Можливо, хтось із маститих політологів (політиків) і не помітив «київського» старту… російських президентських перегонів. Тимчасом, один з претендентів на місце Володимира Путіна, засновник «національно свідомої» партії «Родина» (щось на кшталт нашого старого доброго Народного Руху) Сергій ГЛАЗЬЄВ для своєрідної «Нагірної Проповіді» цілком свідомо обрав саме наш Київ, «Матір городів руських». Кілька днів перед цим Сергій Юрійович працював у складі делегації Держдуми РФ на Парламентській асамблеї ОБСЄ. Паралельно політик намагався знайти підтвердження (спростування) різнорідної інформації, що надходить до Москви із дуже різних, подеколи сумнівних джерел українського походження.
Розмову з колишнім міністром зовнішньоекономічних відносин РФ кореспондент «Одеських вістей» розпочав з каверзного запитання:
– Пане Глазьєв, загальновідомо, що Володимир Путін наразі використовує багатоходову політкомбінацію із визначенням свого наступника. Ваше ж балотування на пост Президента РФ явно не вписується у розроблений у Кремлі сценарій…
– Та величезна армія політтехнологів, що котрий рік поспіль годується навколо Кремля, – чи не найбільша проблема сьогоднішньої Росії. Їх треба б кудись експортувати. Та, окрім Києва, ніхто їх усерйоз не сприймає. І не приймає. Краще було б їх скерувати до Вашингтона або Брюсселя, хай би там позаймалися виборами. Російські політтехнологи – це врешті-решт одна з головних проблем нашої власної російської ситуації. Це люди, які за гроші готові говорити на чорне біле, і навпаки.
Не без їхньої участі на моїй батьківщині розроблено складну систему, згідно з якою кожна партія повинна проходити процедуру реєстрації та підтвердження свого права на участь у виборах. Через ці процедури ведеться контроль з метою відсікти від виборів усіх небажаних кандидатів.
З цієї причини на майбутніх виборах у Росії ви не побачите багатьох дуже відомих вам людей. Вони просто не зможуть брати участь у виборах, позаяк не зможуть створити свої політичні партії або примкнути до політичних партій, які б воліли підтримати.
Тиск, звісна річ, чиниться не лише на одного мене, – на всіх! Керівники політичних партій, аби домогтися дозволу брати участь у виборах, змушені йти до Кремля на узгодження своїх списків. Це, певна річ, девальвує самі вибори, вони чималою мірою втрачають сенс.
Щодо президентських виборів – розклад тут визначиться, в кращому випадку, через 2-3 місяці. Хто буде кандидатом-«спадкоємцем» (на цей «титул» претендують два уродженці Санкт-Петербурга – Дмитро Медведєв та Сергій Іванов. Обидва обіймають керівні пости в уряді РФ – авт.), сказати неможливо. Наш Президент кадрові рішення приймає завжди дуже несподівано, ні з ким особливо не радиться. Я гадаю, що й сам він іще не визначився з цього питання.
– А чи «працюють» з Вами емісари зі Старої площі (чи з Кремля) на предмет зняття Вашої кандидатури?
– Ні, зі мною вони не працюють. Бо я, з їхньої точки зору, вважаюся людиною «нелояльною», принаймні не входжу до кола тих осіб, котрі з ними узгоджують всі свої політичні вчинки.
– Впродовж найближчих 10 років Росія має здійснити низку кроків з метою перебазування Чорноморського флоту з території Криму, тобто з теренів української суверенної держави. Однак якоїсь помітної роботи в цьому напрямі чомусь не простежується…
– Як на мене, Україна більше за Росію зацікавлена в тому, аби ЧФ лишався у Севастополі.
– ??
– Бо це не лише величезні кошти, що їх Україна отримує у вигляді орендної плати. Це робочі місця і, що найголовніше, – дуже важливий символ нашої спільної історії. Треба розуміти, що Чорноморський флот має передовсім символічне значення. Росія на Чорному морі воювати ні з ким не збирається. Вийти цьому флотові з Чорного моря до Атлантичного океану нині не так вже й просто.
– Умови оренди території, яку займає ЧФ, – принаймні смішні. Якби флот перебазувався кудись, – хоча б до міста-героя Новоросійська, – у Севастополі з’явилося б чимало нових робочих місць, відповідно, збільшилися б доходи України…
– У Криму є чимало інших місць, де нема Чорноморського флоту. Я буваю на півострові щороку і чомусь не бачу економічного буму ані в Керчі, ані у Феодосії, ані в Євпаторії. Натомість Севастополь розвивається успішніше за решту міст. А піде звідти флот, – необов’язково на його місце прийде бізнес і розпочнеться бурхливий розвиток курорту. Ви ж не заперечуватимете, що усі курортні території теперішнього Криму розвиваються передовсім за допомогою російського капіталу? Для цього капіталу присутність Чорноморського флоту – дуже важливий позитивний фактор. Піде Чорноморський флот – услід за ним піде й російський бізнес і російський турист. Що залишиться в такому разі Криму?..
Кандидата у президенти Росії розпитував і фотографував
