Наприкінці 2006 року Овідіопольський район урочисто відрапортував про завершення газифікації у повному обсязі й виявився першим в області, де газова мережа досягла кожного населеного пункту. Самі овідіопольці з гордістю стверджують, що й по всій Україні вони в цьому розумінні в авангарді. У грудні минулого року на Овідіопольщині доступ до газу одержало (останнє на той час) село Роксолани.
Потужним поштовхом для реалізації наміченого стало будівництво першої черги Білгород-Дністровського газопроводу, прокладеного через лиман. Тоді вперше за роки газифікації із обласного бюджету для Овідіопольського району було виділено 750 тисяч гривень. Ці кошти дали можливість побудувати підвідний газопровід Йосипівка – Петродолинське й почати тягти гілку високого тиску на Роксолани.
З початку проведення блакитного палива в районі газифіковано близько 20,2 тисячі житлових будинків і квартир, не рахуючи 1363 будиночки в садових товариствах та кооперативах. При цьому рівень газифікації житла досяг 92,4%. У рік завершення газифікації в районі було прокладено 61,04 км газових мереж. Це рекордні темпи у порівнянні із попереднім періодом, коли у 2005 році ця цифра досягла 38,92 км, а в 2004 – 22,7 км.
Але, як нерідко буває, перерізання символічної стрічечки знаменує лише початок чергового непростого етапу. І у зв'язку із цим виникають все нові проблеми.
– Роксоланівська сільрада виявилася останньою на шляху від джерел газифікації, – розповідає голова Овідіопольської райради Володимир Левчук. – І тим витратніше подібна розкіш цивілізації обходиться для його мешканців. Безперечно, найскладнішим періодом газифікації району можна із впевненістю назвати кінець 90-х – початок 2000 років. Тоді бюджет району міг, у найкращому разі, виділити лише певну частину грошей на підведення газопроводу до населеного пункту. Але вже із 2003 – 2004 років фінанси почали виділяти більш інтенсивно, й не лише на підвідні магістралі, але й із урахуванням зниження вартості проведення газу по вулицях для населення. У нинішній час профінансовані закладені в районному бюджеті кошти на проведення підземних переходів газопроводів під автодорогами та вулицями Роксолан. Проте необхідна для людей сума однаково виявляється дуже високою. Особливо для пенсіонерів, які практично не в змозі газифікувати свої будинки. Адже під’єднання від труби до будинку для 90% населення фінансується за рахунок їхніх власних коштів. І лише десяту частину суми можна провести через бюджет району як матеріальну допомогу. Тому проблема вартості газопроводу для окремої родини залишається досить високою.
Завдяки сільському голові Роксолан Любові Олександрівні Турбінській організаційні та проектні роботи в селі пройшли успішно й вчасно. Тут мешкає 1680 чоловік, переважно, пенсіонери. У підготовці купи документації ключову роль зіграли громадські організації, так звані вуличні комітети. Любов Олександрівна підтверджує: газифікація в Роксоланах провадиться за участі на паях громадян. Проведення газових трубопроводів розпочалося ще минулого року, й сьогодні можна рапортувати про реальні справи.
– Повністю газифіковано близько 4 вулиць. Котельню дитячого садка переведено на газ, школу також, – говорить Роксоланівський сільський голова. – ФАП поки ще перебуває на вугільному котлі, але за допомогою районного бюджету проект реконструкції на газове опалення вже виконано.
У розмові із мешканцями Роксолан вдалося з'ясувати, що у середньому вартість індивідуальної газифікації становить від 8 до 10 тисяч гривень. Є й інша шкала. Деякі, наприклад, досягають до 25 тисяч гривень. Усе залежить від модернізації та обсягів газового устаткування в будинку. Член вуличного комітету з газифікації Надія Михайлівна розповідає, що лише для проведення загальної траси кожен двір здавав по 3,5 тисячі гривень. Робочі бригади з прокладення трас у селі працюють постійно. Вже проведено трубопроводи по вулицях Шевченка, Котовського, розпочали освоювати вулицю Леніна. Після будівництва на головних вулицях розпочнеться монтаж у провулках. Проблеми виникають там, де мешканці здають недостатньо грошей для початку будівництва. Ймовірно, темпи могли бути вищими, але далеко не всі мають кошти, щоб провести газ до свого будинку. До слова, про будинки в Роксоланах. Їхня вартість у зв'язку із газифікацією зросла за останній період удев’ятеро. Найдоступнішими за ціною вважаються будинки із продажною ціною 20 тисяч доларів. Деякі одесити охоче купують їх як дачі.
Однак головна проблема, поставлена часом як наріжний камінь, – не складнощі, пов'язані із розведенням газових мереж всередині населених пунктів. Сьогодні все гостріше постає питання щодо приналежності газових магістралей. Суть полягає в тому, що підвідні магістралі до населених пунктів будуються за рахунок кооперування коштів державних, місцевого бюджету та населення. Причому багатьом газопроводам по 15 – 20 років. За законом побудовані магістралі згодом мають бути передані на обслуговування спеціалізованій організації. У даному випадку це – ВАТ «Одесагаз», недержавна структура.
Говорячи про 100% виконання програми максимум з газифікації в Овідіопольському районі, начальник Овідіопольського УЕГГ Микола Миколайович Панченко підкреслює, що будь-яка газова гілка має бути передана на баланс:
– Висіти у повітрі газопровід не може, – говорить він. – А в районі перебуває багато таких об'єктів, побудованих за царя Гороха. Їх мають обслуговувати фахівці. Укладайте з нами договір, платіть гроші.
– Так, ми віддаємо газові мережі, але лише на обслуговування, – не заперечує голова Овідіопольської райради Володимир Левчук, – але при цьому питання їхньої власності все ж таки залишається відкритим. Хоча б формально це має бути вирішено на користь тих, хто вкладає гроші, тобто має стати власністю громад. Раз гроші мої, то й власність моя.
У підсумковій розмові голова Овідіопольської районної ради Володимир Левчук згадав, що це назріле питання поки що не знаходить практичного втілення, можливо тому, що райрада поки що не знає, як підійти до його вирішення. До речі, аналогічні складнощі сьогодні виникають і щодо магістрального газопроводу, побудованого у Білгороді-Дністровському. Також йдеться про перспективи газопроводу селища Затоки, який будується, як відомо, без єдиної копійки державних коштів, а лише за рахунок інвестицій та Затоківського селищного бюджету. Як буде вирішуватися ця спільна для багатьох проблема, покаже час. І, можливо, овідіопільцям знову, як і в газифікації, доведеться стати першопрохідниками розв’язання такого настільки непростого питання.
