Придунав’я – край споконвіку рибальський. Це старе, як світ, ремесло користується особливою повагою і пошаною. Нещодавно тут створена асоціація рибогосподарських підприємств “Жемчужина Бессарабии”, до якої увійшов один із найбільших аграрно-рибних кооперативів “Придунайская нива”. Наш кореспондент зустрівся з головою правління Федором Петровичем Паюком і попросив його, як професіонала, поміркувати про проблеми і перспективи галузі і, зокрема, його рідного підприємства. Надаємо йому слово.
– Хотілося б розпочати з того, що ситуація на Катлабусі (це наш базовий промисловий басейн, який експлуатується у режимі повносистемного товарно-рибного господарства) починає нормалізуватися. Насосна станція відкачування води функціонує по десять годин на добу. А ще ж зовсім недавно ми били тривогу: тривала посуха і аномально високі температури “з’їдали” за день по 6-7 міліметрів водного рівня. Логіка тут проста: менше води – менша площа нагулу. Тим більше, що щільність озерного “рибонаселення” досить висока. Тут мешкають представники різноманітних порідних і вагових категорій: від 50 грамів до 3-4 кілограмів. У відсотковому складі домінують, ясна річ, такі породи, як товстолобик, короп. Але утримують свої позиції і аборигени – карась, лящ, щука.
Досить стабільні і виробничі обставини. Завершено жнива, намолочено у загальній кількості 1370 тонн зерна, продукції надзвичайно затребуваної. Але ще потрібно підготувати насіннєвий фонд, запастися фуражем на утримання риби, розрахуватися за жнива і оренду землі. Врожай же, безумовно, не виправдав наших сподівань, хоча озима пшениця дала понад 21 центнер на площі 440 гектарів.
Сьогодні центр робіт перемістився на лиман: рибопромислові бригади вийшли на літню путину. Липень, що там казати, не найкращий час для масового вилову, тим більше при сьогоднішній спеці. Тому основні розрахунки побудовані на осінньому промислі. Контрольний показник 2007 року з рибовидобутку – 431 тонна. З урахуванням потенційних можливостей кооперативної флотилії, причального господарства – це цілком реальна цифра.
Якщо говорити про перспективи промислового рибильства, то в умовах Придунав’я з його озерно-ставковою специфікою вони у більшості своїй обумовлені динамікою і потужністю іншого чинника, точніше, іншої галузі, а саме – промислового рибальства. Ще з середини шістдесятих років наші попередники і наставники розпочали поглиблено і найрішучішим чином займатися проблемами міжгалузевої інтеграції. До цього часу ми володіємо потужним риборозплідником з інкубаційним цехом і повним набором ставків. У поточному році кооперативні рибники виробили 125 мільйонів штук личинки, із яких приблизно 100 мільйонів було реалізовано на товарному ринку (практично по всій Україні), решта пішла на внутрішньогосподарські потреби. Безпосередньо у води Катлабуха заселено 47 тонн якісного годовика, приблизно 25 тонн зарибку відвантажено для наповнення нагульних ставків. (Тут було б не зайве згадати про цікаву технологічну новинку, успішно втілену у практику нашими фахівцями. Якщо раніше як “нерестовий стимулятор” використовувався дорогий і дефіцитний гіпофіз, то тепер застосовується економічніший і ефективніший препарат російського виробництва “Нерестин”, що чудово себе зарекомендував).
Я, як і переважна більшість моїх колег-рибників, позитивно розцінюю нещодавні організаційно-структурні зміни у басейні Ялпуга-Кугурлуя, і з цілковитою підставою вважаю, що створення асоціації рибогосподарських підприємств “Жемчужина Бессарабии” – це рідкісна можливість промисловцям і рибникам нарешті оздоровити і стабілізувати обставини на цих унікальних водоймищах, вивести галузь на належну висоту. Тепер зупинка за головним – оперативно і раціонально, на всі сто відсотків використати цей рятівний шанс, покінчити з безгосподарністю на озерах, відновити справедливість стосовно місцевих рибалок.
Не полишаю сподівання, що в економічній політиці держави буде, у кінцевому результаті, вироблений розумний, істинний державний підхід до проблем рибогосподарського комплексу країни. І одним із протекціоніських заходів, на мій погляд, стане ухвалення відповідного, вкрай необхідного суспільству закону щодо рибного господарства, який повністю зрівняв би у правах нашу галузь з іншими.
