Прямуючи до головного лікаря Арцизького району Миколи Гавриловича Чернюка, я запитала у десяти перехожих, чи є хтось з них членом лікарняної каси. Реакція різна: здивований погляд, довга пауза, знизування плечима... Літній чоловік запитав: «Це що – типу «чорної» каси?». Лише одна дама років під 50 цілком інтелігентного вигляду з неприхованим роздратуванням пробурчала: «Знаємо ми цю касу! На державні гроші медики тільки і лікуються». Я спробувала, було, їй щось пояснити, але вона відмахнулася від мене, як від настирливої мухи і, щось буркочучи собі під ніс, пішла далі.
Розповіла про бліцопитування Чернюку. Він не здивувався. Сумно, але на тлі, скажімо, Великої Британії, де серед соціальних програм пріоритетне місце відводиться розвитку медицини, і на тлі США, де на медичне обслуговування однієї людини в рік виділяється три з половиною тисячі доларів, ми з нашими річними 20 доларами виглядаємо жебраками. Але ж треба жити. І лікуватися з напівпорожнім гаманцем теж треба. Ось де саме лікарняна каса може стати паличкою-виручалочкою – тільки стань її членом і плати справно внески.
Микола Гаврилович прикидає: якщо, скажімо, членами лікарняної каси стане тисяча чоловік, то річна сума їх внесків (по десять гривень на місяць) складе 12 тисяч. За статистикою, з кожної тисячі жителів по медичну допомогу звертаються 750 чоловік. І тільки від 80 до 100 мають потребу в стаціонарному лікуванні. От на них кошти лікарняної каси і витрачаються. Зрозуміло, що в будь-якому разі залишок на наступний рік перейде. І хто знає, можливо, ці гроші саме і знадобляться тим, хто в попередньому році (і слава Богу!) ними не скористався – потреби не було. До речі, сам Микола Гаврилович вже два роки як член лікарняної каси, акуратно платить внески, хоча жодного разу за цей час не хворів. Він радий, що своєю участю допомагає іншим.
На жаль, ідея лікарняної каси поки що поширення серед непрацюючих не здобула. Та й серед працюючих – теж не дуже відома. На сьогодні з 320 її членів (і це при чисельності населення району в 47 тис. чоловік) 260 – медпрацівники. Це здебільшого люди середнього й низького статку – медсестри, санітарки. Для них при зарплаті в 400 гривень (оплата лікування – скажімо, запалення легенів – на кошти ще і лікарняної каси, а це до 600 гривень) – чимало означає. Мені, однак, згадалася при цьому недавня розмова з одним лікарем. «Як ви гадаєте, хірург набагато більше санітарки одержує? – запитав він, і сам же відповів. – Якщо він без категорії, без чергувань, а санітарка працює з хлоркою, має нічні, то різниця у них в оплаті праці гривень на 50». І тому не варто дивуватися, що серед членів лікарняної каси є лікарі.
На сьогодні її склад – люди, що винятково живуть у самому місті. Села в цьому розумінні «сплять». І даремно. Адже правий Микола Гаврилович, коли говорив: «Куди, насамперед, звертаються по матеріальну допомогу при призначенні лікування? – до керівника підприємства. А виходить, він повинен бути зацікавлений у тому, щоб якнайбільше його працівників стали членами лікарняної каси. Тоді і витрати підприємства будуть меншими». Така от залежність. І викликає тривогу те, що на місцях не провадять роз'яснювальну роботу. Хіба що самі медики, та й то з нагоди, до слова. Чернюк же вважає, що цим повинні займатися керівники підприємств, установ, організацій, що знають своїх людей, отже, здатні їх переконати. І якби в Арцизі було не 320 сьогоднішніх, а тисячі три-чотири членів лікарняної каси, – ККД її був би набагато вищим.
Сьогодні за статутом Арцизької лікарняної каси (її веде лікар Марина Миколаївна Мутовчи) 60 відсотків накопичень йде на лікування, а 40 – на придбання обладнання. Торік, наприклад, вони дуже знадобилися на купівлю електрокардіографа, а до нього придбали ще і довгоочікуваний кальпоскоп для жіночої консультації. А скільки ще всього треба! Добре, спонсори іноді допомагають. Завдяки істотній фінансовій підтримці депутата обласної ради В'ячеслава Володимировича Маркіна купили автоклав за 24 тисячі гривень. Голова ВАТ «Шампань України» Гнат Васильович Братінов і завідувачка аптеки Галина Петрівна Кіскіна допомогли придбати кілька бойлерів. Фермер з Нової Іванівки Федір Семенович Куцарєв купив холодильник. Завжди готові допомогти голови ВАТ «Комсомолець» Геннадій Іванович Терзі, ДГ ім. Кутузова Афанасій Зіновійович Челак, директор ТОВ «СПМК» Михайло Костянтинович Лебеденко. Солідну суму з Італії надіслала на потреби районної охорони здоров'я колишня її працівниця. Рішенням районної ради виділені 38 тисяч гривень на придбання егофагоскопа. І багато разів благополучне розв'язання проблем райлікарні досягалося завдяки особистій участі депутата облради, заступника голови обласної ради Георгія Івановича Арабаджи. І люди говорять їм спасибі за безкорисливість і розуміння: самотужки й скромними можливостями районній охороні здоров'я поки що не вдається обходитися без сторонньої допомоги. Зокрема і без сприяння учасників лікарняної каси, заснованої на благодійному принципі: обопільна допомога один одному. У кожному разі, я, розуміючи її важливість, того ж дня стала її членом. Хто за мною?
