Перші пам'ятки цієї древньої культури були відкриті в ХІХ столітті на Київщині, біля села Трипілля. Тому вона й одержала назву Трипільської.
Однак подальші дослідження археологів переконливо довели, що географія її набагато ширша і розповсюджена практично на всьому ареалі півдня Східної Європи. Велику кількість пам'яток цієї культури, що датуються IV-V тисячоліттям до нашої ери, було відкрито на території Одеської області, зокрема у Болградському, Кодимському, Березівському, Біляївському районах.
Археологічні знахідки – глиняний посуд, знаряддя праці, полювання, зображення божеств, явищ природи, тварин – свідчать, що носіями даної культури були перші племена тваринників-землеробів.
Дивним, на перший погляд, здається і те, що давні люди мали певні поняття про космос, зобразивши на глиняному посуді образ спіралеподібного Всесвіту, що було підтверджено вченими тільки в ХХ столітті за допомогою потужних телескопів.
Не менш разючими здалися зображення хмар і дощу. Пройшло з того часу сім тисячоріч, але і ми, як і вони, незважаючи на досягнення високих технологій, як і раніше, залежимо від примх природи. Як, наприклад, за нинішніх весни і літа, коли наші землероби страждають від катастрофічної посухи. І всі ми разом із ними.
З новою експозицією пам'яток Трипільської культури можна ознайомитися в Одеському археологічному музеї. А ознайомившись з ними, подумати про те, що вічне і що тлінне.
