Наші вітчизняні сільгоспвиробники, як і раніше, сподіваються на дотації і компенсації з державного бюджету. А проте, світова практика свідчить, що аграрний сектор економіки давно вже перейшов на нові механізми управління ризиками, зокрема, на їх страхування. Це, в першу чергу, дозволяє більш ефективно використовувати державні кошти, а, головне, сприяє швидкому впровадженню у сільському господарстві нових технологій. Крім того, така форма підтримки товаровиробника сумісна з вимогами Світової торговельної організації, членом якої Україна планує стати найближчим часом.
У той же час, як вважає Вікторія Якубович, національний координатор проекту “Вдосконалення управління ризиками фермерських господарств, малих і середніх підприємств в аграрному секторі”, який, до речі, фінансується за рахунок Європейського союзу, система аграрного страхування у нашій країні не лише базується на виплатах з держбюджету, але й не дозволяє ефективно використовувати механізми управління ризиками, а, отже, не забезпечує стабільність виробництва і зростання доходів сільгоспвиробників.
На її думку, назріла гостра необхідність серйозних змін у системі страхування сільськогосподарських ризиків. Але провадити ці зміни потрібно послідовно, на основі погодженої на державному рівні стратегії розвитку цієї системи, яка була б закріплена відповідними законодавчими актами.
– По-перше, з метою послідовного реформування законодавства в аграрному страхуванні, необхідно розробити і погодити з усіма учасниками системи Концепцію аграрного страхування, – говорить В. Якубович. – По-друге, привести існуючі законодавчі акти у відповідність до цієї Концепції.
У зв’язку з цим, основними учасниками системи аграрного страхування повинні стати сільськогосподарські виробники та їх об’єднання, які користуються страховими послугами, страхові організації, які надають ці послуги, уряд, який реалізує державну політику щодо стабілізації сільськогосподарського виробництва і прибутків сільгоспвиробників, а також допоміжні організації – профспілкові і громадські об’єднання, експертно-правові структури.
На думку спеціалістів, основними принципами нової системи аграрного страхування повинні стати: прозорість і довіра між учасниками системи при розробці політики і нових страхових продуктів; добровільна участь у ній; доступність страхових послуг для сільгоспвиробників, зокрема, за ціною; економічна доцільність діяльності страхових компаній на ринку аграрного страхування; ефективність використання державних ресурсів, зокрема, при недостатніх обсягах бюджетних коштів.
Роль уряду у цій системі аграрного страхування полягає у плануванні і управлінні програмами державного субсидування страхування, а також забезпеченні перестрахування у випадку виникнення катастрофічних ризиків страхових продуктів в межах державної підтримки і, звичайно, у контролі за діяльністю страхових компаній.
– Проте, оскільки сьогодні уряд не має достатніх інструментів для виконання вищеназваних функцій, виникає необхідність у створенні, принаймні, двох нових державних структур – агенції аграрного страхування і спеціального фонду державного перестрахування, – продовжує В. Якубович. – На першу повинні будуть покладені обов’язки з планування та управління програмами державного субсидування страхування, а на другу – забезпечення державного страхування у випадку катастрофічних ризиків для страхових продуктів в межах державної підтримки. Щодо контролю за діяльністю страхових компаній, то цю функцію може виконувати Державна комісія з врегулювання ринків фінансових послуг в Україні.
– Як уже говорилося вище, якщо нова Концепція системи аграрного страхування в Україні буде розроблена і погоджена з усіма учасниками, необхідно буде чинне законодавство привести у відповідність з її положеннями, – підкреслює регіональний координатор проекту “Вдосконалення управління ризиками фермерських господарств, малих і середніх підприємств в аграрному секторі” Сергій Пташенчук. – Але, на нашу думку, найкращим варіантом було б ухвалення нового Закону “Про аграрне страхування”, який би став законом прямої дії і був основою для функціонування цієї системи.
