Історія нинішнього Одеського верстатобудівного технікуму сягає корінням позаминулого століття. 1864 року за рахунок коштів батьків (членів товариства «Труд») було створене перше в Одесі ремісниче училище і невеликі майстерні при ньому. А вже наприкінці дев’ятнадцятого – на початку двадцятого століть вихованці навчального закладу під керівництвом майстрів і викладачів виконували складні замовлення, що надходили з верстато-, машино- і суднобудівних підприємств Одеси, Херсона, Новоросійська, Батумі, Баку, Ізмаїла та ряду інших міст тодішньої Російської імперії. До речі, при спорудженні пам’ятника Пушкіну в Одесі ряд бронзових його елементів було відлито саме в майстернях училища товариства «Труд».
У 20-х роках минулого століття училище стає технікумом, готуючи фахівців для індустріальних гігантів молодої Радянської держави і водночас виконуючи їх відповідальні практичні замовлення. Коли ж, на початку сімдесятих, на базі високооснащених за тодішніми мірками майстерень виріс верстатобудівний завод, для найстарішого навчального закладу було збудовано нові корпуси на території наймолодшого в ті часи масиву Одеси – Таїрівського.
Таку, хоча й коротку, але яскраву та цікаву розповідь від господарів почули учасники обласної науково-практичної конференції методистів навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за темою «Новітні технології контролю знань як механізм забезпечення якості освіти». У технікумі, котрий завжди крокував у ногу з технічним прогресом, і сьогодні розробляють та впроваджують за допомогою комп’ютерної мережі новітні форми навчання, готуючи фахівців, що користуються попитом на ринку праці: техніків-технологів, техніків з підготовки виробництва, техніків-конструкторів, електромеханіків, радіотехніків, економістів, комп’ютерних техніків. Цьому сприяє, зокрема, творчий тандем викладачів математики у складі Ізабелли Ролинської і Зої Рудакової. Наприклад, з предмету «Елементи лінійної алгебри» ними розроблені і написані відсутні в підручнику розділи, а також глави, необхідні для поглибленого знання економіки підприємств. Абітурієнтам адресується «Методичний посібник для вступників на денне та заочне відділення», що допомагає за короткий термін ліквідувати прогалини у знаннях з математики. Заочники і студенти стаціонару, готуючись до курсових іспитів, охоче користуються посібником І. Ролинської та З. Рудакової «Вища математика в прикладах і задачах».
Органічно вписався в викладацький колектив і недавній випускник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова магістр Єгор Пижов. Людина відповідальна і цілеспрямована, він зарекомендував себе як справжній професіонал з комп’ютерного моделювання фізичних процесів, що першим почав розробляти електронні підручники з предметів своєї спеціальності. Це значно підвищило рівень знань студентів, оскільки у них з’явилася можливість користуватися матеріалом, відсутнім у традиційних навчальних посібниках, перевіряти засвоєне за допомогою спеціальних тестів.
Саме на перевазі цього виду контролю за рівнем набутих знань і зосередили увагу учасники обласної науково-практичної конференції. Викладачі технікуму, про яких йшла мова, продемонстрували різни види тестів, котрі використовують у повсякденній роботі, а також на вступних іспитах. З. Рудакова, наприклад, розповіла, що у поточному навчальному році вступні іспити з математики провадилися у письмовій формі за трирівневою текстовою технологією. Усі екзаменаційні білети комплектувалися за єдиною схемою і були приблизно однаковими щодо складності. На відміну від традиційної форми проведення вступного іспиту, коли до білета входить лише три питання, за тестовою технологією білет складається з 18 завдань трьох рівнів складності (дев’ять з них – першого, шість – другого і три завдання – третього рівня складності). Білети були сформовані за допомогою комп’ютера із банку даних, в якому розміщено 540 питань, підготовлених цикловою комісією. Подібна форма проведення іспиту забезпечила об’єктивність та однаковість вимог до абітурієнтів, виключила певні психологічні труднощі, пов’язані зі впливом особистості екзаменатора під час традиційного усного іспиту (тривогою очікування від нього «каверзних» питань, необхідністю миттєвого переключення з одного розділу програми на інший). Для більшої об’єктивності оцінки знань абітурієнтів із застосуванням спеціальної формули була використана 12-бальна система.
Ці та інші модулі тестового контролю за рівнем знань викликали жвавий інтерес викладачів-методистів з інших технікумів і коледжів Одещини. Їм, між іншим, була надана можливість не лише в деталях ознайомитися з теоретичними розробками, а й виконати практичне тестове завдання, пройшовши всі етапи екзаменаційної перевірки.
