Будівництво що можна, а чого не можна?

Проблеми будівельної галузі не залишаються без уваги парламенту та уряду. Однак ухвалювані ними закони й підзаконні акти не завжди задовольняють тих, хто будує будинки та споруди. Не до кінця відрегульовано взаємини будівельників і з місцевими органами влади, а також із проектними та контролюючими організаціями. Про це говорив, відкриваючи черговий науково-технічний семінар, голова правління Асоціації одеських будівельників Петро Чебаненко.

– Якщо не вибудувати струнку та прозору систему взаємин між всіма суб'єктами, пов'язаними на будівництві, не може бути й мови про подальший розвиток будіндустрії в цілому, – підкреслив він.

Тему продовжив у своєму виступі заслужений будівельник України, член Будівельної палати України та Асоціації одеських будівельників, генеральний директор ТОВ «Стікон» Леонід Крючков.

– Говорячи про проектні організації, треба відверто сказати, що вони, по суті справи, працюють, використовуючи стару, ще радянську, нормативну базу, – відзначив він. – Однак навіть при цьому різні проектувальники дають різний остаточний результат, що найчастіше негативно позначається на тій чи іншій споруді у плані подорожчання її вартості.

І на підтвердження сказаного він навів приклад, коли на одному типовому споруджуваному житловому будинку закладання металевих конструкцій у фундамент було завищено більш ніж у півтора рази. Довелося об'їздити добрячий десяток місцевих та столичних установ, щоб виправити помилку. А це, у свою чергу, спричинило втрату не лише часу, але й значних коштів.

Інакше кажучи, необхідно розробити єдині правила для тих, хто проектує, і для тих, з ким узгоджуються вже готові проекти – як можна будувати, а як не можна.

Досить напруженими залишаються й взаємини будівельних компаній із комунальними підприємствами, які постачають населення електроенергією, водою, теплом, надають інші послуги. Відповідно до інвестиційних договорів вони мають вкладати кошти в розвиток інженерних мереж. А на ділі виходить, що цим займаються будівельники, що, у свою чергу, підвищує ціну квадратного метра житла.

У своїх виступах члени Асоціації одеських будівельників звертали увагу й на інші проблеми. Насамперед, на залучення з цієї метою інвестицій. На їхню думку, значна кількість посередників, які стоять між будівельниками й тими, хто вкладає свої кошти в нове житло, також не сприяє його здешевленню. Непотрібні витрати, у зв'язку із цим, збільшуються, за різними оцінками, від 8 до 10 відсотків.

Йшлося на семінарі також про землевідведення під будівництво житла та відселення мешканців із будинків, які йдуть під знесення. У зв'язку із цим було порушено проблеми частки житлоплощі, яку забудовники мають віддавати місцевим органам виконавчої влади, й рентабельності будівельно-монтажних робіт.

Було також порушено питання застосування нових будівельних матеріалів, які б більшою мірою відповідали вимогам санітарно-гігієнічних норм.

З висловлювань учасників науково-технічного семінару випливало: якби такі проблеми, що їх доводиться долати сучасним будівельникам, стояли б перед їх попередниками, ми ніколи б не побачили єгипетських пірамід, грецького Парфенона та інших досягнень зодчества.

Однак вони все ж таки виконують свою місію. Досить сказати, що Одеса за темпами та обсягами житлового будівництва посідає друге місце після Києва.

Выпуск: 

Схожі статті