…Це в школах на канікулах життя завмирає, а у позашкільних закладах – все навпаки! У кожному разі, в еколого-натуралістичному підрозділі Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти і виховання.
У червні відкрилася «зелена школа» для учнів молодших класів – міні-уроки на природі. Для дітей з пришкільних таборів влаштовувалися екскурсії по місцевих визначних пам'ятках: живому куточку, теплиці, дендропаркові. Школярі, які проходили практику, займалися на навчально-дослідних ділянках. Працювали всі гуртки, їх відвідували навіть діти, що приїхали на літо погостювати до родичів, які живуть по сусідству з Центром (а це – район вулиці Тінистої). В Ізмаїлі і Вилковому відзначили День Дунаю.
Тривала робота в межах міжнародної програми «Global». Про те, у чому вона полягає, розповідає завідувачка відділу біології Центру Людмила Василівна Чвикова:
– Ця програма – американська, її ініціатор – NASA. Мета проекту – глобальні спостереження за змінами клімату на Землі, залучення школярів усього світу до цих спостережень. Діти збирають дані за станом атмосфери, наземного покриття, ґрунту, води, рослинного і тваринного світу, спостерігають за сезонними змінами у природі. Існує сайт цієї програми й у кожного її учасника – свій пароль. Діти вносять зібрані ними відомості на сайт, а фахівці NASA їх обробляють. Вони висилають нам зняті з космосу фотографії тих районів, які нас цікавлять, і по них ми уточнюємо свої дані. Найактивнішим учасникам надсилають прилади наземного коригування. Ті, хто найбільше відзначився, запрошуються на міжнародні наукові конференції. Таким чином, буквально кожен школяр нашої планети може співпрацювати з NASA безпосередньо. В Одеській області ця робота досі провадилася недостатньо активно, тому ми почали провадити серію тренінгів для школярів і керівників з метою освоєння ними елементарних методик досліджень навколишнього середовища.
Липень став місяцем подорожей і польової практики. Тиждень діти провели на базі Центру в селі Харитинівка Балтського району. Під керівництвом Сергія Васильовича Шпака, керівника гуртків, вони займалися дослідженнями із зоології, біології, гідрології, вивчали Харитинівський ліс. Багато дітей займаються в Малій академії наук, і зібрані влітку будуть потрібні для наукових праць. А до поїздки до Харитинівки юні одеські екологи зробили чудову подорож до Криму. Розповідає Сергій Васильович Шпак:
– З 5 по 15 липня ми взяли участь у Всеукраїнській експедиції по південно-східному Криму. У такого масштабу експедиції ми не виїздили понад десять років. Що важливо: до цієї заповідної зони – Нижній і Верхній Кок-Асан, між Судаком та Алуштою, не було і місцевих експедицій. Головною метою було познайомити дітей з гірсько-лісистою місцевістю, що особливо цікаво для нашої делегації – жителів степової зони. Також керівники поділилися досвідом своєї роботи. Успіх поїздки безперечний, і виникла ідея продовжити знайомство наших дітей з іншими куточками України. Одеську область ми вже об'їздили всю. У наступному році плануємо поїхати до Вінницької області – на Південний Буг, або в Карпати.
Активна всесезонна діяльність еколого-натуралістичного підрозділу серйозно змушує засумніватися у тому, що «молодь зараз нічим не цікавиться». Заступник генерального директора Центру Валентина Василівна Галюткіна підтверджує:
– Діти дуже люблять таку живу природоохоронну роботу і з задоволенням беруть у ній участь. Їм взагалі подобається все живе, рухливе. За результатами експедицій ми провадимо науково-практичні конференції МАН. Діти захищають свої роботи, одержують призи на обласному і республіканському рівнях, а за результатами співбесіди вступають до вузів. Взагалі помічено, що коли, наприклад, на лінійці у Приморському ліцеї, на базі якого веде гуртки Сергій Васильович Шпак, нашим кращим юннатам вручають нагороди, буквально наступного дня до нас у Центр приходить «поповнення». Отож, хороший приклад заразливий. І часто буває так, що в нас діти, непомітні і некомунікабельні у школі, «розкриваються».
Питання фінансового забезпечення актуальне для еколого-натуралістичного підрозділу, як і для будь-якої бюджетної установи. В цілому, скаржитися гріх: запити на фінансування для проведення екологічних експедицій задовольняються, призначені бюджетні кошти на програму розвитку позашкільних установ «Позашкілля» – і хоча їх тільки «очікують», але заходи «під них» провадяться. Серйозною проблемою залишається ремонт: в очікуванні бюджетних асигнувань співробітники провадять ремонтні роботи самотужки. Потрібні комп'ютери (поки що їх у підрозділі – два) і виходи в інтернет. Але парадокс: маючи свій трирівневий сайт, співробітники еколого-натуралістичного підрозділу змушені працювати з ним вдома або користуватися послугами інтернет-клубів. Гостра потреба й у мультимедійній техніці. Вищим органам, від яких залежить матеріальне забезпечення позашкільних закладів, треба «змиритися» з тим, що новітні технології – не розкіш, а необхідність.
