Один з найактивніших авторів Основного закону Юрій Кармазін пропонує читачам «ОВ» свої роздуми про процеси державотворення в нашій країні. Він – учасник «конституційної ночі» – ставить запитання: хороша вона чи погана? І сам же відповідає: «Конституція хороша, хоч і не ідеальна. Але чи виконується вона тими, хто свого часу доклав руку до знищення попередньої Конституції? Тобто до знищення Конституції, яка існувала до 1995 року, потім на рік була зупинена так званою Конституційною угодою. Досі Конституційна угода, укладена між 240 депутатами і Президентом Кучмою, на мій погляд і на думку цивілізованих юристів, є нічим іншим, як державним переворотом, спрямованим на узурпацію влади тією купкою людей. Це те ж саме, що сьогодні 240 депутатів парламенту приймуть рішення про зміну всієї Конституції. Очевидно, що воно неповноважне».
Отже, пропонуємо читачам інтерв’ю з радником Президента України Юрієм Кармазіним.
– Уже всі в Україні та й уся прогресивна світова громадськість переконались, що в нашій країні політична криза спричинена в тому числі й недолугим проведенням конституційної реформи. Що буде далі у нашому політикумі?
– Що стосується сподівань мене як голови Партії захисників Вітчизни на те, чи сформується у нас кращий парламент, чи ні, наскільки він буде демократичним, справді українським чи більше любитиме Україну, то я б хотів би знову поділитися деякими роздумами.
Як один з авторів Конституції, я доходжу висновку, що невиконання Конституції, чинних законів, указів Президента призвело до руйнації влади, до поширення колосальної корупції в судовій системі, у виконавчій і в парламентській владі. Тож сьогодні є один вихід – потрібна більша деталізація. Значить, саме Президенту як гаранту Конституції України потрібно зібрати представників усіх політичних сил, які сьогодні офіційно зареєстровані в Мін’юсті, а не тільки вести переговори з представниками однієї політичної сили – чи то Партії регіонів Януковича, чи то інших, представлених у парламенті. Це ще не все суспільство. Всі до єдиної політичні сили гуртом мають напрацювати модель нової Конституції. З огляду на ситуацію, яка склалась у державі, йдеться про Конституцію президентсько-парламентської республіки, а не парламентсько-президентської, бо в українському виконанні вона перетворилася фактично в прем'єрсько-парламентську, а це вже шлях до узурпації влади однією її гілкою. Цією Конституцією повинно бути передбачено, щоб не було ситуації, що ми прожили після чергових виборів півтора року без програми уряду! Це свідчить про те, що сьогодні ніхто в державі – ні Президент, ні Прем'єр – не знає, куди він веде цю країну. Тому йде розбалансування економіки, а не її зростання. Йде злочинне взяття кредитів і проїдання їх, триває злочинне накопичення капіталу, руйнування моралі через тотальну корупцію і комерціалізацію влади. Моральні бар'єри знято, якщо вважається нормою мільярдеру очолювати область чи цілу інституцію, чи міністерство, бути віце-прем'єром чи керівником депутатської фракції. Таким людям нічого робити в парламенті. А вони будуть там доти, доки не буде змінена конституційним шляхом сама система виборів, бо кожен парламент, кожна політична сила поки що роблять її під себе, а не під український народ. І нині ті фракції, які ініціювали позачергові вибори, робили це не з любові до українського народу. На жаль, треба констатувати, що вони робили це тому, що втратили владу. І для того, щоб цього ніколи більше не було, в Конституції прямо має бути написано, що вибори відбуваються за системою відкритих списків, без жодного бар'єру. Тобто, якщо кандидат в депутати, політична партія чи блок набрав, умовно кажучи, 100 тисяч голосів, він має право бути представленим у парламенті хоча б одним народним депутатом. Мій досвід роботи у Верховній Раді показав, що (може й нескромно буде сказано) моя діяльність в парламенті була ефективнішою, ніж робота величезних політичних сил, цілих фракцій. Але це була праця депутата, на якого працювала шістдесятитисячна партія. За умови, коли працює колективний розум партії, можна досягти серйозних успіхів у законодавчій роботі.
– Які принципові зміни Ви бачите в новій редакції Конституції України?
– У новій Конституції має бути змінена кількість депутатів. Очевидно, що утримувати 450 депутатів немає сьогодні ніякої потреби! Для цього треба тільки, щоб депутати працювали справді на професійній основі, а не за сумісництвом керували мільярдними статками, та ще й мешкали в інших державах. Через це відсутність одного депутата з 226 має бути приводом для того, щоб рішення не приймалось чи голосування не визнавалось як закон. Саме так я бачу цю ситуацію. Тому, за новою Конституцією, у Верховній Раді має бути не більше 250 народних депутатів, це я стверджую як автор багатьох законів. Їх вистачило б і 150, але насправді тих, які могли б працювати на Україну, тобто мали б здібності до законодавчого процесу. А депутати такими будуть тільки тоді, коли вибори відбуватимуться за відкритими списками. Тоді у списках не буде ні охоронців, ні коханок, ні братів, сватів і кумів. Поки що це вигідно тим, хто перебуває при владі, хто має великі-великі гроші і таким чином підвищує свій рейтинг і покращує свої можливості.
Ще одна із тем, яку варто винести на референдум – це питання про зменшення терміну каденції Верховної Ради. Верховна Рада не повинна обиратися на термін понад три роки. Три роки – це термін, достатній для того, щоб не забули про попередні вибори і пам'ятали про наступні. Зокрема, щоб депутати пам'ятали про те, що існують виборці.
Наступне питання – виборність суддів і реформування судової влади. У Конституції чітко має бути записано, що суддів повинен обирати народ. Вибори повинні бути відкриті, чесні, щоб люди могли висловити свою думку і приймати рішення, кому вони довіряють себе судити. От тоді і подивимось, чи будуть вони довіряти мільярдерам, чи припустимо, що сьогодні на найдорожчих автомобілях їздять судді, молоді прокурори чи молоді слідчі.
У Конституції обов'язково має бути покінчено з двовладдям на місцевому рівні, яке знищує сьогодні Україну. Існують суперечності між міськими, районними, обласними держадміністраціями, яких призначає Президент, та радами, яких обирає народ. Реформування системи місцевого самоврядування дуже потрібне нам тепер, бо двовладдя породжує протистояння і корупцію. Лідери районів і областей повинні обиратися безпосередньо населенням. До того ж у Конституцію слід записати і порядок зняття їх з посад, не повинен бути той ускладнений порядок, що сьогодні Верховна Рада не приймає закону про зміни до закону про референдум з питань довіри керівникам, і ми маємо ту страшну ситуацію, що, наприклад, у Києві немає жодного зеленого непроданого під будівництво клаптика землі.
У Конституції повинна бути передбачена ситуація, коли Генеральна прокуратура матиме значні повноваження, але й Генерального прокурора можна буде притягти до кримінальної відповідальності. Парадоксально, але нема сьогодні жодної посадової особи, яка б могла порушити кримінальну справу проти Генерального прокурора. Чому? Бо це зроблено свідомо. А Генеральний прокурор мусить відповідати на рівні з усіма громадянами. Усіляку зайву недоторканність суддів та депутатів слід ліквідувати. Як тільки ліквідують депутатську недоторканність, то кандидатів у депутати поменшає.
У Конституції має бути чітко записано, що обов'язком депутата є щоденна праця в парламенті, і невиконання своїх обов'язків тягне за собою автоматичне позбавлення повноважень. Не думаю, що сучасні олігархи-мільярдери будуть сидіти там за 15 тисяч гривень.
– Що має дати нова Конституція для всіх українців?
– Саме в Конституції мають бути передбачені гарантії виживання народу. Це означає, що ті норми щодо погодинної оплати праці та її розмір, які ратифіковані всіма цивілізованими країнами, повинні бути записані в Конституції. Тоді б мільярдери не могли б подвоїти свої статки за один рік, вони мали б можливість збільшити їх хіба що на кілька відсотків.
У Конституції повинно бути передбачено, що з моменту вступу її в дію відбувається обов'язкова декларація майна кожного дорослого громадянина України із занесенням цих відомостей до статистичних даних і зберігання їх упродовж усього життя людини.
Конституція має передбачати, що податкова система повинна сприяти відродженню країни, податкова система мусить будуватися на засадах розвитку депресивних регіонів і вирівнювання існуючих у державі умов.
Конституція має гарантувати обов'язкові можливості поновлення людиною свого втраченого здоров'я, якщо ця людина платила соціальні внески. Розмір допомоги повинен бути зафіксований. На жаль, зараз в Україні все робиться для згортання безкоштовної медицини і для повної її комерціалізації.
Те ж саме відбувається і в освіті. А ці позиції повинні бути зафіксовані чітко як одні з основних. Ми повинні дбати про молодь. Конституція має гарантувати перше робоче місце молодій людині після закінчення навчання в середній чи вищій школі. Вважаю також, що до Конституції слід включити норми, які викликають сьогодні збурення в суспільстві.
У Конституції треба записати, що Україна є позаблоковою нейтральною країною, і тоді ми не будемо роздирати країну питаннями, до якого блоку вступати і чи вступати взагалі.
Конституція має передбачати, що контроль над монополіями (а це Укрзалізниця, авіалінії, радіочастотний баланс, телевізійний простір) повинна здійснювати держава, контрольний пакет акцій повинен належати саме їй, а не приватним особам, до того ж громадянам кількох країн.
– Переконаний, що переважній частині української громади подібні новели припадуть до душі. Але, Юрію Анатолійовичу, чи не занадто сміливі ці Ваші сподівання щодо нової редакції Конституції?
– Це не мрії напередодні річниці Конституції, а базові положення Конституції, які ми нині напрацювали і будемо намагатися донести їх до Президента Віктора Ющенка. Якщо, звісно, до нього достукаємося, бо поки що нам це не вдавалося. Викладемо Президентові ці положення і наполягатимемо на прийнятті Конституції референдумом, як це дозволяє і тлумачить рішення Конституційного Суду від 25 жовтня 2005 року № 6-рп: «На думку Конституційного Суду України, положення п.3 ст. 5 Конституції України треба розуміти так, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі». Отоді воля народу буде основою влади, тоді ми матимемо незалежну Українську державу, тоді пишатимемося цим. І я пишаюся, що в Конституції є норма, записана з моєї подачі, а саме: «На території України забороняється розташування іноземних військових баз». Для цієї статті ніяких перехідних положень не повинно бути.
– Ви під час нашої розмови не раз підкреслювали роль Партії захисників Вітчизни, її участь у колективному законодавчому творенні. Наскільки це насправді ефективно?
– Я зараз процитую один цікавий документ: «Партія захисників Вітчизни застерігає український народ, Верховну Раду України, Конституційний суд України, Верховний суд України, Президента України, Кабінет Міністрів України про небезпеку подальшого розвитку антиконституційної тенденції зростання ролі виконавчої влади в існуючій моделі державного устрою України та неприпустимість проникнення в суспільне життя практики беззаконня, росту злочинності, порушень прав людини, зловживань владою посадових осіб».
Як це може бути не дивним, але я зацитував один з абзаців Програми Партії захисників Вітчизни, затвердженої з'їздом партії 19 квітня 1997 року зі змінами від 24 серпня 2003 року. Вона свідчить про те, що наша партія ще 10 років тому попереджала суспільство про небезпеку, яка, на жаль, трапилася сьогодні.
Тому й не дивно, що нині погляди Партії захисників Вітчизни поділяють усі тверезо мислячі і люблячі Українську державу люди. Я вірю, що Господь допоможе, щоб усі ці речі, які ми зрозуміли для себе і прийняли ще 10 років тому, сьогодні дійшли до можновладців, ким би вони не були – президентами, прем'єрами чи депутатами.
