День довкілля, або День збереження навколишнього середовища, – це один із тих, не стільки святкових, скільки проблемних «днів», відзначення яких запроваджено зараз майже в усіх країнах Європи. У цей день усі ми разом і кожен зокрема повинні ще й ще раз оглянути й осмислити той світ, який подарувала нам природа, і той, який – всією своєю діяльністю, своєю мудрістю, своїм науково-технічним розвитком, своєю любов’ю до природи, а водночас і всіма тими проблемами, які для природи і для нас самих уся ця діяльність породжує, – ми собі створюємо.

Про те, наскільки мудро та відповідально ми повинні поводитися в нашому довкіллі, аби зберегти його максимально придатним для життя, для нашого з вами здорового та багатолітнього існування, свідчить той факт, що в 2000 році було ухвалено Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» та про «Екологічну мережу України відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття» (1995) та щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту». А вже в 2005 році, у відповідності з цим законом, таку ж програму формування нацекологічної мережі на 2005 – 2015 роки в Одеській області було прийнято й Одеською облрадою.

Я невипадково згадав про обласну та всеукраїнську національну програми, які базуються на «всеєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного розмаїття». Подібний підхід свідчить про те, що ми, європейці, вже усвідомили: проблеми екології стосуються не якоїсь місцевості, якогось конкретного регіону, чи навіть окремої країни; це – проблеми міждержавні, всеєвропейські, вселюдські. І поліпшити ту дуже складну екологічну ситуацію, в якій ми з вами зараз опинилися, можна буде тільки тоді, коли подібні програми збереження довкілля матимуть кожна сільська та міська громада, кожен район та область, всі регіональні та державні інституції та організації.

В затвердженій облрадою «Програмі формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005 – 2015 рр.», мета та завдання і цієї програми, і всього нашого екологічного руху визначаються досить виразно і конкретно. «Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів… Екологічна мережа створюється з метою поліпшення умов для формування здорового довкілля, збереження біологічного та ландшафтного розмаїття, підвищення природно-ресурсного потенціалу території регіону».

З досвіду знаю, що, на жаль, наші господарники та й наші екологи дуже рідко зазирають до таких районних, обласних та всеукраїнських програм. А коли й зазирають, то погано дбають про дотримання норм збереження довкілля. Щоб зрозуміти, наскільки Одещина як регіон важлива в системі всеукраїнської і всеєвропейської екомережі, досить згадати, що на території області розташований один міжнародний природний регіон – Нижньодунайський, представлений Дунайським біосферним заповідником; та два природні регіони всеукраїнського значення: Нижньодністровський, з Нижньодністровським національним природним парком, який зараз формується; та Чорноморський, який охоплює північно-західний шельф Чорного моря. Крім цього, область охоплена п’ятьма природними коридорами: Азово-Чорноморським, який є міжнародним; Галицько-Слобожанським (що охоплює території Кодимського, Савранського і частково Балтського районів); Південноукраїнським, Прибережно-Дністровським та Прибережно-Бузьким. А загалом, на Одещині зараз діє один міжнародний заповідник, вісім всеукраїнських і двадцять шість заказників місцевого значення.

Тобто, як бачимо, ми вже навчилися підходити до осмислення проблем довкілля з точки зору науки і світової практики. От тільки діяльність наших господарників та поводження кожного з нас «на природі» від стандартів цих програм та європейських стандартів ще дуже далекі. Зокрема, великою проблемою Одещини є погіршення якості води в водоймах, викликане скиданням в них забруднених стоків. Досить сказати, що близько 40 відсотків каналізаційних очисних споруд і мереж знаходяться зараз у незадовільному технічному стані. Вони морально та фізично застаріли; а 37 відсотків цих мереж взагалі перебувають в аварійному стані. Особливо це стосується очисних споруд Ананьєва, Кодими, Рені, Любашівки, Красних Окон. Основними джерелами водопостачання області є зараз річки Дністер та Дунай, але екологічний стан басейнів цих річок характеризується, як «надзвичайний». До того ж централізованим, а отже, постійно контрольованим водопостачанням у нас охоплено лише 57% населених пунктів, а в 83-х відсотках сіл і міст області (вдумаймося лишень!) вода не відповідає вимогам державного стандарту «питна вода».

А тепер погляньмо, як усе взаємопов’язано: басейни наших річок не відповідають вимогам екологічних стандартів; каналізація – аварійна, питна вода неякісна, річки забруднені… А це ж і є той світ, який вже не природа, а ми самі з вами витворили. Самі і для себе. Додайте до цього забруднення повітря наших великих міст; підтоплення значних територій області, в зоні яких перебуває зараз 390 наших населених пунктів; та майже 48 відсотків нашої землі – понівечених ерозіями різного характеру; величезну кількість неконтрольованих і дуже шкідливих для довкілля смітників та величезних сміттєзвалищ… Сумна картина. Чи не так?

Але День довкілля запроваджено не лише для того, щоб ми жахалися станом екології, за якого нам доводиться зараз жити, та посипали голову покаянним попелом. Давайте роззирнемося навколо себе: приберемо сміття з власного двору, з дачі, з сільського обійстя; прочистимо і відродимо джерельце за селом, з якого починається струмочок: полагодимо криницю і приберемо навколо неї, та подбаємо про те, щоб вона закривалася; посадимо та зволожимо вже посаджені деревця. Пам’ятаймо, що кожен пагорбок, кожна вкрита килимами з трави і квітів долина – це витвір природи, це наша з вами краса, наше фізичне і душевне здоров’я. Тож починаймо берегти довкілля з виховання внутрішньої культури, з власної екологічної обачності та інтелігентності. А мудрість буття полягає в тому, що життєздатне довкілля існує завдяки нам, а ми – завдяки довкіллю… І нічого тут не зміниш.