Про це сказав на прес-конференції відомий скрипаль, музикознавець, актор і режисер зі Стокгольму Михайло Казінік.
Цього разу тема зустрічі – підбиття підсумків просвітницького туру Михайла Казініка до Одеської області. І хоча свою місію Михайло Семенович вбачає трохи інакше, про що пізніше все ж таки учасники прес-конференції переважно говорили про культурно-освітні підсумки його діяльності. Особливо високу оцінку його візитам до нашого регіону дала В.М. Огренич, заслужена вчителька України, сестра відомого співака та колишнього ректора Одеської консерваторії Миколи Огренича. Буквально за день до цього М. Казінік побував в Іванівському районі, зустрівся із вихованцями місцевої музшколи.
– Не можна залишати село наодинці зі своїми проблемами й що частіше будуть бувати тут творчі, обдаровані люди, то більше шансів у нас буде на духовне відродження, – сказала В.М. Огренич.
– На жаль, багато хто з нас, а тим більше молодь, зайняті проблемами у матеріальній площині, – зауважив Д.М. Демченко, начальник управління освіти та наукової діяльності облдержадміністрації.
Духовний пласт залишається неосвоєним та й підступитися до нього не так просто. Старі форми примусового відвідування театрів та філармоній себе вичерпали, хоча класичний репертуар залишився дотеперішнім. І, схоже, гість зі Стокгольма запропонував новий, камерний стиль спілкування із аудиторією.
Звідси й результат: студенти та школярі починають відмовлятися від дешевої попси, тягнуться до класики. Це підкреслила у своєму виступі Н.М. Бабіч, начальник управління культури та туризму облдержадміністрації. Надія Матвіївна навела навіть конкретний приклад, оскільки раніше юнак, про якого вона розповіла, нічого, крім репу, не визнавав.
Висновок учасників прес-конференції був одностайним – такі зустрічі потрібно продовжувати. На цьому ж зробив акцент і Дмитро Нікітін, заступник голови Одеської облради, який не лише подякував музикантові за «потужний поштовх» у культурному середовищі, але й пообіцяв підтримку цьому проекту. Фізик за освітою, заступник голови навів цікаве порівняння, коли один швидкий нейтрон вибиває з розташованих поруч сплячих елементарних частинок по два нейтрони.
Сам же Михайло Казінік, судячи з його слів, поволі змінив свою просвітницьку місію на іншу й пояснив, із чим це пов'язано. На його думку, мистецтво, зокрема музика, існує не для відвідування театрів та концертних залів, не для заповнення вільного часу. Слухаючи музику, ми слухаємо самих себе, тим самим зберігаючи свою людську суть. Це одна із можливостей протистояти «афро-американській попсі» й «телевізійним дурницям», що руйнують духовність як комп'ютерний вірус.
Але й саме мистецтво, за словами М. Казініка, потребує захисту. Наприклад, у царській Росії це робили багаті люди, у яких совість і гаманець виявлялися в одній кишені. Чи є такі у наш час? Питання залишається відкритим... Особливо якщо врахувати стан багатьох будинків культури, музичних шкіл та інших культурних осередків. До речі, ані Одеська музакадемія ім. Нежданової, ані школа ім. Столярського не йдуть на співпрацю із М. Казініком. Про це він емоційно повідав на прес-конференції. І тут розкрилася щира суть його місії: він планує дати уроки музичного менеджменту, тобто, хоче навчити заробляти гроші. І тоді «на одному із підприємств... з виробництва талантів» (йшлося про школу ім. Столярського) не буде проблем із купівлею сучасних роялів, а в музакадемії забудуть про покрівлю, яка протікає, та старі вікна. Взагалі, в умовах ринку, «Бах і Моцарт – теж товар», і потрібно класикою вміло розпорядитися. Такий несподіваний поворот від високої духовності до матеріальних реалій, можливо, здасться дивним, але ще один спосіб виживання культури нам не завадить.
