Це щире задоволення – спілкуватися з вокалістом, чия творчість здатна змінювати світовідчуття будь-якої людини.
Соліст Одеського театру опери та балету, заслужений артист України Павло Васильович Єрмоленко повернувся з гастрольної поїздки до Іспанії з румунським театром «Nae Leonard».
Газета «Вільне життя» (Румунія) так відгукнулася про українського співака: «...Відбулася нова міжнародна постановка опери Джузеппе Верді «Ріголетто»... В ансамблі чудових виконавців... особливо яскраво виділився виконавець головної партії – Ріголетто – Павло Єрмоленко (Україна, м. Одеса). Володар сильного, красивого й об'ємного тембру, воістину вердіївського баритону, змусив глядача співпереживати своєму герою протягом всієї вистави. Чудова арія Cortigiani була зустрінута бурхливими оваціями наших глядачів... Браво, Rigo!»
– Вердіївських баритонів у світі нараховується всього десять-дванадцять... – говорить Павло Єрмоленко. – Це баритони рідкісного звучання – голоси певних стандартів: за красою тембру, об'ємністю, гнучкістю, виразністю й водночас акторською майстерністю. Я мріяв досягти такого рівня: брав уроки у відомого італійського маестро Луїджи. Найголовніше – правильно поставлений подих, що наповнює й породжує інший за звучанням голос. Крім того, в оперних артистів є і свої, індивідуальні секрети… (посміхається). Але головне, все-таки, – знати, як «побудувати» голос.
– Ви виставою «Ріголетто» відкривали гастролі в Іспанії?
– Так, я виконував цю партію. Хоча був ще один італійський баритон. До речі, дуже гарний голос. Він і репетирував довго.
– ..?
– Вийшло так, що через затримку з візою в іспанському посольстві в Києві я автобусом приїхав до Галаца за добу до прем'єри, а наступного дня театр повинен був виїжджати до Іспанії. Стомлений, змучений, я проспівав усю партію режисеру маестро Хосе Рамону, чим його вкрай здивував: тим паче, що виконав всі побажання в рамках здійсненої ним сучасної постановки опери. Суть полягала в тому, що від жаху і безвиході того, що сталося, Ріголетто повинен повернутися... у стан людського ембріону, скулившись і деформувавши кістяк, – повільно «згорнутися» і лягти. Я це зробив. І почув: «Браво! Це разюче. Я буду працювати з Вами!»
А після репетиції до зали для знайомства зі мною прийшов директор Альфонсо Сауро, який... попросив виконати другу частину арії Cortigiani. У ній є все: філіровка звуку, уся палітра голосу, вміння підкоритися диригенту... Важко, звичайно, через дві години після приїзду співати перед професіоналом, що буквально впивається в тебе поглядом. Вердикт був такий: «Мені дуже подобається Ваш голос!»
Так я вийшов до основного складу міжнародної прем'єри в Іспанії.
– Співаки із яких країн були її учасниками?
– В ансамблі чудових виконавців були Гектор Лопес (Мексика) – Дука, Монік Рандхілов Післарів (Італія) – Джильда, Помпей Хараштяну (Румунія) – Спарафучіле, чудовий румунський бас, соліст Бухарестської опери, співак із приголомшливим голосом – алмазом неймовірної краси. І чудовим акторським перевтіленням.
– Далеко не кожен вокаліст може так високо відгукуватися про колегу.
– Я захоплююся талановитими співаками. І мені було дуже приємно, коли на банкеті після прем'єри підняли тост за мене: «Браво, маестро!»
– Які ще враження залишилися від цієї поїздки?
– Я жив у чудових апартаментах з видом на узбережжя Середземного моря. Дуже сподобалося місто Гандія, де ми зупинилися і відкіля їздили по країні: оксамитний пісок, навколо гори і рожеве місто – краса надзвичайна.
– Залишається тільки побажати Вам, Павле Васильовичу, великих творчих успіхів із своїм новим імпресаріо.
– Дякую Вам.
