ПРОФТЕХШКОЛА ОДЕЩИНИ – ЗРАЗОК ДЛЯ ІНШИХ
ТАКУ ВИСОКУ ОЦІНКУ ДАЛИ ПТУ ОБЛАСТІ УЧАСНИКИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЕСТАФЕТИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
Спочатку кілька слів про саму естафету. Ця акція провадиться Міністерством освіти й науки України невипадково: сьогодні, як ніколи, відчувається гостра нестача робітничих кадрів у різних сферах виробництва, і особливо, у промисловості, будівництві. Нарешті, всі зрозуміли – ще не пізно надолужити прогаяне, відродити систему, повернути їй високий статус у суспільстві. Зрозуміло, що опинившись у ролі бідної пасербиці, нелегко знову завоювати королівський трон, посилаючись лише на колишню славу й авторитет. У ринкової економіки, як відомо, інший підхід і запит до кваліфікації кадрів. І на ринку праці затребувані будуть ті, хто володіє сучасними технологіями, у курсі всіх технічних новинок. Тому Всеукраїнський огляд інноваційних проектів – це не данина модному терміну, а реальна можливість показати, як і чому повинна навчати профтехсистема. Цього разу в Одеській області приймали представників Міносвіти й науки України, колег із сусідньої Вінницької області.
Перше, що запропонували гостям – це виставку інноваційного досвіду профтехучилищ області. Червоніти у виставковому фойє не довелося нікому, тому що одеситам є що показати, в них є чому повчитися... Це думка заступника начальника департаменту Міносвіти й науки України Л.В. Крячко. Проте, Лариса В’ячеславівна не змогла виділити когось окремо, всі, за її словами, «на високому рівні». Правда, і представники міністерства, і колеги з Вінниці надовго затрималися біля виставкового стенду Одеського вищого професійного училища торгівлі й технологій харчування. На перший погляд, про які інновації можна говорити в такій доступній і зрозумілій усім сфері? Педагоги ВПУ відповіли на це запитання своїми новими підручниками, методичними посібниками, написаними викладачами й майстрами ВПУ. В наш час, коли подекуди вчать на пальцях, тут вирішили проблему нестачі навчальної літератури самостійно. І це при тому, що училища, як і раніше, живуть не дуже заможно, гроші на видання книжок точно не виділяють. Але хто шукає, той знаходить... І директор ВПУ Л.Є. Висоцька охоче розповіла гостям про мультімедійні, інтерактивні форми навчання, які стали можливими завдяки участі в освітніх проектах ТАSІS, «Intel» та інших.
Високу оцінку одержали і два навчально-виробничі центри в сфері будівельних технологій. Одеська область одна з перших підтримала ініціативу Міністерства щодо впровадження новітніх будівельних матеріалів, технологій у процес навчання, а також співпраці з найбільшими будівельними фірмами. З захватом сприйняли гості й освітні нововведення в Іллічівському вищому професійному училищі морського транспорту, а також в Ізмаїльському ВПУ № 9, де вони побували. Вперше в Україні тут створені дві навчально-тренувальні фірми за німецькою програмою «Трансформ», «Антей».
Своїми спостереженнями, висновками учасники естафети поділилися два дні потому, за підсумковим «круглим столом», позначивши основні шляхи виходу з кризи, відновлення системи. Головне, як підкреслив у своєму виступі, заступник начальника управління освіти й науки Вінницької облдержадміністрації В.В. Бадюк – це підтримка місцевих органів самоврядування, і насамперед, фінансова. Багато чого залежить і від особистості керівника: при сильних директорах слабких училищ не буває... А в нашій області таких лідерів чимало – В.А. Бурдейний, Л.Є. Висоцька, Л.І. Жуха, В.Є. Янішевський. Завдяки цим людям одеська профтехсистема не тільки не здає позицій, але і стає зразком для інших.
Зрозуміло, що не обійшлося і без гострих дискусій. В інтерв’ю автору цих рядків директор Вінницького ВПУ мобільного зв’язку О.Д. Дмитрик поскаржився, що вже багато років училища безкоштовно готують кадри для великих комерційних фірм, що не вкладають у них ні копійки. Така «халява», судячи з усього, припала до душі численним фірмам і приватним підприємствам, вони навіть не задумуються, що за це потрібно платити, хоча б своєю участю в розвитку матеріальної бази. Але це – тема окремої статті, тим більше, що подібні зустрічі стануть традиційними, і педагоги зможуть обговорити всі наболілі питання і гострі проблеми.
Віра ЯСІНСЬКА, «Одеські вісті»
ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЛИШЕ ВІРИТИ
Петро Христофорович Челак директорує в Арцизькому професійному аграрному ліцеї 25 років.
– Сьогодні народному господарству потрібен працівник нової формації. І лише навчальні заклади, подібні до нашого, здатні дати їх країні, – говорить він.
Тим більше, що минулого року кризу в системі профтехосвіти було переборено. Важливо те, що у повному обсязі фінансуються зарплата, стипендії, харчування учнів. Вже виділяються кошти на утримання навчально-матеріальної бази, тоді як у попередні десять – дванадцять років з цією метою не надійшло жодної копійки...
Засмучує директора те, що випускників «футболять» від підприємства до підприємства. А ось п'ятьом електромонтерам, яких відповідно до договору було направлено до Білгород-Дністровської РЕМ, пощастило. Їхня праця оплачується досить високо: 2 – 2,5 тисячі гривень на місяць. Лише жаль, що на сьогодні це приємний виняток.
Дуже гостро стоїть питання працевлаштування випускників і в Тарутинському аграрному ліцеї. Тут бачать вихід у бронюванні робочих місць районним центром зайнятості населення. А у Петра Христофоровича думка на цей рахунок трохи інакша. Ліцей, вважає він, дає хлопцям можливість одержати першу робочу професію. А до центру зайнятості, як правило, звертаються із заявками на фахівців, що вже відбулися, із досвідом роботи на конкретному виробництві. Але щоб такими стати, потрібен час на це становлення. Тому саме керівники підприємств, які не виконали умови договору й відмовили випускникам ліцею у прийнятті на роботу, мають відповідати за свої дії.
Тривожить педагогів і те, що під час проходження виробничої практики, ліцеїстам не виплачують, відповідно до договору, зарплату за підвищеною тарифною сіткою.
Оскільки сучасному виробництву потрібні робітники нової формації, то їх треба готувати не на застарілій матеріально-технічній базі, а на тій, що відповідає вимогам дня. Арцизький аграрний ліцей має у своєму розпорядженні устаткування, якому за 30, а то й за 40 років. Меблі у класах тут, можна сказати, допотопні, а в гуртожитку не було ремонту з 1976 року. Й тут спільне лихо у аграрних ліцеїв: бракує сучасного сільськогосподарського устаткування, комбайнів. А в Тарутинському ліцеї навіть надійного трактора немає. Але ж там трактористів готують!
На цьому тлі знаковою подією стало придбання Арцизьким ліцеєм минулого року нових сівалок, культиватора, обприскувача. Цього року мають намір за 40 тисяч гривень купити оборотний плуг – за умови, звичайно, гарного врожаю. А види на нього непогані на 120 гектарах ярового ячменю й 12 га озимого, на 30 га – озимої пшениці й 10 га гороху. Прибуток піде на технічне переозброєння автотракторного парку, у якому й сьогодні перебувають у робочому стані 11 тракторів та 9 автомобілів.
– Якщо говорити чесно, – ділиться Челак, – я вже й не знаю, які із проблем головні, які – ні. Як на мене – так вони всі головні.
Крім усього іншого, загострилася кадрова проблема. Сьогодні середній вік інженерно-педагогічного складу – 48 років. На зарплату у 710 гривень не хочуть йти молоді фахівці.
Слухаючи директора ліцею, я співчувала йому. Адже навіть, щоб купити віник, або декілька лампочок треба до того пройти довгий шлях оформлення до дозвільної на те згоди казначейства. А вже якщо вартість покупки (ПММ, вугілля) – за 20 тисяч гривень, – то й до тендерного комітету України.
Добре, що є у ліцею чудовий спонсор – агрофірма «Дністровська», якою керує відомий у нашій області аграрій Іван Васильович Кістол. Якби не він, хто знає, як би пережив ліцей найважчі роки застою.
На прощання Петро Христофорович сказав:
– Був би я міністром, то насамперед зробив би усе, щоб керівник професійного закладу займався суто навчальним процесом і виконанням державних планів, а не перетворювався на завгоспа.
Залишається вірити, що рано чи пізно, але так воно й буде.
Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей», Арцизький район
