2. де ж гроші «лежать»?
Можливо, прочитавши першу статтю з Біляївського району («ОВ» за 7 червня), багатьом читачам подумалося: були б у нас такі ж умови, ми б ще не те встигли. Що на це скажеш? По-перше, умови не виникають самі по собі, а створюються певними зусиллями людей, тих же жителів району. А, по-друге, біляївці теж випробували на собі всі негативні наслідки непродуманої до кінця аграрної реформи. Більш того, тут, на відміну від багатьох районів, практично не залишилося великих сільськогосподарських кооперативів, майже зникли відомі в минулому тваринницькі комплекси, впало виробництво й у традиційній для району галузі – овочівництві. За такого стану справ неважко було передбачити негативні економічні наслідки і масовий від’їзд селян, особливо молоді, у великі міста на заробітки. Але в Біляївському районі, який безпосередньо межує з Одесою, такого не спостерігалося, та й за зовнішнім виглядом багатьох сіл не скажеш, що вони ледве животіють або доживають останні дні.
А все це тому, що в районі, глибоко вивчивши ситуацію, яка склалася, взялися відразу за розвиток малого і середнього бізнесу, всіма способами підтримуючи його становлення й зміцнення. Тому великих сільгоспвиробників, можливо, і нема, але є майже триста фермерських господарств. Нам вдалося поговорити з головою асоціації фермерів району Віктором Гордієнком і довідатися, що вони одержують постійну підтримку, їх не забувають при формуванні різних субсидій з будь-якого бюджету. Хоча, звичайно, хотілося б, щоб держава більше уваги приділяла цим об’єднанням аграріїв.
Прикладом в усьому тут служить ПП «Промінь», його очолює Ольга Вовченко, людина вже дуже популярна в області й країні. До неї їдуть вчитися, як організовувати виробництво в нових умовах, як вирощувати високий, понад 500 центнерів, врожай овочів на краплинному зрошенні.
Зробимо ще один маленький відступ, щоб проілюструвати її ставлення до землі, до довірених селянами паїв. У день поїздки по району ми зустрілися з нею в центрі Біляївки, куди вона разом із головним агрономом Володимиром Тварковським буквально «забігла» по допомогу до районних фахівців. А справа в тому, що «Обленерго» планує провести лінію електропередач через поля «Променя» і «зняти» таким чином із сівозміни до семи гектарів ріллі. Раніше таке проходило без будь-якого спротиву. Але зараз інші часи й інше ставлення до землі.
– Тим більше, – пояснює Ольга Василівна, – що ту ж саму лінію електропередач можна прокласти вздовж наявних доріг, не завдаючи нових земельних втрат. Але звикли все робити «навпростець», не беручи до уваги власників землі.
Ось такі господарі нині у Біляївці. Розповідаю про це, нітрохи не відхиляючись від головної теми. Саме широка мережа фермерських та інших сільгосппідприємств сьогодні забезпечуює 17-18 відсотків доходів бюджету, дає сотні робочих місць для місцевого населення.
Надійною фінансовою опорою для району стали представники малого й середнього бізнесу. Їхній внесок – кожна четверта гривня до бюджету. Показник, що теж мало де можна зустріти в іншому районі. Але це прийшло теж не саме по собі, а в результаті вироблення дуже конкретної програми і постійного її практичного впровадження.
Адже не секрет, що сьогодні щодня в області виникають десятки таких підприємств, і, як метелики на світлі, зникають, не протримавшись і одного року. Керівники Біляївського району не просто декларували, як багато хто, підтримку малому бізнесу, а робили й роблять все можливе, щоб так було і на практиці. Саме тут вперше в області було відкрито «єдине вікно» для оформлення всіх дозвільних документів за лічені дні. До них приїжджали по досвід із усієї області, але мало хто його потім повторив. І сьогодні, особливо в містах, можна чути десятки нарікань, що робота ведеться не за принципом «єдиного вікна», а більше за принципом «зачинених дверей». Кожна інстанція, що має дозвільне право, не поспішає з ним так просто розставатися. Чому? Не важко здогадатися.
А біляївці пішли далі. Вони створили єдиний «Дозвільний центр», де кожна людина, що бажає зайнятися підприємництвом, одержує необхідні документи без біганини по інстанціях. Тут же вони одержать повну консультацію про те, як організувати свій бізнес. Крім того, районною радою була затверджена програма підтримки малого бізнесу на 2007 – 2010 роки, де передбачено комплекс заходів щодо упорядкування нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності, фінансово-кредитної й інвестиційної підтримки ресурсного й інформаційного забезпечення.
А от і конкретні результати такого підходу. Вже в поточному році надійшло від майбутніх підприємців понад 130 заяв, основна частина яких одержала дозвільні документи. Вони поповнили «родину» бізнесменів району, що нараховує понад 7 тисяч суб’єктів, із них фізичних осіб – 5700, юридичних – 1316.
Дозволимо собі ще кілька цифр, які характеризують розвиток бізнесу в районі. Тут вже мається 640 малих підприємств. Причому їх число на 10 тисяч населення (такий міжнародний підрахунок) зріс за сім років з 42 до 64.
І ще один важливий аспект у розвитку малого бізнесу. Відомо, що «швидкі» гроші одержують у торгівлі, і на початку цим шляхом пішла основна маса свіжоспечених бізнесменів. Але потім закони ринкової економіки поступово стали регулювати ситуацію. Люди зрозуміли, що найнадійніша справа – це організація власного виробництва, заповнення тих ніш, де поки що існує якийсь дефіцит товарів і послуг.
Сьогодні у Біляївському районі число малих підприємств у промисловості складає 15 відсотків, стільки ж – у будівництві і на транспорті. Широкий розвиток одержала не тільки торгівля автотранспортом, але і його ремонт, організація автотранспортних перевезень.
Причому, як з’ясувалося, саме зайняті у виробництві малі підприємства є найістотнішими платниками податків.
Начальник фінансового управління райдержадміністрації Марина Кара називає деякі з них: це ТОВ «Монолітбуд», «Бусоль», «Тирас», комерційна фірма «Водограй» і ряд інших.
– Ставка на розвиток малого бізнесу, – говорить голова райради Олександр Семенов, – виявилася вірною і дуже надійною. Те, що ми вкладаємо в цю нову для нас галузь, повертається потім багаторазово.
Є в районі ще одне істотне джерело поповнення районної «скарбнички». Як відомо, у всіх районних бюджетах після податку на доход фізичних осіб йде плата за землю. Тут багато чого поки що не до кінця з’ясовано. Як і в питанні оренди водних ресурсів місцевого значення. А їх у районі теж чимало. Зараз, спираючись на рекомендації обласної ради, тут прагнуть виробити єдину цінову політику.
Як відомо, у приміському районі великий попит на земельні ділянки. Тому деякі сільради стали було продавати навіть землі сільськогосподарського призначення, змінивши під різними приводами їх статус.
Тепер рішенням районної ради накладено тимчасове ембарго на продаж такої землі. А що стосується ділянок у селі і за його межами, які такого статусу не мають, їх продаж упорядковано, він ведеться відкрито, на конкурсній основі. У результаті, вже цього року ця операція принесла до районного бюджету майже 1,2 млн гривень.
І ще одне джерело доходів – це піщані кар’єри. Не секрет, що багато з них експлуатувалися хижацьким способом, без дозвільних на те документів. Про це писала не раз і наша газета. Втішно, що остання публікація була широко обговорена на районному рівні, проведена необхідна додаткова робота з оформлення дозвільних документів, реєстрації кожної фірми в податковій інспекції. І нове джерело доходів, ніби замулене джерело після очищення, стало оживати, збільшуючи грошовий потік.
Як бачимо, можливостей для поповнення районного бюджету тут чимало. Їх сума зростає буквально щорічно. І все ж таки грошей, як і в інших районах, не вистачає на найнеобхідніше. А тим більше на капітальне будівництво, спорудження і ремонт приміщень соціального призначення, що з успіхом, як говорилося в першій статті, у районі все-таки ведеться і сьогодні.
Де вихід? Біляївці, як багато хто в області, вбачають його в залученні інвестицій. Іноземців поки що запросити не вдається: дуже вже їх лякає та тривала нестабільність, яка склалася останнім часом у нашій країні. Але зі своїми контакти начебто починають налагоджуватися. І перший приклад – укладання довгострокового договору з фірмою «Нафтогазсервіс», яка допоможе і коштами, і участю в завершенні будівництва газопроводу високого тиску по трасі Яськи – Градениці. А для цього необхідно, як мінімум, 15 мільйонів гривень. Якщо чекати державної субвенції, то доведеться вести роботи майже десятиліття. Тим більше, що виділено цих коштів у поточному році так і не було.
Але біляївці не втрачають надії, що до них все ж таки прийдуть і надовго заможні інвестори. Район приміський, із гарними транспортними розв’язками. Тут є всі можливості створити солідні сучасні підприємства з переробки молока, овочів, зі складання і промислового ремонту автомобілів, виробленню піску, щебеню, ракушняку, інших корисних копалин.
Тоді вигляд району стане змінюватися ще швидшими темпами. Для цього потрібні не тільки кошти, але і люди з діловою хваткою, із щирою відданістю інтересам району. Але про них – у наступній статті.
