків та протиправні дії стосовно трудового колективу редакції, аж до звільнення його від обійманої посади.
У документі також міститься звертання до прокурора Одеської області з проханням повно, всебічно й об’єктивно розглянути звертання працівників редакції газети “Вісті Ананьївщини” та притягти винних до відповідальності за зловживання службовим становищем та втручання до професійної діяльності журналістів.
А на закінчення відзначимо, що діяння Ф.С. Кузі потрапляють одразу під чотири статті Кримінального кодексу України. За ними стоять і певні покарання аж до позбавлення волі. То ж останнє слово у цій непривабливій історії залишається за прокуратурою.
