Посуха охопила майже всю Одеську область. Будь-які надії на рятівний дощ марні. Посіви буквально “вмирають стоячи”, намагаючись з останніх сил утворити в колосках по кілька зерен.
У ці важкі дні ми звернулися до заступника голови обласної держадміністрації з аграрних питань М.Г. Кісеолара з проханням прокоментувати ситуацію, що склалася.
– Миколо Георгійовичу, охарактеризуйте, будь ласка, стан справ на полях області.
– У зв’язку з аномальними кліматичними умовами – безсніжна зима і високі температури повітря у квітні-травні, без єдиного гарного дощу – в окремих районах області, особливо на півдні, посіви озимих почали гинути, так і не утворивши повновагового колосся. Ідеться насамперед про Болградський, Ізмаїльський, Арцизький, частину Ренійського та Саратського районів, хоча посуха захопила частково і багато інших районів, зокрема і на півночі області. В окремі дні температура повітря у тіні піднімалася до 35 градусів.
І все це відбувалося у той особливий для рослин період, коли вони викидали колос, і починалося формування зерна. Як відомо, саме у цей час посіви потребують великої кількості вологи. А в продуктивному шарі грунту вона практично була відсутня ще з зими й ранньої весни і не поповнилася через те, що не було навіть мінімальних опадів.
Потрібно віддати належне нашим землеробам, які провели осінню сівбу з дотриманням всіх агротехнічних вимог. І посіви сьогодні стоять чисті від бур’янів і не заражені якимись хворобами. Скажу більше: якби не такий догляд за посівами, ми б давно вже списали багато масивів. А сьогодні стебла озимої пшениці стоять аж фіолетові, намагаючись з останніх можливостей утворити зерно, дати хоч якийсь мінімальний врожай.
Зерно, звичайно, від такого запалу буде щупле, не маючи, у багатьох випадках, тих кондицій, які одержували раніше. І все ж не потрібно поспішати вводити у такі поля культиватори і лущильники, потрібно дочекатися збирання.
– Що передбачає і робить наука у цій ситуації?
– Обставини, що склалися на полях, ще раз нагадали всім, що ми перебуваємо у зоні ризикованого землеробства. І посіви гинуть або дають мізерний врожай після суворої зими з морозами або від посухи і високих температур пізньої весни і влітку.
Тому і учені повинні працювати над виведенням таких сортів озимої пшениці і озимого ячменю, які б не боялися названих природних аномалій. Сьогодні ж селекціонери пропонують великий набір сортів озимих культур, що характеризуються багатьма якісними показниками, але при цьому не обумовлюється їхня стійкість до великих холодів і посухи.
Нещодавно ми проводили “День поля” на території Інституту агропромислового виробництва. На дослідних ділянках посіви стоять високі, за зовнішнім виглядом готові дати до 70 центнерів зерна з гектара. А фактично буде у два-три рази менше. От вам і конкретна ситуація для глибоких роздумів учених і практиків.
Нам потрібно мати хоча б по два-три сорти озимої пшениці і озимого ячменю які мають хорошу стійкість до морозів і посухи, щоб створити надійну гарантію одержання врожаю за будь-яких аномальних явищ.
– Але у нас же є ще й інший гарант подолання посухи. Адже існує в області широка меліоративна мережа?
– Свого часу в області справді була збудована меліоративна система, яка передбачає полив 250 тисяч гектарів посівів. Але останнім часом від неї мало що залишилося. Найголовніше – зруйнована вся внутрігосподарська мережа. Виходить, що воду закачують, подають головним водоводом, а далі ланцюг обривається. Облводгосп поспішив передати внутрішні водоводи сільським радам, а ті повинні були шукати їм нового господаря-орендаря. Одне слово, переклали свої турботи на чужі плечі.
Помилковим було і те, що провели розпаювання поливних земель серед 1,5 тисячі пайовиків. Звичайно, використовувати водоводи і поливну техніку, розраховану на сотні гектарів, вони не могли.
Сьогодні потрібно знову відбудовувати єдину державну систему меліорації земель або повністю передати її у приватні руки. Тоді подальший розвиток зрошення залежатиме від бажання та можливостей місцевих аграріїв.
Наскільки я знаю, зараз готується нова програма з меліорації земель, на яку будуть виділені величезні кошти. Але це у майбутньому. Заяви ж облводгоспу про свою готовність забезпечувати полив 150-тисяч гектарів – це просто блеф. Не можуть вони цього робити хоча б тому, що, повторююсь, зруйнована мережа внутрішніх водопроводів. Та й конкретні результати говорять про це. Договори укладено на полив 40 тисяч гектарів, а фактично рятівну вологу посіви не одержали навіть і на такій площі.
– Що Ви порадите селянам у цю важку для них годину?
– Скажу ще раз, що сьогодні вже не потрібно рахуватися з економічними втратами, потрібно зберегти всі посіви, які дадуть якийсь врожай. Хай це буде 10-12 центнерів. Потрібно, насамперед, забезпечити себе насіннєвим матеріалом, а потім і запити продовольчої програми країни та області.
Звичайно, там де колос не сформувався або він порожній, без зерен, там, як вже роблять у багатьох районах, слід косити зелену масу на корм худобі, або роздавати її пайовикам.
Зараз в усіх районах області іде повна інвентаризація посівів. Справа ця дуже відповідальна, і від неї багато в чому залежатиме розмір компенсації втрат з державного бюджету. До складеного акту потрібно ще додати документи з Гідрометцентру, Торговельної палати тощо. Звичайно, мороки багато, але без повного пакета документів дотації не видаватимуться. Потрібно звикати до того, що це бюджетні кошти, і вони можуть бути витрачені лише при наявності підтверджувальних висновків різних служб.
Друге. Це складання зернофуражного балансу у кожному господарстві будь-якої форми власності Нам потрібно конкретно визначитися, які в області є потреби у зерні, і наскільки їх можна буде задовольнити своїми ресурсами. Йдеться, у першу чергу, про насіннєвий матеріал.
Третє. Це підготовка до нового посіву озимих. З врахуванням того, що збережеться від нинішніх посівів як озимих, так і ярових культур, які теж перебувають на багатьох площах у пригніченому стані.
Щодо допомоги потерпілим аграрним господарствам, то її, безперечно, буде надано. Про це ще раз запевнив під час короткочасного візиту до Любашівського району Прем’єр-міністр України Віктор Федорович Янукович. І справді, вже наступного дня Кабінет Міністрів ухвалив рішення “Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи і забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року”. У ньому передбачено 50 мільйонів гривень для забезпечення насіннєвого фонду, 200 мільйонів гривень – для підтримки господарств, які потерпіли внаслідок посухи. Виділено кошти і на закупівлю зерна для поповнення державного та місцевих фондів.
На завершення нашої розмови хочу ще раз сказати, що збитку сільському господарству завдано величезного. З наявних майже 700 тисяч гектарів озимої пшениці до збирання може залишиться тільки їхня третя частина. Постраждали озимий і яровий ячмінь, горох, кукурудза, інші зернові та технічні культури.
І все ж не потрібно падати духом. Мені за свою багаторічну практику роботи довелося пережити не один такий рік, коли посіви гинули від морозів або потрапляли під запал під час формування зерна. І вихід знаходився завжди. Гадаю, і зараз селяни не залишаться наодинці зі своєю бідою.
Тільки потрібно пам’ятати, що біла об’єднує людей, вони з великою дбайливістю беруться до роботи, готові прийти на допомогу сусідові. А разом ми подолаємо і цю біду.
Степан СЕРБІНОВ, «Одеські вісті»
Провідні фахівці Любашівського районного управління агропромислового розвитку райдержадміністрації прогнозують, що врожай зернових не перевищить 12 центнерів з кожного гектара. І це попри те, що в цьому році посівна пройшла на високому агротехнічному рівні з подальшим підживленням, протруєнням від бур’янів та шкідників. Найбільш вражені засухою зернові ниви фермерських господарств «Агросвіт», »Агро-Нордік» та «Основа», де зустрівся з селянами. Звичайно, головною темою розмов була подальша державна підтримка сільгоспвиробників. Адже на сьогоднішній день засушливою погодою знищено 11,283 тисячі га з 54,4 тисяч га, зайнятих озимими та ярими культурами. Посівні площі більшості товаровиробників постраждали на 60 відсотків. Несамовитою спекою повністю знищений 700-гектарний клин у фермерському господарстві «Основа» ( керівник Юрій Манзар ), «погоріли» зернові у ф/г «Івана Піддубного» (керівник Іван Семьонов), в усіх чотирьох господарствах, що на території Боківської сільради, тощо.
Голова фермерського господарства „Олена і К” Андрій Терновий уже пустив під плуг площі, засіяні елітним насінням „Куяльник” та „Колумбія”. Правда, ще „тримається” „Подолянка”. Досвідчений господарник зауважив, що ярина виглядає чомусь краще, ніж озимина, а врожайність, як це не прикро говорити, очікується 10-12 центнерів на круг. Несприятливі погодні умови не дають набратися сил посівам зернових та технічних культур, які добре зійшли на 1096 га.
Через брак кормів фермерові доводиться „збувати” свиней, на вирощуванні яких спеціалізується господарство. Й невдовзі 600 свинок „перекочують” на бійню м’ясопереробної фірми „Векка”, що у с. Благодатне Комінтернівського району, по ціні 6,70 грн. за кілограм живої ваги. Це найбільша закупівельна ціна, яку пропонують переробники, але нічого не вдієш. Щоб не зазнати збитків, свинину потрібно реалізовувати не менше, ніж за 10,80 грн за кг. Раніше, а точніше у 2005 році, за 70 голів можна було отримати 102 тисячі гривень, а зараз — лише половину. Андрій Терновий з гіркотою каже, що вже півроку господарство працює собі у збиток, і краще було б свиней вигнати з обори, а зерно, яке значно зросло в ціні, продати. Зиску було б більше. Тим паче, що 350 тисяч гривень кредиту щоденно нагадають про себе чималими відсотками.
Правда, нещодавно господарство закупило 22 елітні свинки порід „Біла українська” і „Ландрас”, які дають більший приріст, що значно зменшить затрати на їхню відгодівлю. Крім того, тут утримується 56 голів великої рогатої худоби, з яких — 20 дійних корів, вони потроху поповнюють фермерську скарбницю свіжою копійчиною.
Втішаючись надією, що рясні дощі таки окроплять спраглу землю, механізатори господарства засіяли соняшником 180 га. При екстремальній сівбі перед сівалкою пустили окучник, який і розгортав сухий ґрунт. А через відсутність сіна планують посіяти кукурудзу на силос.
Щоденно перевіряючи стан посівів, селяни з надією дивляться на безхмарне небо, яке вже починає дратувати своєю блакиттю.
