ВАНТАЖ ВІД КАЗАХСЬКИХ БРАТІВ ПЕРЕВЕРНУВСЯ ЗА ТРИ ГОДИНИ ВІД ПОЛЬСЬКОГО КОРДОНУ
У вівторок вранці кореспондент “ОВ” збирався виїхати до Києва швидким “Львів – Луганськ”. Касир на вокзалі Коростень-Південно-Західний тактовно відмовила від купівлі квитка. По-перше, потяг затримувався до того часу на 3 години. По-друге, у ньому не було жодного вільного місця. По-третє, сідати до вагона, який побував під “фосфорною хмарою”, на думку працівника залізниці, небажано.
Через НП, яка сталася неподалік від Львова, у дикій паніці перебуває практично вся Західна Україна. Народ поспішно відбуває у більш безпечні регіони країни, включаючи… 5-ту, 4-ту і навіть 3-тю Чорнобильські зони. Офіційні джерела у Києві монотонно повторюють: чутки про смертельну небезпеку, так би мовити, дуже перебільшені. І навіть натякають на їх “передвиборне” походження.
Все розпочалося у понеділок ввечері. Вантажний склад із 58 вагонів на перегоні між станціямі Ожидів і Красне на 57-кілометровій швидкості наштовхнувся на нез’ясовану поки що перешкоду. 15 п’ятидесятитонних цистерн, які прямували із Казахстану до Польщі, а також два вагони з коксом зійшли з рейок. Одна цистерна під час аварії отримала пробоїни, через що фосфор відразу ж “вирвався на волю” і розтікся на 300 квадратних метрів. Услід за цим спалахнуло ще шість цистерн. Величезна хмара, яка утворилася внаслідок пожежі, накрила територію у 79 квадратних кілометрів; сюди ввійшли три райони: Бузький (де, власне, і перекинулися вагони), а також частково Бродівський і Радехівський.
Фахівці стверджують: такої кількості отрути, що витекла, більш ніж достатньо, щоб знищити все живе у радіусі 20 квадратних кілометрів. Тому що смертельною для людини вважається навіть одна десята граму! Навіть якщо до організму потрапить менша кількість жовтого фосфору, отрута або її випари викликають глибокі опіки; потрапивши до серця, людина відчуває симптоми, схожі на інфаркт міокарда. Ввійти до числа таких ось “інфарктників” мають шанс принаймні 11 тисяч людей, які перебувають у зоні лиха. Крім цього, отрута уражає печінку, легені, нирки, мозок та кістки…
Згідно з офіційною версією, розповсюдженою прес-службою МНС України, велетенську пожежу було локалізовано ще у понеділок приблизно о 22.30. Однак, неофіційні джерела повідомили “ОВ”, що насправді вогонь палає й до цього часу. Цьому сприяють відповідні погодні умови. Увесь позаминулий тиждень на Західній Україні йшли дощі. МНСники час від часу викликалися в міста і села для евакуації мешканців з будинків, які потрапили у зону повені: аварійні бригади електриків відновлювали лінії електропередач. Метеорологи обіцяли “послаблення режиму” з початку наступного тижня. Як виявилося, вони трішечки поквапилися: у цій частині України дощі продовжували йти.
Понеділок, коли сталася залізнична аварія, був першим по-справжньому літнім днем. Температура повітря врешті-решт досягла 35 градусів. І тут вже не допоможуть ні сотні пожежних автомобілів, ні більш підготовлені хімвійська Міноборони України.
Директор Інституту екології Карпат Оксана Марискевич, яку “ОВ” попросили охарактеризувати масштаб екологічної катастрофи, підтвердила: неймовірна спека, яка у найближчі дні буде тільки зростати, зробить пари жовтого фосфору ще більш небезпечними: “Крім ураження кістково-м’язової системи, кістного мозку і некрозу печінки, пари при високій температурі викличуть також набряк легенів. 21 і 22 липня у регіоні очікують зниження температури до 25 – 26 градусів, а також короткочасні дощі. Однак, на думку пані Марискевич, небезпека від цього меншою не стане: до цього часу небезпечні сполуки жовтого фосфору, які накопичилися на поверхні, будуть здатні під дією опадів у вигляді дощу проникати у грунтові води, – а це призведе до екологічного забруднення вже значно більших територій…
Що стало причиною аварії на одній із найбільш безпечних залізничних віток? Гендиректор “Укрзалізниці” Володимир Козак виключає будь-яке припущення про диверсію. Мовляв, “не ті тепер часи”. Натяк “головного залізничника” більш ніж зрозумілий: у післявоєнні роки у цих місцях орудували “національні партизани” із так званої Української Повстанської Армії, які методично пускали під укіс поїзди навіть після свого “повного і остаточного розгрому”, датованого 1956 роком. Пан Козак нагадав: на перегоні Ожидів – Красне вантажні потяги рухаються зі швидкістю не меншою 100 км/годину (пасажирські – ще швидше…), отже, причиною НП може бути незадовільний стан вагонів або порушення правил експлуатації ще при завантаженні у Республіці Казахстан. Українські високопосадовці, прибувши на гелікоптерах на місце аварії, спершу зв’язалися зі своїми казахськими колегами. Не тільки через вищезгадані підозри. Справа у тому, що у найбільшій середньоазійській республіці аварії з жовтим фосфором давно не рідкість, і з ліквідацєю їх наслідків “брати по СНД” більш-менш навчилися справлятися. Аварії, подібні до “красненської”, траплялися і на території Росії.
Доки фахівці, послані вантажовідправником – казахською компанією “Казфосфат”, – добиралися на Західну Україну разом з апаратурою і обладнанням для ліквідації НП, київські політики проголошують гучні заяви. Українська народна партія, зокрема, вимагає негайної відставки міністра транспорту та зв’язку України Миколи Рудьковського і керівника МНС Нестора Шуфрича. Націонал-патріоти нагадують: тактика поведінки, обрана обома Міністерствами, досить-таки нагадує 1986 рік. Тоді, після аварії на Чорнобильській АЕС, влада так само замовчувала інформацію для населення про справжні масштаби катастрофи.
Аналогічні звинувачення на адресу обох міністрів озвучили у Блоці Юлії Тимошенко: його функціонери, зокрема, вимагають притягнути Рудьковського до кримінальної відповідальності, нагадуючи про дві серйозні аварії на залізничному транспорті.
Втім, лютість стосовно Рудьковського і Шуфрича легко можна пояснити: обидва не приховують свого неприйняття Президента Віктора Ющенка разом з його союзниками в особі БЮТ і УНП.
Потяги, які рухаються зі Львова по “накатаній” гілці через Красне, пускають в обхід, через що до Києва вони прибувають з 2-3-часовим запізненням. Квитки на них в цьому напрямку не продають: вагони надмірно набиті панікуючими громадянами. Покинути рідні місця, нехай навіть на деякий час, намагаються також мешканці Тернопільської, Волинської, Рівненської і Хмельницької областей. Для цього рішення виявилося достатньо повідомлення Гідрометцентру про направлення “фосфорної хмари”. Спершу вона перемістилася у бік Рівненщини і Волині, однак наступного дня західні вітри “підхопили” її і понесли у сторону Тернопільщини і Хмельниччини. Розсіяти хмару міг тільки дощ, однак до кінця тижня опадів не передбачається. Ловити рибу, купатися у водоймах у цих областях суворо заборонено. Людям радять виходити на вулиці у марлевих пов’язках і респіраторах. Худобу на пасовища також не вигонять. Поки що у реанімаційних відділеннях місцевих лікарень перебувають двоє мешканців села Ожидів, двоє ДАІшників і дев’ять співробітників МНС. Один з потерпілих – у важкому стані. Токсичні опіки зазвичай дають про себе знати через декілька днів, тому медики підтягують до місця трагедії пересувні шпиталі МНС.
