У Рені розпочато збір підписів за референдум про дострокове припинення повноважень діючого мера Є.М. Маципудри, який ще не пропрацював на посаді міського голови і року. Що ж трапилося? Кому і чим не догодив Євген Миколайович, отримавши на виборах солідний кредит довіри?
Як це нерідко буває, в ході передвиборної кампанії кандидати давали багато обіцянок і що було сил сварили діючу владу. Не відмовив собі у цьому задоволенні і Є.М. Маципудра. Але ось настав час доводити свій професіоналізм.
Так, спадок Євгену Миколайовичу дістався не з легких. Одні проблеми були у стадії вирішення, як, наприклад, перехід багатоквартирних будинків на індивідуальне опалення на природному газі. Інші справи були занедбані – водопровід, каналізація.
Новому міському голові і команді, яку він сформував, необхідно було багато зробити з наведення елементарного порядку у місті, розробити плани на перспективу.
Не можна сказати, що мерія сидить склавши руки. Ухвалено програми газифікації, розвитку житлово-комунального господарства, безпеки руху. Упорядковується робота спеціальної економічної зони “Рені” – Євген Миколайович намагається збутися від мертвонароджених проектів і привести їм на зміну реального інвестора. Щоб ця робота провадилася результативно, у мера з’явився третій заступник щодо СЕЗ і інвестицій. Здається, все іде своєю чергою.
Але не треба забувати про те, що третя частина виборців – люди, які з різних причин глибоко симпатизують колишньому меру Сергію Степановичу Колевичу. Вони дуже уважно слідкували за діями Маципудри, не пробачаючи жодної необачної дії. Так, наприклад, міський голова звільнив начальника комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” К.Д. Ленчевську, звинувачуючи її у наявних порушеннях і скаргах городян на роботу комунального підприємства. Але зробив це настільки невміло, що Катерина Дмитрівна без зусиль довела свою правоту у суді першої інстанції. Звісно, надійшла апеляція до обласного суду. А поки суд та діло, робота комунального підприємства, по суті, паралізована. Хто страждає? Жителі міста.
Мер виступив з ініціативою закрити Центр раннього розвитку дитини, який заснував його попередник. Депутати більшістю голосів підтримали: місто, на жаль, не може дозволити собі витрачати гроші на те, щоб діти з трьох років вивчали англійську мову – є у Рені проблеми життєво важливіші. Будівля передана Центрові соціально-психологічної реабілітації дітей-інвалідів. Одні схвалюють це рішення, інші – критикують.
Але це, погодьтесь, не ті камені спотикання, через які можна ініціювати референдум про дострокові вибори. Проблема у тому, що у Євгена Миколайовича спочатку не склалися взаємини з депутатським корпусом.
Так, після виборів за партійними списками депутатський корпус надзвичайно різний. По-перше, він розділений за партійними ознаками. По-друге, на роботу колегіального органу не може не вплинути різниця в інтелектуальному і культурному рівні депутатів. По-третє, вочевидь зіткнулися меркантильні інтереси окремих особистостей. Нарешті, не можна відкидати з рахунку симпатії-антипатії, які склалися між людьми задовго до того, як вони опинилися разом, за кермом міської громади. Крім цього, мер поділив депутатський корпус на “нових” і “старих”. Останні автоматично втрапили у немилість: начебто з їхньої мовчазної згоди у місті було стільки безладу. “Старі” прийняли виклик, і розпочалося протистояння.
Вже декілька сесій поспіль питання, по суті, обговорюється одне: хто у домі господар? Так, на січневому пленарному засіданні міський голова і депутати жваво обговорювали питання про преміювання працівників міськвиконкому, про те, чи необхідний меру третій заступник з СЕЗ, про розширення складу бюджетної комісії і, відповідно, про кадрові зміни в інших комісіях. А коли один із депутатів нагадав про те, що у Рені немає програми соціально-економічного розвитку, це відразу вилилося у дискусію: хто над нею повнен працювати – мерія чи депутати? Програми немає і по сьогодні, тому протистояння викликають питання приватизації залишків комунальної власності.
Образи стали правилом спілкування опонентів. Ситуація настільки ускладнилася, що на останній березневій сесії, у фойє чергував міліціонер із кобурою на ремені!.. Березнева сесія Ренійської міськради багато питань порядку денного відклала на доопрацювання, ще раз продемонструвавши відсутність чіткої організації роботи. Як на те, що відбувається, дивляться мешканці Рені? Ми надали мікрофон тим, хто на сесії був присутній як глядачі.
Ірина Булгарова, керівник районної парторганізації “Наша Україна”:
– У принципі я вважаю, що Євген Миколайович Маципудра на сесії був достатньо впевнений. Зокрема, у тому, що необхідний третій заступник з питань СЕЗ. Є, звичайно, у мера якісь недоліки. Не сподобалась позиція депутата М. Льовкіна – дуже багато некоректних висловлювань: “негідник”, “хуліган”, “я оперую фактами, а ви язиком оперуєте” і так далі. Це неприємно. Кожні дві хвилини порушується регламент. Я вважаю, що всі питання повинні грунтовно вивчатися до сесії, на засіданнях постійних депутатських комісій. Менше емоцій, більше спокою і констуктивності у роботі. Гадаю, потрібно влаштовувати зустрічі мера і депутатів. Знаю, що одного разу Євген Миколайович запросив депутатів, але прийшло двоє, інші проігнорували.
Мешканці будинку № 1 по вул. Южна:
– Ми прийшли на сесію тому, що вже п’ять місяців сидимо без води! Погляньте лист заступника мера В. Кудрєва: ваш будинок приватизований, тому питання водопостачання вирішуйте самі. Це – не відповідь, це – відписка. На сесії таке протистояння – страх! Ніхто нікого не хоче слухати. Вже не кажучи про етику. Це ганьба, а не сесія! Такого у житті своєму ще не бачили.
Олена Ковальова, пенсіонерка:
– Одного разу я запитала мера: “Євгене Миколайовичу, невже Ви не вмієте з людьми говорити?” Він відповів: “Як з такими людьми можна говорити?” Відвідавши сесію, я зробила висновок, що депутатський корпус справді слабкий, справи не знають, “рисуються”. Маципудра, мені здається, грамотна людина, знаюча справу, тому йому важко працювати з таким складом. Але він повинен навчати тих, хто у силу своєї професії далекий від справ міста.
Софія Ратушненко, керівник районної організації Соцпартії:
– Нас, керівників партійних і громадських організацій, райдержадміністрація і райрада запрошують на зустрічі, цікавляться нашою точкою зору. А міська влада нас ігнорує. Сьогодні я вперше прийшла на сесію зі своєї ініціативи. Що можу сказати? Опоненти з обох сторін чомусь дуже болісно сприймають навіть запитання. Чому? На сесії може прозвучати будь-яке запитання, нехай навіть воно виходить за межі регламенту. Якщо проблема справді назріла, навіщо ж її відкладати? Сьогодні на сесію прийшли мешканці будинку, в якому п’ять місяців не подається вода. З чим ці жінки пішли додому? Ні з чим! Багато питань, які були поставлені на порядок денний, відкладені на доопрацювання. Отже, вони не були готові.
Сергій Арабаджи, член виконкому міськради:
– Авторитарний стиль керівництва, який проявляється у мера, сьогодні вже не прийнятний. Чи може міський голова не рахуватися з точкою зору депутатського корпусу? Не прислухатися, не радитися, не аналізувати? Депутати, зі свого боку, повинні удосконалюватися в умінні працювати. А поки що багато хто не дуже підготовлений до сесії, і мер, мотивуючи тим, що депутати не компетентні, намагається змусити їх замовкнути. В Ізмаїлі у минулому скликанні робота міської ради була заблокована тільки тому, що мер і депутатський корпус не могли знайти спільної мови. Ми бачимо, до чого призводить протистояння у столиці – страждає вся Україна… Я вважаю, що у Рені депутатський корпус і мер повинні бути одним цілим, а не двома ворогуючими таборами.
На цьому, мабуть, і поставимо крапку.
